Справа № 553/3993/24 Номер провадження 22-ц/814/3418/25Головуючий у 1-й інстанції Грошова Н. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
11 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Дряниці Ю.В.
Суддів Пилипчук Л.І., Чумак О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Фабро Євгенія Альбертовича на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №2" Полтавської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, -
У листопаді 2024 року КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 12 028,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами підприємства по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території згідно тарифу, переліку, у строки та з періодичністю, визначеними рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради, а тому зобов'язані оплачувати отримані послуги. У зв'язку з невиконанням покладених зобов'язань за період з 01.04.2012 по 01.10.2024 утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2024 становить 12 028,49 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 12 028,49 грн., та понесені судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2012 по 01.10.2024 року в розмірі 12 028 гривень 49 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради судовий збір у сумі 3028 гривні 00 копійок, у рівних частинах з кожного, а саме по 1514,00 гривень з кожного.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до неї відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності, оскільки позивач не довів, що здійснені відповідачем платежі свідчили про визнання нею боргу за весь період з 01.04.2012.
Також посилається на те, що суд безпідставно стягнув з відповідача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 514 грн., відхиливши клопотання про звільнення від його сплати через майновий стан відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповіді на відзив представник відповідача підтримав позицію, висловлену у апеляційній скарзі. Вказав, що доводи відзиву позивача є необґрунтованими.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Районним судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
За адресою: за адресою: АДРЕСА_1 надаються послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, які надаються КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради згідно тарифу, переліку, у строки та з періодичністю, визначеними рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20.02.2008 року та Рішенням № 68 від 04.04.2018 року.
За вказаною адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20.02.2008, КП "ЖЕО №2" було визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та затверджено вичерпний Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та встановлено середні тарифи на них. Вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_2 становила 59,10 грн. (0,886 грн. х 66,7 м2 загальної площі квартири).
Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради №68 від 04.04.2018 для КП «ЖЕО №2» встановлено: 1) перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідний для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкової території; 2) періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо по кожному будинку. З 01.05.2018 вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для відповідачів за місяць становить - 234,45 грн. (3,515 грн. х 66,7 м2 загальної площі квартири). З 01.11.2021 вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для відповідачів за місяць становить - 209,97 грн. (3,148 грн. х 66,7 м2 загальної площі квартири, рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 226 від 21.10.2021).
Таким чином, КП «ЖЕО №2» ПМР надає мешканцям вказаного будинку вичерпний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно тарифу, у строки та з періодичністю, визначеними рішеннями Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20.02.2008 (до 01.05.2018), № 68 від 04.04.2018 (з 01.05.2018) та № 226 від 21.10.2021 (з 01.11.2021).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконують своїх обов'язків по сплаті коштів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлених наведеними Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій та Житловим кодексом України.
Також зазначено, що відповідачами здійснювалась оплата послуг у січні, березні, червні, липні, серпні, листопаді, грудні 2013, квітні, серпні, грудні 2014, березні, травні, серпні, листопаді 2015, лютому, травні, жовтні, грудні 2016, січні, жовтні 2017, лютому, травні, грудні 2018, травні, серпні, листопаді 2019, листопаді 2020, травні 2021, червні, вересні, жовтні 2023, січні 2024., що що свідчить про визнання відповідачем заборгованості та переривання строку позовної давності.
Крім того, 11.03.2024 ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави скасовано судовий наказ виданий Ленінським районним судом м. Полтави 08.06.2021 у цивільній справі по справі №553/1344/21 за заявою КП «ЖЕО № 2» ПМР про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території по особовому рахунку № НОМЕР_1 , а отже суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Колегія суддів з даним висновком місцевого суду погоджується.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до статей 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати до позовних вимог трирічний строк позовної давності.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб'єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб'єкта.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування факту переривання позовної давності покладається на позивача.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачами здійснювалась оплата послуг у: січні 2013 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн, березні 2013 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., червні 2013 - 95,24 грн при нарахуванні 59,10 грн., липні 2013 - 47,62 грн при нарахуванні 59,10 грн., серпні 2013 - 47,62 грн при нарахуванні 59,10 грн, листопаді 2013 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., грудні 2013 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., квітні 2014 - 142,86 грн при нарахуванні 57,82 грн, серпні 2014 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., грудні 2014 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн, березні 2015 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., травні 2015 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., серпні 2015 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., листопаді 2015 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., лютому 2016 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., травні 2016 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., жовтні 2016 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., грудні 2016 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., січні 2017 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., жовтні 2017 - 428,58 грн при нарахуванні 59,10 грн., лютому 2018 - 142,86 грн при нарахуванні 59,10 грн., травні 2018 - 142,86 грн при нарахуванні 234,45 грн., грудні 2018 - 285,72 грн при нарахуванні 234,45 грн., травні 2019 - 285,72 грн при нарахуванні 234,45 грн., серпні 2019 - 142,86 грн при нарахуванні 234,45 грн., листопаді 2019 - 142,86 грн при нарахуванні 234,45 грн., , листопаді 2020 - 571,44 грн при нарахуванні 234,45 грн., травні 2021 - 285,72 грн при нарахуванні 234,45 грн., червні 2023 - 568,88 грн при нарахуванні 209,97 грн., вересні 2023 - 3 300,51 грн при нарахуванні 209,97 грн., жовтні 2023 - 272,73 грн при нарахуванні 272,73 грн., січні 2024 - 272,73 грн при нарахуванні 209,97 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідач не спростувала.
У доводах апеляційної скарги представник відповідача посилається на безпідставність висновків суду про переривання позовної давності. Колегія суддів зазначені висновки не приймає до уваги.
Згідно зі статтею 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов'язку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, провадження № 12-50гс20).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, надані з листопада 2017 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України на момент подання позову (06.11.2024) не спливла та продовжується на строк дії карантину.
Разом з цим, здійснюючи оплати за період з січня 2013 року по жовтень 2017 року у розмірі більшому ніж нараховано у відповідному місяці, відповідач перервала строк позовної давності, тому слід вважати обґрунтованою вимогу про стягнення заборгованості, яка визначена у позові.
З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги про існування підстав для застосування строку позовної давності не можна визнати обґрунтованими.
Як вірно визначив районний суд, згідно з підпунктом 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні) несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Таким чином, співвласники квартир та нежитлових приміщень у будинку є його співвласниками та зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (в тому числі внутрішньобудинкової мережі опалення) та прибудинкової території.
Суду не надано доказів щодо фактичного не отримання відповідачем ОСОБА_1 жодних послуг, що надавались позивачем, відмову від отримання таких послуг чи не надання їх у відповідному об'ємі чи якості. Також, не надано суду доказів того, що відповідачі звертались до позивача з відповідними заявами чи вимогами щодо проведення перерахунку оплати за послуги.
Встановивши порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованості з наданих послуг у судовому порядку.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Обставин, встановлених районним судом апелянт не спростувала, доказів неправомірності розрахунку позивача не надала.
Враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги є аналогічними за своїм змістом позиції відповідача, висловленій у відзиві на позовну заяву, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».
Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фабро Євгенія Альбертовича - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак