Справа № 552/2094/25 Номер провадження 22-ц/814/4096/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
23 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Карпушин Г.Л.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Зязюн Юлією Анатоліївною,
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 08 серпня 2025 року, постановлене суддею Самсоновою О.А. (повний текст складено 12 серпня 2025 року),
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплопостачання,
19.32025 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося в суд із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії та послугу гарячої води з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 33 287,07 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води.
За обліковими даними підприємства відповідач є суб'єктом користування послуг, які надаються позивачем на підставі індивідуального договору про надання послуг. Такий договір є публічним договором приєднання, який набув чинності з 01.12.2021 та встановлює порядок і умови надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, а його текст розміщений на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua.
Згідно із пунктом 5 договору позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги в строки і на умовах, що визначені цим договором. Цьому обов'язку кореспондує і обов'язок споживачів оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі.
Наведений обов'язок відповідачем не виконано унаслідок чого за період із 01.11.2017 по 01.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 26 920,81 грн.
Крім того, відповідно до вимог статті 625 ЦК України за період з 21.12.2017 по 01.03.2025 відповідачу нараховано індекс інфляції в сумі 4 789,08 грн. та 3% річних в сумі 1 577,21 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 08.08.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період із 08.02.2022 по 01.03.2025 у сумі 14287,08 грн. та на відшкодування понесених судових витрат 1302,04 грн., а всього стягнуто 15589,12 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач, будучи співвласником власниками об'єкту нерухомості, де утворилася заборгованості, несе тягар його утримання, зокрема, солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг та в порядку ч.1 ст.544 ЦК України має право на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Відтак, як спадкоємець ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач має сплатити вартість спожитих житлово-комунальних послуг за період із 08.02.2022 по 01.03.2025 у розмірі 14287,08 грн., що підтверджується розрахунком підприємства та не спростовано відповідачем.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю та недоведеністю належними доказами.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Зязюн Ю.А., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Детально цитуючи положення статті 322 ЦК України, статті 1, 2, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та частини 10, 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 доводить, що за відсутності поквартирного обліку та за відсутності згоди між мешканцями квартира оплата за послуги з централізованого опалення здійснюється за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщеннями, яким користується власник.
Проте відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач наразі не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, фактичним місцем його реєстрації із 14.09.1995 по теперішній час є адреса: АДРЕСА_2 .
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, тоді як, відповідач, не будучи ні власником майна, ні споживачем комунальних послуг, не зобов'язаний оплачувати їх вартість.
Звертає увагу, що відповідач звертався до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про відключення квартири від мережі теплопостачання, за наслідками розгляду якої йому було повідомлено, що у підприємства відсутні дані про визначення його суб'єктом споживання послуг.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 08.10.2025.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
23.10.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обгрунтоване.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021.
Згідно із пунктом 5 Договору позивач взяв на себе зобов'язання надавати комунальні послуги в строки і на умовах, що визначені цим Договором. Цьому обов'язку кореспондує і обов'язок споживача оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі.
Нарахування за надані позивачем послуги здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які: введені в дію з 01.12.2020 постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2269 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»; введені в дію з 01.11.2021 рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 №286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», які були застосовані до споживачів категорії «населення» після завершення опалювального сезону 2021-2022, тобто з 01.05.2022; введені в дію з 01.10.2022 рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТЕ «Полтаватеплоенерго».
Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-naselennya/
Відповідно до пункту 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою КМУ від 21.08.2019 №830 в редакції постанови КМУ від 08.08.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://te.pl.ua/tariff/tarifi-dlya-potreb-naselenny/; плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку.
Відповідно до пункту 32 зазначеного Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісячно у фіксованому розмірі. У разі застосування двоставкового тарифу умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісячно протягом року./а.с.5-6/
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» складено розрахунки, за яких у період із листопада 2017 року по лютий 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , нарахована заборгованість за надані послуги в сумі 26 920,81 грн.; а також за період з 21.12.2017 по 01.03.2025 індекс інфляції в сумі 4 789,08 грн. та 3% річних в сумі 1 577,21 грн./а.с.7-14/
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 751, виданого 30.08.2013 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Бахуринською О.О. набув право власності на об'єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_3 ./а.с.56/
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 ./а.с.60/
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22.09.2023 (справа №552/3876/23) визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі спадкування майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ./а.с.32-33/
06.08.2024 ОСОБА_1 звертався до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про відключення квартири від мережі теплопостачання у зв'язку із тим, що 3 роки ніхто не проживає по причині смерті власника./а.с.34/
21.08.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повідомило ОСОБА_1 , що за обліковими даними підприємства, власником квартири АДРЕСА_3 є інша особа. Оскільки на сьогодні у підприємстві відсутні дані про визначення ОСОБА_1 суб'єктом правовідносин що виникли у процесі надання та споживання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, правові підстави для задоволення його заяви відсутні./а.с.35/
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 11.02.2025 (справа №552/50/25) скасовано судовий наказ, виданий 27.01.2025 у справі №552/500/25 за заявою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 ./а.с.4/
При постановленні рішення в оскаржуваній частині, районний суд виходив із того, що відповідач, як спадкоємець майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , несе тягар його утримання, зокрема, з оплати фактично наданих житлово-комунальних послуг.
Підстав обраховувати період стягнення заборгованість за послуги теплопостачання із 24.10.2023, тобто з дня набрання законної сили рішення суду, яким за відповідачем визнано право власності на частину квартири, районний суд не вбачав, оскільки за правилами ч.5 ст.1268 ЦК України спадщина належить ОСОБА_1 із 08.02.2022.
При цьому відповідач, будучи співвласником власниками об'єкту нерухомості, де утворилася заборгованості, несе тягар його утримання, зокрема, солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг та в порядку ч.1 ст.544 ЦК України має право на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 цього Закону).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
За змістом частини першої статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано, а тому як власник майна він несе тягар його утримання, про що правильно зазначив суд першої інстанції мотивуючи підстави стягнення фактичного спожитих послуг з теплопостачання.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до загального цитування положень статті 322 ЦК України, статтей 1, 2, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та частини 10, 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 безвідносно до фактичних обставин цієї справи.
Посилання відповідача на той факт, що наразі він не зареєстрував право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 жодним чином не впливають на той факт, що відповідне право приватної власності ним набуто в порядку спадкування на підставі рішення суду від 22.09.2023 у справі №552/3876/23, яке є обов'язковим до виконання. Відтак, незалежно від місця реєстрації відповідача, останній несе тягар тримання належного йому майна.
Доводи апеляційної скарги, що поза увагою районного суду залишився той фак, що відповідач звертався до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про відключення квартири від мережі теплопостачання, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Оскільки підставами відхилення такої заяви стала відсутність у підприємства даних про визначення ОСОБА_1 суб'єктом правовідносин що виникли у процесі надання та споживання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідач був обізнаний про такі результати розгляду його заяви, мав можливість надати позивачу правовстановлюючі документи на житло, але диспозитивно розпорядившись належними йому правами, не вбачав для цього потреби. Тому сам факт звернення відповідача із заявою про відключення квартири від мережі теплопостачання, не легітимізує його очікування, що така заява буде задоволена, а отже не звільняє від обов'язку сплатити вартість наданих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» житлово-комунальних послуг.
Інших доводів, які б у розумінні статті 376 ЦПК України були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить та зводиться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Зязюн Юлією Анатоліївною, - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 08 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
Г.Л. Карпушин