Справа № 537/5787/25 Номер провадження 22-ц/814/4260/25Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
22 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сьорі Сергія Івановича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 12 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 17 вересня 2025 року) про передачу справи за підсудністю для розгляду до іншого суду і ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 12 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 17 вересня 2025 року) про передачу заяви про забезпечення позову для розгляду за підсудністю до іншого суду
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м.Кременчука із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком і стягнення аліментів на утримання дитини.
Одночасно із позовом ОСОБА_1 подану заяву про забезпечення позову шляхом обмеження малолітньої ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без згоди батька.
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 12 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини передано на розгляд до Подільського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 12 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передано до Подільського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
В апеляційній скарзі адвокат Сьоря С.І., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвали суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до Крюківського районного суду м.Кременчука.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.27, ст.28 ЦПК України, оскільки вказані норми не містять положень про те, що альтернативна підсудність застосовується у тих випадках, коли із позивачем проживають малолітні або неповнолітні діти.
Факт непроживання малолітньої чи неповнолітньої дитини із позивачем може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення аліментів, а не підставою для висновку про підсудність цієї справи іншому суду, тобто суду за місцем проживання відповідача(ки), з яким (якою) проживають діти.
Позивач як внутрішньо переміщена особа має зареєстроване місце проживання на території Крюківського району м.Кременчука, ним заявлена вимога про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, тому відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України ця справа може бути розглянута Крюківським районним судом м.Кременчука.
Оскільки ухвала про передачу справи для розгляду іншому суду є незаконною, то не можна вважати законною ухвалу про передачу для розгляду суду заяви про забезпечення позову.
У відзиві адвокат Дітківський А.М., представник ОСОБА_2 , посилаючись не необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Наголошується, що заявлена позивачем вимога про стягнення аліментів на утримання дитини не може змінювати загальну норму ст.27 ЦПК України щодо підсудності позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові ВС від 09 квітня 2020 року (справа № 200/11563/18), є необгрунтованими, адже вказаним судовим рішенням підтверджено висновок про право на застосування альтернативної підсудності для особи, з якою проживає дитина.
Наголошується, що, вирішуючи питання підсудності цієї справи, суд першої інстанції обгрунтовано керувався висновками, викладеними у постанові ВС від 11 вересня 2020 року (справа №725/2910/19).
Наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не змінює визначені законом правила підсудності спорів такої категорії.
Звертається увага, що звернення позивача до суду із вимогами про стягнення аліментів має ознаки зловживання процесуальними правами, адже судовим наказом Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 16 грудня 2021 року вже стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхньої дитини, яка проживає із матір?ю.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається із позову ОСОБА_1 звернення саме до Крюківського районного суду м.Кременчука обгрунтоване тим, що позивач має зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа на території Крюківського району м.Кременчука і оскільки ним разом із вимогою про визначення місця проживання дитини заявлено вимогу про стягнення аліментів із відповідачки на утримання дитини, то ця справа відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України підсудна Крюківському районному суду м.Кременчука.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Подільського районного суду м.Києва, суд першої інстанції врахував, що згідно позову та доданого до нього запиту малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 не проживає, а проживає разом з матір?ю ОСОБА_2 та перебуває за кордоном, проте точне місце перебування доньки позивачеві невідоме.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, відповідачка зареєстрована як проживаюча на території, яка не відноситься до юрисдикції Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області, а відноситься до територіальної підсудності Подільського районного суду м. Києва.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
За загальним правилом (ст.27 ЦПК України) позови до фізичної особи пред?являються у суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Пунктом четвертим Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Такі висновки викладені у постанові ВС від 24 червня 2024 року по справі № 554/7669/21.
Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред?являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно ст.181 СК України право на стягнення (отримання) аліментів на утримання дитини має той із батьків, з яким проживає дитина.
Отже, положення ч.1 ст.28 ЦПК України слід тлумачити у системному зв?язку із приписами ст.181 СК України, а саме таким чином, що право на подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини до суду за місцем свого проживання має той із батьків, з яким проживає дитина.
Таке розуміння альтернативної підсудності спорів про стягнення аліментів узгоджується із висновками, викладеними у постанові ВС від 11 вересня 2020 року (справа №725/2910/19), які обгрунтовано врахував суд першої інстанції, вирішуючи питання про підсудність цього спору, адже дитина, стосовно якої заявлена вимога про стягнення аліментів, проживає з матір?ю (не з батьком - позивачем у справі), яка має зареєстроване місце проживання у Подільському районі м.Києва.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові ід 09 квітня 2020 року (справа № 200/11563/18), не є релевантним, оскільки у зазначеній справі позов пред?явила мати, з якою проживала дитина (див. рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 13 листопада 2025 року).
Висновки Верховного Суду у справі № 263/14171/19 також не є релевантними з огляду на предмет і підстави позову у вказаній справі (визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню).
Оскільки судом першої інстанції правильно визначено, що ця справа не підсудна Крюківському районному суду м.Кременчука, то слід визнати обгрунтованим рішення про передачу заяви про забезпечення цього позову на розгляд суду, до юрисдикції (територіальної) якого віднесено розгляд цього спору.
Зважаючи на наведене, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Сьорі Сергія Івановича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 12 вересня 2025 року про передачу справи за підсудністю для розгляду до іншого суду і ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука від 12 вересня 2025 року про передачу заяви про забезпечення позову для розгляду за підсудністю до іншого суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов