Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17383/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/855/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження №295/17383/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 31.01.2026 включно, без визначення застави,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.01.2026 включно, без визначення застави.
Строк дії ухвали до 31.01.2026 включно.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що органом досудового розслідування не надано будь-яких доказів на підтвердження ризиків, а лише припущення.
Вказує, що ОСОБА_8 не має на меті переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як це зазначено прокурором. Тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 не може бути безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу- тримання під вартою. Суд обрав безальтернативний запобіжний захід без визначення застави.
Крім того, слідчим суддею не враховані дані про особу, зокрема його стан здоров'я, оскільки ОСОБА_8 має захворювання на вірусний гепатит «С».
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, прокурора який заперечив щодо апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінальної провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинена підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності в обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано виходив з доведеності підстав для застосування саме такого запобіжного заходу у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наявні у матеріалах клопотання слідчого докази та обставини підтверджують, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявні достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, підозрюваний причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується долученими до клопотання доказами.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обґрунтувавши їх в оскаржуваному рішенні.
Зокрема, обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що з метою уникнення відповідальності та під тяжкістю покарання ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, на думку колегії суддів, свідчать на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування не абстрактних, а конкретних ризиків можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а відповідно неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Крім того слідчим суддею встановлено, що на даному етапі досудового розслідування вживаються заходи відшукання знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому останній може знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчим суддею також враховано наявність ризику, що підозрюваний може вчиняти спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь яким шляхом для зміни (відмови) останніх від показів.
При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Колегія суддів також вважає доведений ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки на розгляді Житомирського районного суду перебуває кримінальне провадження №22015060000000029 від 13.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, що свідчить про ризик продовження вчинення ним кримінального правопорушення у якому він підозрюється чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, не має зареєстрованого місця проживання, не працює, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні. Дослідивши та оцінивши усі обставини вказаного кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, про доведеність прокурором та слідчим ризиків зазначених в клопотанні та, що кожен із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , даних про його особу, при відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про підозру вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, погоджується з висновком слідчого судді, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним.
За викладених у сукупності обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Крім того, слідчим суддею враховано обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , та керуючись вимогами ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначено розмір застави, а тому доводи захисника про можливість визначити розмір застави підозрюваному є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта, що є підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Не можуть бути враховані як однозначна підстава для застосування більш м'якого запобіжного заходу і доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний має захворювання на вірусний гепатит ОСОБА_10 , оскільки вказані обставини також були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 .
Даних про те, що захворювання ОСОБА_8 унеможливлює його перебування в умовах попереднього ув'язнення матеріали справи не містять.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо наявності у підозрюваного місця проживання, оскільки на думку колегії суддів, наявність місця проживання неможливо віднести до тих безумовних стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу, не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 31.01.2026 включно, без визначення застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :