Справа № 761/15399/23
Провадження №1-кп/761/1673/2025
іменем України
20 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
Судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду в м. Києві, кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, кримінальне провадження внесено до ЄРДР за № 22023000000000032 від 12.01.2023 року
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія Російської Федерації (далі - РФ) розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Боротьба з іноземною окупацією, відповідно до п. 4 ст.1 ч. І Додаткового протоколу (Протокол І), від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 12 серпня 1949 року, є формою збройного конфлікту.
У березні - квітні 2014 року в місті Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 07 квітня 2014 року оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
У квітні 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
У березні - квітні 2014 року в місті Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27 квітня 2014 року оголошено «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки» та 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
Вказані терористичні організації мають: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв'язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
Так, на учасників політичного блоку терористичної організації покладаються наступні обов'язки:
-створення так званих органів державної влади «ДНР», «ЛНР» та організація їх діяльності;
-видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР» та «ЛНР»;
-організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР» та «ЛНР»;
-проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області та Луганської області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» та «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
-налагодження взаємодії між лідерами «ДНР» та «ЛНР», представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
-налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам Антитерористичної операції (далі - АТО) та Операції об'єднаних сил (далі - ООС);
-налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» та «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
-надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
-забезпечення учасників «ДНР» та «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
На учасників силового блоку терористичної організації покладаються наступні обов'язки:
-систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні АТО та ООС;
-створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
-вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння і керівництво їхніми діями;
-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;
-вчинення терористичних актів та диверсій на іншій території України;
-захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та ООС і забезпечення власної злочинної діяльності;
-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
-силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Враховуючи викладене, так звані «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» є стійким об'єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.
Однак, в порушення Конституції України, з квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів інфраструктури на території Донецької області та Луганської області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
07 квітня 2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
13 квітня 2014 року через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
При цьому, поняття терористичної організації визначено в статті 1 вищевказаного Закону, відповідно до якого терористична організація це стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого проведено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.
Враховуючи вищевикладене, вказані організації «ДНР» та «ЛНР» підпадають під зазначені ознаки терористичної організації, мають стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Відповідно до Звернення Верховної Ради України (далі - ВРУ) до Організації Об' єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу «Про визнання РФ державою-агресором», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями.
Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.
Крім того, визнання Верховною Радою України так званої самопроголошених організацій «ДНР» та «ЛНР» терористичними, а численні злочини вчинені представниками терористичної організації «ДНР» та «ЛНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями. Зокрема, у Зверненні ВРУ до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - ПАРЄ), Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129- VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів Європейського Союзу (далі - ЄЄ), США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14 січня 2015 року за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22 липня 2014 року за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22 липня 2014 року за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року за № 145-VIII.
Таким чином, Верховною радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» та «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
Крім того, Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п. «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену в групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
Аналіз кримінального законодавства, Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27 січня 1977 року № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 15 травня 2003 року № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена, як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЄ від 12 жовтня 2016 року. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.
Водночас, з метою створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу «ДНР» як легітимного державного утворення, забезпечення утримання частини території Донецької області, взятої представниками терористичної організації «ДНР» під контроль шляхом насильницьких злочинних дій, її лідерами (під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ) прийнято рішення щодо створення та функціонування окремих установ політичного блоку «ДНР».
У період з квітня 2014 року по теперішній час з метою виконання завдань терористичних організацій «ДНР»/«ЛНР» до їх складу почали залучатися як громадяни України, так і громадяни Російської Федерації, а також юридичні особи, основною метою діяльності яких є фінансове, матеріальне та інше організаційне сприяння діяльності так званого «ДНР»/«ЛНР».
У не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 03.08.2016 року, у громадянки України ОСОБА_5 виник умисел на вступ до складу терористичної організації «ДНР» та взяття безпосередньо участі у ній шляхом зайняття посади в одному із підрозділів.
Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи свій злочинний умисел, добровільно зайняла посаду начальника сектору радіочастотних присвоєнь так званого «Міністерства зв?язку ДНР», що підтверджується документом «Порядок оформления свидетельств на пользование радиочастичными ресурсами донецкой народной республики» підписаний ОСОБА_5 на посаді «Начальник сектора радиочастотных присвоений» та затверджений «Приказом Министерства связи Донецкой народной республики» № 100 від 03.08.2016.
Разом з тим, ОСОБА_5 не припиняючи своєї злочинної діяльності, виконуючи покладені на неї повноваження, підписала документ «Порядку оформления свидетельств на пользование радиочастичными ресурсами донецкой народной республики» на посаді «Заведующий сектором радиочастотных присвоений» та затверджений «Приказом Министерства святи Донецкой народной республики» № 87 від 27.04.2022.
Крім того, перебуваючи на посаді начальника сектору радіочастотних присвоєнь так званого «Міністерства зв?язку ДНР», ОСОБА_6 виконує наступні повноваження:
- оформлення дозвільних документів сфері користування радіочастотним ресурсом у області радіочастотного цивільного користування;
- видача в межах своїх повноважень, обов?язкових для виконання розпоряджень щодо усунення порушень законодавства про радіочастотний ресурс;
- переоформлення, продовження терміну дії, видачу дублікатів свідоцтв на користування радіочастотним ресурсом;
- подання на розгляд уряду пропозиції щодо внесення змін в республіканську таблицю розподілу смуг радіочастот та план використання радіочастотного ресурсу;
- встановлення розмірів плати за видачу документі дозвільного характеру;
- видача дозволів на ввезення на територію Донецької області радіоелектронних ресурсів, та інші.
За таких обставин, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, добровільно, не раніше 03.08.2016 року по теперішній час виконує покладені на неї повноваження начальника сектору радіочастотних присвоєнь так званого «Міністерства зв?язку ДНР».
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяла участь у терористичній організації, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
В судовому засіданні сторона захисту наполягала на безпідставності обвинувачення ОСОБА_5 та необхідності виправдання останньої, при цьому сама обвинувачена в ході всього перебігу судового процесу жодного разу в суд не прибула, хоча повідомлялась через встановлену діючим законодавством процедуру про дати і час проведення судових засідань.
Дослідивши всі докази по даній справі, суд дійшов переконання, що винність обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні наведеного кримінального правопорушення підтверджуються наступним.
Копією документу «Изменения к Порядку оформления свидетельств на пользование радиочастичным ресурсом Донецкой Народной Республики» от 27.04.2022 року № 87 який підписаний ОСОБА_5 , як «заведующий сектором радиочастотных присвоений», затверджений «Приказом Министерства связи Донецкой народной республики» № 87 від 27.04.2022. Вказаний документ був отриманий в ході огляду сайту з посиланням https://gisnpa-dnr.ru/, що зафіксовано в протоклі огляду від 30.01.2023 року.
Копією документу «Порядок оформления свидетельств на пользование радиочастичным ресурсом Донецкой Народной Республики» от 03.08.2016 року № 100, який підписаний ОСОБА_5 , як «начальник сектора радиочастотных присвоений», затверджений «Приказом Министерства связи Донецкой народной республики» № 100 від 03.08.2016 року та зареєстрований в «Министерстве юстиции Донецкой Народной Республики», 24.10.2016 року. Вказаний документ був отриманий в ході огляду сайту з посиланням https://gisnpa-dnr.ru/, що зафіксовано в протоклі огляду від 05.04.2023 року.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 вказав саме на ОСОБА_5 , як на особу яку він знає, та яку раніше бачив на місці попередньої роботи.
Вказані докази були дослідженні судом безпосередньо в судовому засіданні та підтверджується, що ОСОБА_5 , не раніше 03.08.2016 року по теперішній час виконує покладені на неї повноваження начальника сектору радіочастотних присвоєнь так званого «Міністерства зв?язку ДНР».
Тобто долучені прокурором докази, як кожний окремо, так і разом у своєї сукупності підтверджують факт того, що ОСОБА_5 , взяла участь у терористичній організації.
Суд вважає дані докази такими, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Що ж стосується обставин проведення судового розгляду у кримінальному провадженні № 22023000000000032 від 12.01.2023 року в порядку спеціального судового провадження, тобто за відсутності обвинуваченого (in absentia), то суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), дотримані всі права обвинуваченого (на стадії досудового розслідування - підозрюваного) на захист та доступ до правосуддя, зокрема, забезпечена постійна участь захисника у кримінальному провадженні (в тому числі в судових засіданнях), здійснено систематичне повідомлення підозрюваного (на відповідній стадії провадження) у належний процесуальний спосіб про необхідність участі у слідчих діях, вручення йому процесуальних документів, повідомлення про виклик в судові засідання через публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур'єр») та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, суду.
Отже, умисні дії обвинуваченої ОСОБА_5 , які виразились в участі у терористичній організації, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Згідно зі ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не встановлені.
Згідно зі ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом також не встановлені.
При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_5 на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, є раніше не судимою, однак переховувалась від органів досудового розслідування та суду протягом кримінального провадження на тимчасово окупованій території України, тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами, на переконання суду, є всі підстави для призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у межах санкції вказаної статті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 323, 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавленням волі строком на 10 (десять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_8