СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 758/7898/25
пр. № 2/759/6799/25
23 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Ідея Банк» треті особи: приватний нотаріус Київсьокго міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
29.05.2025 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №45100, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , в якому запропоновано звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №R01.00608.006707223 від 15.05.2020 року, укладеним з АТ «ІДЕЯ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: який є стягувачем за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_2. Та просить стягнути з відповідача судові витрати у загальному розмірі 13 500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в провадженні ПВ ВО м. Києва Яцишина А.М. перебуває на виконанні ВП НОМЕР_2 від 15.06.2021 року, відповідно до якого позивач є боржником, а відповідач стягувачем. Про існування даного виконавчого провадження позивач дізналася на сайті Єдиного реєстру виконавчих проваджень. 19.05.2021 року ПН КМНО Остапенком Є.М. на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 було звернено стягнення з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №R01.00608.006707223 від 15.05.2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 15.06.2020 року. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 266 484,82 грн., проценти за користування кредитом становлять 38 911,35 грн., але ПН КМНО Остапенко Є.М. стягує заборгованість за виконавчим написом, 35 283,68 грн - прострочені проценти; 3 667,60 грн - строкові проценти, що суперечить кредитному договору. Цей факт також підтверджує спірність вчинення виконавчого напису №45100 від 19.05.2021 року. Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлятає виконанню, оскільки сторона позивача не погоджується із сумою загальної заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, тобто в даному випадку існує спір про те, що заборгованість визначена невірно. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не мав права вчиняти виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено п. 1 Положення КМУ.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_2 що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним Андрієм Миколайовичем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 45100 від 19.05.2021 року (а.с. 93, 94).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року цивільну справу надіслано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 96, 97).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та призначено за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 106).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим провадженням НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 45100 від 19.05.2021 року про стягнення заборгованості до набрання законної сили рішення у даній справі (а.с. 107, 108).
Ухвалою суду 15 липня 2025 року відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с. 109).
Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження та позовна заява з додатками (а.с. 110, 111).
Третім особам направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження та позовна заява з додатками (а.с. 113, 114).
20.09.2025 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зважаючи на те, що відповідач не погоджується із позовом, вважає його безпідставним та необгрунтованим, а виконавчой напис вчиненний ПО КМНО ОСОБА_2 за №45100, таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодаства. АТ «Ідея Банк» надіслало позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов?язань від 06.04.2021, за допомогою якої позивач був повідомлений про те, що в неї наявна заборгованість за кредитним договором, вказано розмір боргу, а також з чого вона складається. Попереджено також про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір відповідача у випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня надіслання відповідної вимоги. Разом з тим, після надіслання АТ «Ідея Банк» Позивачу відповідної вимоги позивач жодним чином не висловила заперечень щодо її змісту. Викладене свідчить про те, що позивач погодилась з вимогами АТ «Ідея Банк», проте, на даний час намагається відтермінувати момент повернення боргу, що свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання взятих на себе кредитних зобов?язань. Відтак, все вище наведене підтверджує той факт, що спірний виконавчий напис, вчинений 19.05.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за №45100 відповідає всім вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку, а відтак є законним та підлягає виконанню. Щодо відстуності оригіналу нотаріально посвідченого договору, необхідного для вчинення нотаріальних дій, то відповідач ставить під сумній чинність деяких положень Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, а тому із наведеними твердженнями позивач неможливо погодитися, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 22.02.2017 року у справі №826/29984/14 не визначено моменту з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, внаслідок чого така постанова втрачає чинність в загальному порядку, а саме відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 №32/5. Згідно з підпунктом 4.2. вище вказаного Порядку підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині. Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 було саме визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року, то вбачається, що така може втратити чинність лише на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття спірного акту. Відтак спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, а тому така залишається чинною на сьогоднішній день. На підставі викладеного, відповідач вважає, що виконавчий напис №45100 від 19.05.2021 є законним. Відповідач також зазначив, що безспірність заборгованості підтверджується документами передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов?язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (а.с. 116-119).
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.05.2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за №45100 на підставі якого з ОСОБА_1 , стягнено на користь Акціонерного Товариства «Ідея Банк», невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №R01.00608.006707223 від 15 (п?ятнадцятого) травня 2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «ілея ванк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 15.06.2020 (пятнадцятого червня дві тисячі двадцятого) року. Запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», стягнути з ОСОБА_1 за періюд з 16.07.2020 року по 06.04.2021 року включно у розмірк - 209154,52 грн строковий основний борг; - 16479.32 грн - прострочений основний борг; 35283,68 грн - прострочені проценти; 3667,30 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 266484,82 грн. (а.с. 48).
15.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису нотаріуса №45100 від 19.05.2021 року (а.с. 55, 56).
У рамках ВП НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову від 13.02.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників (а.с. 57-59).
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку (щодо стягнення за іпотечними договорами)), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено у перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» у Переліку № 1172 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 480 від 19.04.2022.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16)
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на підтвердження того, що спірний виконавчий напис був вчинений на підставі нотаріально посвідченого правочину відповідачем надано не було.
Отже виконавчий напис вчинений за кредитним договором, що не був посвідчений нотаріально. Доказів та обґрунтувань протилежного учасниками справи не надано.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 в справі № 910/10374/17 зазначила, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання за кредитним договором, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника дотримано не було.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 19 травня 2021 року - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення позичальника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 в справі № 645/1979/15-ц).
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. від 19.05.2021 року № 45100 - оскільки розмір боргових зобов'язань позивача перед Товариством, який визначений у виконавчих написах нотаріуса, не є підтвердженим випискою по рахунку позивача за Договором кредиту, що є порушенням вимоги п. 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, а також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов'язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому за відсутності доказів наявності з боку позивача боргу у визначеному відповідачем розмірі, у останнього були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис судом визнається таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати у справі в силу приписів ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, як за позовну вимогу майнового характеру, та витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 363,36 грн, зважаючи на сплачений позивачем розмір судового збору.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 500,00 грн, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Однак, суд вважає, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, адже справа розглянута судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 19, 34, 50, с87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 2.3, 3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012р.№296/5, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київсьокго міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис 19.05.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем зареєстрований в реєстрі за №45100 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка працює у Навчальний-курсовий комбінат КП «Київжитлоспецексплуатація», РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Ідея Банк» (код за ЄДРПОУ 19390819) невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №R01.00608.006707223 від 15 (п?ятнадцятого) травня 2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 15.06.2020 (пятнадцятого червня дві тисячі двадцятого) року у загальному розмірі 266 484 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 82 коп.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Ідея Банк» (код за ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 363 (триста шістдксят три) грн 36 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Ключник А.С.