СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/28245/25
пр. № 1-кп/759/2125/25
18 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене №12025100080002917 від 25.09.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, освіта повна середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.1 ст.286 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4
потерпілий: ОСОБА_5
законний представник потерпілого: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_7
обвинувачений: ОСОБА_3
встановив:
ОСОБА_3 , 25.09.2025 приблизно о 17 год. 36 хв., керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись з прибудинкової території від будинку № 23 по вул. Ак. Єфремова в м. Києві та виконав зупинку перед проїзною частиною, де встановлені дорожні знаки «Дати дорогу» та «Рух праворуч».
У цей же час, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи електросамокатом марки «Tecros» рухався головною дорогою вул. Ак. Єфремова, зі сторони вул. Чорнобильська в напрямку пр. Ак. Палладіна у м. Києві.
В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи рух автомобілем марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, п. 4.2, 2.1 дорожніх знаків та п. 1.3 дорожньої розмітки Правил дорожнього руху України, перетинаючи вулицю, яка налічує шість смуг руху, здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_5 , рухався головною дорогою, після чого, не зупиняючись, з місця пригоди зник, чим порушив пункти 2.10 «а», «б», «г», «д» та «е» Правил дорожнього руху України:
- пункт 1.3: учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- пункт 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкду для руху, загрожувати життю або здоров"ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт "б" пункту 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов"язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;
- пункт 10.1, згідно якого перед початком руху, перестроюванням або будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- вимоги дорожнього знаку п.4.2 "рух праворуч", який зобов"язує водія рух лише праворуч;
- вимоги дорожнього знаку п.2.1 "дати дорогу" який зобов"язує водія рух лише праворуч і його дія поширюється на перехрещення проїзних частин, перед якими він встановлений. Цей знак є наказовим і забороняє рух прямо або ліворуч.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді:закрита травма правого стегна:уламковий перелом (зі зміщенням та діастазом) середньої третини діалізу, із кістковими фрагментами навколо ділянки перелому, які відносять до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, п.4.2, 2.1 дорожніх знаків Правил жорожнього руху України водієм ОСОБА_3 , які виявились у тому, що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно, ігноруючи їх вимоги, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, знаходяться у прямому причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Крім того, ОСОБА_3 , 25.09.2025 приблизно о 17 год. 36 хв., керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись з прибудинкової території від будинку № 23 по вул. Ак. Єфремова в м. Києві, наближаючись до проїзної частини, перед якою встановлені дорожні знаки «Дати дорогу» та «Рух праворуч».
У цей же час, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи електросамокатом марки «Tecros» рухався головною дорогою вул. Ак. Єфремова, зі сторони вул. Чорнобильська в напрямку пр. Ак. Палладіна у м. Києві.
В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи рух автомобілем марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, п. 4.2, 2.1 дорожніх знаків та п. 1.3 дорожньої розмітки Правил дорожнього руху України, перетинаючи вулицю, яка налічує шість смуг руху, здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_5 , який рухався головною дорогою, після чого, не зупиняючись, з місця пригоди зник, чим порушив пункти 2.10 «а», «б», «г», «д» та «е» Правил дорожнього руху України:
- п. 2.10: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
- підпункт «а»: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
- підпункт «б»: увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
- підпункт «г»: вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;
- підпункт «д»: повідомити про дорожньо-транспорту пригоду орган чи підрозділ поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працввників поліції;
- підпункт «е»: вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об"їзд місця пригоди.
Порушення вище вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 , виявились у тому, що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, маючи об"єктивну змогу усвідомити, що вчинив дорожньо-транспорту пригоду, внаслідок якої неповнолітній ОСОБА_5 опинився в небезпечному для життя стнаі та позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження через безпорадний для життя стан, достоменно знаючи, що після наїзду потерпілий отримав тілесні ушкодження та залишився на проїзній частині, де в будь-яку мить на нього може бути скоєно наїзд іншими транспортними засобами, маючи можливість організувати об"їзд місця пригоди, викликати швидку медичну допомогу та повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ поліції, будучи зобов"язаним надати допомогу та піклуватись про потерпілу, яка перебуває у безпорадному стані, в результаті отриманих тілесних ушкоджень та яку він сам поставив в небезпечний для життя стан, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків для потерпілого, намагаючись уникнути покарання за скоєне правопорушення, свідомо порушуючи пункт 2.10 підпункти "а", "б". "г"."д" та "е" Правил дорожнього руху України, не зупиняючись, зник з місця ДТП в невідомому напрямку, переховуючись від працівників поліції, залишивши без допомоги неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 на місці дорожньо-транспортної пригоди у небезпечному для життя стані на проїзній частині.
Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.284 та ч.1 ст.135 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та у завідомому залишенні без допомоги неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , який перебував у небезпечному для життя стані, був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якому він мав змогу надати допомогу та якого сам поставив в небезпечний для життя стан.
16.12.2025 року між між законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.
Згідно з даною угодою законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України. В результаті вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, потерпілому заподіяно шкоду здоров"ю, майнову та моральну шкоду, яку представник потерпілого оцінює в суму 10 000 доларів США, станом на момент укладення угоди обвинувачений повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду, у зв"язку з чим потерпілий не має до нього майнових вимог. Також, сторонами угоди узгоджено покарання, яке ОСОБА_3 з урахуванням пом'якшуючих обставин, які мають істотний характер, повинний понести за вчинені ним злочини, а саме: за ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік та 1 місяць з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 135 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та 1 місяць з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та застосувати ст. ст. 75 КК України - звільнити від відбування покарання з встановленням іспитового строку один рік та покладенням на нього обов'язків відповідно до п.п. ч.1 ст. 76 КК України.
Обставинами, що істотно пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку і усунення заподіяної шкоди.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_3 - не встановлено.
В угоді отримана згода обвинуваченого на призначення вказаного покарання та виконання ним покладених угодою обов'язків. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання примирення.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Потерпілий ОСОБА_5 та його законний представник ОСОБА_6 вимоги угоди підтримали та просили її затвердити.
Обвинувачений, якого підтримав захисник, просив вказану угоду з представником потерпілого затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочини, у вчиненні яких ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами.
Суд шляхом проведення опитування сторін провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , умови угоди про примирення, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, діям обвинуваченого надана правильна правова кваліфікація за ч.1 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_3 узгодженого сторонами цієї угоди покарання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474 та 475 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суд, -
постановив:
Затвердити угоду від 16.12.2025 року між законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 про примирення.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України, за якими призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 16.12.2025 року покарання:
- за ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,
- за ч.1 ст.135 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді бмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 судові втрати за проведення експертиз: судово-автотехнічної в сумі 4 457 грн., судово-автотехнічної в сумі 4 457 грн. та судово-інженерно-транспортної в сумі 5 348, 40 грн.. в дохід держави.
Речові докази по справі - запальничку зеленого кольору, чотири шнурівки та мобільний телефон "Xiaomi 11T" чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , які були вилучені під час затримання ОСОБА_3 , що знаходяться на зберіганні до камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м.Києві, - повернути ОСОБА_3 .
Речові докази по справі - DVD та CD-R диски, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 01.10.2025 року на автомобіль марки "Toyota Camry", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Речовий доказ по справі : автомобіль марки "Toyota Camry", державний номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на спецмайданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів за адресою: м.Київ, вул.Гната Хоткевича - повернути за належніСТЮ ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, в апеляційному порядку до Київського апеляційного суд шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1