печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56845/24-к
09.09.2025 Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100060002647 від 22.11.2024 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, українки, з середньою освітою, неодруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, стосовно якої 25.04.2024 року Шевченківською окружною прокуратурою м. Києва скеровано до суду обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
Під час військової агресії Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 17 травня 2022 року указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX) продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - тобто до 21 листопада. Згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (тобто до 18 серпня 2023 року). 27.07.2023 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" з 05.30 год. 18.08.2023 строком на 90 діб тобто до 15.11.2023. 08.11.2023 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 734/2023 з 05:30 год. 16.11.2023 строком на 90 діб тобто до 14.02.2024. 06.02.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 49/2024 з 05:30 год. 14.02.2024 строком на 90 діб тобто до 13.05.2024. 08.05.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 271/2024 з 05:30 год. 14.05.2024 строком на 90 діб тобто до 12.08.2024. 23.07.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження воєнного стану в Україні" № 470/2024 з 05:30 год. 12.08.2024 строком на 90 діб тобто до 09.11.2024.
Так, 21.11.2024 року, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступивши у попередню змову з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи чітко обізнаними, що в Україні введений воєнний стан, прибули до центральної частини міста Києва та зайшли до магазину «Reserved» АТ «ЛПП» в ТРЦ «Гулівер» за адресою: м. Київ, пл. Спортивна 1-а.
Перебуваючи в приміщенні вищевказаного магазину, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи чітко розподілені між собою ролі та злочинний умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна, вчиненого в умовах дії воєнного стану, серед товарів, виставлених на полицях магазину взяли до рук наступні речі: кофта чоловіча арт. 9115N-01x-M вартістю 901 грн. 18 коп.; штани чоловічі арт. 2170W-09m-M вартістю 819 грн. 18 коп.; штани чоловічі арт. 2170W-09m-M вартістю 819 грн. 18 коп.; шапка жіноча арт. 026BD-01m вартістю 491 грн. 18 коп.; шарф жіночий арт. 346BD-02M вартістю 737 грн. 18 коп.; теніска чоловіча арт. 6226L-00x-s вартістю 573 грн. 18 коп.; носки жіночі арт. 268BI-99x-35R вартістю 409 грн. 18 коп. ; жилет чоловічий арт. 383BZ-99x-35-L вартістю 1475 грн. 18 коп.; взуття жіноче арт. 469CF-00X вартістю 655 грн. 18 коп., після чого пішли з ними до
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, з метою приховання свого злочинного діяння, з метою унеможливлення бути викритим, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за їх діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , перебуваючи в роздягальні разом з вказаними вище речами, познімали з даних речей антикрадіжкові кліпси та намагалися вийти за межі магазину, проте не змогли довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як одразу були помічені працівниками магазину.
Своїми умисними діями, які виразились в закінченому замаху на таемне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 могла завдати матеріального збитку АТ «ЛПП» на суму 6 880 грн. 62 коп.
Таким чином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнала в повному обсязі, підтвердив місце, спосіб, час, мету вчинення злочину. Щиро кається, до скоєного ставиться осудно в свою сторону. Просила суд суворо її не карати, щиро розкаюється в своїх діях, засуджує свою поведінку, просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Показання обвинуваченої послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, які нею не оспорювались, добровільності та істинності її позиції.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю визнала свою вину у вчиненні нею інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження (надані показання обвинуваченою), за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються.
При цьому суд зважає на висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 КПК, який полягає в тому, що повне визнання обвинуваченим вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому вона обвинувачується, правових наслідків розгляду доказів за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК. (постанова ВС 02.02.2021року у справі №640/4713/19, провадження № 51-2155 км 20).
Судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, що характеризують її особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії за:
- ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття «особа винного».
Відповідно до ст.ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути пропорційне характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно досліджених характеризуючи даних, обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, дає критичну оцінку своїм діям, громадський порядок не порушує.
Стороною обвинувачення не надано суду жодних відомостей, що обвинувачений до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення мав девіантну поведінку.
Так, санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, що свідчить згідно ст. 12 КК України, про вчинення обвинуваченим тяжкого злочину.
З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що полягає у викривальних показах. Доказів тому, що злочин вчинено у зв'язку з скрутним матеріальним становищем суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останньої після вчинення кримінального правопорушення, індивідуальних особливостей обвинуваченої, зокрема способу життя, характеризуючи її данні, її вік, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання ОСОБА_4 ще можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади.
Зазначене у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду про доцільність застосування до ОСОБА_4 положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком в один рік з визначенням відповідних обов'язків судом, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винної.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченої є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченої.
Початок строку відбування покарання обвинуваченій слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст. ст. 65-66, 75-77, ч. 4 ст. 185 КК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Речові докази:
- лазерний оптичний диск типу CD-R ємкістю 700 MB, на якому міститься відео-файл з камери відео нагляду магазину «Reserved» в ТРЦ «Гулівер» за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1-а, - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- кофта чоловіча арт. 9115N-01x-M; штани чоловічі арт. 026B26BD-01m; шарф жіночий арт. 346BD-02M; теніска чоловіча арт. 6226L-00x-s; носки жіночі арт. 268ВІ-99х-35R; жилет чоловічий арт. 383BZ-99x-35-L; взуття жіноче арт. 469CF-00X - залишити в розпорядженні власника.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1