печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33792/23-к
16.12.2025 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
кримінальне провадження № 12023100120000082 від 12.06.2023 за обвинуваченням,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ніжин, Чернігівської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурори: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; захисник ОСОБА_11 ; обвинувачений ОСОБА_6 ; свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13
І. Формулювання обвинувачення.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кінці травня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням та судом не встановлено, перебуваючи біля гуртожитку, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 43/2, знайшов кастет та у порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, розпочав носити його при собі до 12.06.2023, без передбаченого законом дозволу.
Далі, 12.06.2023, приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_6 , утримуючи при собі холодну зброю (кастет), перебуваючи у вестибюлі станції метро «Либідська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, був зупинений працівником поліції та на запитання щодо наявності речей та предметів, обіг яких обмежений або заборонений законом, повідомив, що у його наплічній сумці, яка була при ньому, знаходиться кастет.
Після того, ОСОБА_6 був запрошений до кімнати поліції, що розташована на вказаній станції КП «Київський метрополітен» у м. Києві, де в присутності двох понятих, під час проведення особистого обшуку ОСОБА_6 та обшуку його особистих речей, було виявлено та вилучено із його наплічної сумки, яка була на той час при ньому, кастет, який відноситься до холодної зброї, виготовлений саморобним способом по типу контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, який останній незаконно носив, без передбаченого законом дозволу.
У вказаний спосіб, ОСОБА_6 вчинив незаконне носіння холодної зброї (кастет) без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, винним у вчиненні якого визнається.
ІІ. Позиція сторони захисту.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Зазначив, що не погоджується із обставинами кримінального правопорушення, які описані в обвинувальному акті. Зазначив, що на початку червня 2023 року він разом із другом ОСОБА_14 прямували додому та спускаючись до станції метро «Либідська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві друг побачив на сходах кастет, який підняв ОСОБА_6 та вирішив віддати поліцейському на станції метро. Підійшовши до поліцейського він зазначив, що знайшов кастет, який хоче добровільно здати органам влади, однак його було затримано. Зазначив, що будучи введеним в оману поліцейським він поставив підпис у протоколі затримання щодо відсутності скарг, заяв, клопотань, зауважень та доповнень, а затримання проведено без участі захисника. Не знав, що у протоколі затримання було зазначено про те, що кастет було знайдено ним у травні 2023 року біля гуртожитку у м. Ніжин, який до затримання останній зберігав при собі.
Захисник ОСОБА_11 зазначив, що винуватість ОСОБА_6 стороною обвинувачення не доведена поза розумним сумнівом, оскільки затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, проведено без обов'язкової на його думку участі захисника, що призвело до порушення права засудженого на захист, а відтак докази отримані за результатами проведення слідчих дій є недопустимими, тому на думку захисника, обвинуваченого має бути звільнено від кримінальної відповідальності, як особу, яка добровільно здала кастет органам влади.
ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Свідок ОСОБА_12 , поліцейський взводу № 1 роти № 2 БПП УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві надав показання, що у червні 2023 року у вечірній час доби, у вестибюлі станції метро «Либідська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві ним було зупинено ОСОБА_6 , який на запитання щодо наявності заборонених речей та предметів, повідомив, що у його наплічній сумці, яка була при ньому, знаходиться кастет.
Свідок ОСОБА_13 , понятий під час затримання, надав показання, що влітку 2023 року, був присутній під час затримання ОСОБА_6 на станції метро «Либідська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, у якого в наплічній сумці, що була при затриманому, виявлено та вилучено кастет.
Оцінюючи показання свідків, як джерело доказів у кримінальному провадженні суд враховує, що останні були допитані в ході судового розгляду згідно вимог ст. 352 КПК України, будучи під присягою, попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за дачу завідомо неправдивих показань, кожен окремо надали показання, які є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Крім показань свідків у судовому засіданні, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України підтверджується дослідженими судом документами та висновком експерта, які долучені до матеріалів кримінального провадження.
Так, відповідно до рапорту, складеного поліцейським взводу № 1 роти № 2 БПП УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 , 12.06.2023 о 15:30 год. ним був зупинений та запрошений до кімнати поліції ОСОБА_6 , який на запитання поліцейського щодо наявності заборонених речей та предметів, повідомив, що у його наплічній сумці, яка була при ньому, знаходиться кастет. Як зазначено, кастет ОСОБА_6 знайшов біля гуртожитку в м. Ніжин та залишив для самозахисту.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.06.2023 із додатком, складеного слідчим СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 о 16 год. 48 хв. 12.06.2023 про те, що цього дня о 15 год. 30 хв. було затримано ОСОБА_6 у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_13 та із наплічної сумки, яка на момент затримання була одягнута на ОСОБА_6 , останній добровільно (самостійно) дістав із неї металевий предмет темно-сірого кольору, візуально схожий на кастет, який було вилучено. Як зазначено, кастет ОСОБА_6 знайшов біля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно у кінці травня 2023, орієнтовно о 12 год. 00 хв. та зберігав при собі.
Відповідно до висновку експерта від 19.06.2023 за № СЕ-19/111-23/30583-ХЗ, наданий на дослідження кастет вилучений у ОСОБА_6 відноситься до холодної зброї. Кастет наданий на дослідження виготовлений саморобним способом по типу контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, у судовому засіданні доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України, оскільки він незаконно носив холодну зброю (кастет) без передбаченого законом дозволу.
Щодо тверджень захисника про порушення права обвинуваченого на захист, оскільки його затримання в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, проведено без участі його захисника, то суд зазначає наступні мотиви.
Вимоги ст. 208 КПК України надають повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі».
Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється, зокрема у випадку затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
В свою чергу, у ч.ч. 2 та 3 ст. 276 КПК України зазначено, що у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені ст. 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Так, як убачається з протоколу затримання ОСОБА_6 від 12.06.2023 уповноваженою особою, яка зазначена у протоколі, у присутності двох понятих, яким у відповідності до вимог чинного законодавства роз'яснені їх права й обов'язки, були виконані зазначені вище вимоги закону, тобто ОСОБА_6 роз'яснено підстави його затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється, його права та обов'язки, у тому числі, роз'яснено право на захист. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило.
Таким чином, при затриманні ОСОБА_6 йому були роз'яснені права, як того вимагає КПК України, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти себе, що підтверджується відповідним протоколом, який наявний у матеріалах даного кримінального провадження.
При цьому слід зазначити, що затримання в порядку ст.ст. 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, право на захист ОСОБА_6 було забезпечено адвокатом ОСОБА_18 .
З урахуванням наведених обставин, затримання ОСОБА_6 не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.
Таким чином, відсутність захисника під час фактичного затримання ОСОБА_6 у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 14.06.2022 у справі № 463/5551/15 (провадження № 51-5789км21).
Досліджені судом докази в силу ст.ст. 85, 86 КПК України суд вважає належними та допустимими, так як вони є достатніми, такими, що взаємодоповнюють один одного, достовірно та поза розумним сумнівом, як того вимагають норми КПК України, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, за критерієм належності, закріпленим у ст. 85 КПК України, вони є належними, допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти, а тому покладає в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_6 обвинувачення по даному кримінальному провадженню.
Тобто, суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і в діях обвинуваченого є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 263 КК України містить санкцію за вчинення передбаченого у ній злочину, яка дозволяє його класифікувати відповідно до ст. 12 КК України як нетяжкий злочин.
ІV. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
V. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 263 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують та що обтяжують покарання.
Статтею 50 (ч. 1, 2) КК України, передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.
Також суд враховує, що відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.
Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші соціальні регулятори.
Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду № 8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відносяться до категорії нетяжких злочинів (ст. 12 КК України).
ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, за обставинами якого останній вчинив незаконне носіння холодної зброї (кастет) без передбаченого законом дозволу (ч. 2 ст. 263 КК України).
Приймаючи до уваги характер вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, характеризуючі обвинуваченого дані, відповідно до яких, останній до кримінальної відповідальності не притягався, не одружений, офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем навчання у ВСП «Ніжинський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України», як випускник відділення технічно-енергетичних систем та засобів автоматизації за освітньо-професійним ступенем «Фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «Агроінженерія» характеризується позитивно, згідно досудової доповіді виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, при цьому на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тому суд вважає призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України, так як таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
VІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
У відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави слід стягнути процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1 434 гривень.
Запобіжний захід до ОСОБА_6 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 615 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі одної тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 1 434 (одної тисячі чотирьохсот тридцяти чотирьох) гривень.
Речовий доказ: кастет, який виготовлено саморобним способом по типу контактної холодної зброї ударно-дробильної дії (квитанція № 007744) - знищити.
Вирок суду привести до виконання з моменту набрання ним законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1