№ 755/3060/25
№ 1-кп/755/827/25
(резолютивна частина)
"19" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого
(у режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040004019 від 30.11.2024 року,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040004019 від 30.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2025 року ОСОБА_6 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявна обґрунтована підозра, яка підтверджується дослідженими доказами та показаннями потерпілого, та на даний час, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідки ще не допитані, а також, враховуючи ст. 178 КПК України, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_4 , у свою чергу, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 не становить йому жодної загрози, н6а його думку, не буде переховуватись від суду, тому, заперечував, щоб останнього було звільнено з-під варти.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки його підзахисний перебуває під вартою і Європейський суд з прав людини часто вказує на порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому, може бути застосовано альтернативний дієвий запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю. Крім того, відсутні нові ризики та посилання на те, що ОСОБА_6 може переховуватися, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню. Його підзахисний є особою похилого віку, має на утриманні двох дітей, раніше не судимий, у матеріалах провадження наявний витяг про те, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 і власник квартири не заперечує, щоб він там перебував на цілодобовому домашньому арешті. Крім того, злочин, в якому обвинувачується його підзахисний, є незакінченим і санкція статті може бути призначена у розмірі 2/3 від основного виду покарання, зокрема, відсутні докази того, що він переховувався і що в подальшому буде це робити. Щодо впливу на свідків, то він є лише припущенням сторони обвинувачення, оскільки вони не бачили як наносилися удари і підтвердити це не зможуть. Щодо вчинення інших кримінальних правопорушень, то це також є лише припущенням, оскільки його підзахисний є раніше не судимий, тому, вважає, що ОСОБА_6 можна змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши заявлене клопотання, суд приходить до наступного.
Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, а тому, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже, дослідивши матеріали клопотання та наявні документи, суд, з урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, доведених ризиків, зокрема, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, вважає, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, а тому, на думку суду, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку обвинуваченого є застава в мінімальному розмірі, а саме - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату розгляду клопотання становить 242 240 гривень
Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Обов'язки, передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов'язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого (заставодавця). Так, застава забезпечує виконання обвинуваченим обов'язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених судом, що передбачені пунктами 1-9 частини 5статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто, застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Зі змісту ст. ст. 194, 199 КПК України слідує те, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених, суд має перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов'язків.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом, заявлені в клопотанні ризики не зменшилися та існують на даний час, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 17 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя