23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/3384/21
адміністративне провадження № К/990/12207/24, К/990/13155/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
за участі:
секретаря судового засідання Клименка В.В.,
представника позивача - Збіглея І.В.,
представника відповідача-1 - Синюк О.М.,
представника відповідача-2 - Кіцнака П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за касаційними скаргами Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів та Офісу Генерального прокурора
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Карпушова О.В., Файдюк В.В.)
у справі № 160/3384/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова коміся, відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 36дп-21;
- визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 24.02.2021 № 2-дц, що був виданий Генеральним прокурором Венедиктовою І.;
- поновити ОСОБА_1 на посаді в органах прокуратури, стягнувши на його користь належну заробітну плату за час вимушеного прогулу та допустити судове рішення в цій частині до негайного виконання.
2. У своєму позові позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням Кадрової комісії вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. На обґрунтування доводів щодо протиправності рішення Кадрової комісії позивач посилається на процедурні порушення, допущені кадровою комісією, при розгляді висновку про наявність дисциплінарного проступку позивача у дисциплінарному провадженні. Зауважує про необґрунтованість рішення Кадрової комісії та його невідповідність висновку, що розглядався. Позивач заперечує щодо наявності у його діях будь-якого дисциплінарного проступку та наголошує на відсутності складових дисциплінарного проступку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення Кадрової комісії відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні. Прийнятий на підставі такого рішення наказ про звільнення позивача визнано судом першої інстанції також правомірним.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 19.02.2021 № 36дп-21. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 24.02.2021 № 2-дц, що був виданий Генеральним прокурором Венедиктовою І. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Генерального прокурора з 25.02.2021. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2021 по 04.03.2024 у розмірі 2 026 022, 40 грн.
6. Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок відповідача-2 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Разом з тим виснував, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, застосоване до позивача, є неспівмірним з вчиненим позивачем дисциплінарним проступком. Указане стало підставою для висновку суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення Кадрової комісії.
Короткий зміст касаційної скарги Кадрової комісії та її обґрунтування
7. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідачем-2 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, скаржник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Підстави, на яких подана касаційна скарга відповідач-2 указує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на указану норму процесуального закону, заявник касаційної скарги зазначає про неправильне застосування апеляційним судом пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновків щодо його застосування у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 9901/5/19, та як наслідок зроблено необґрунтований висновок про те, що застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури до позивача за вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики не є співрозмірним з цим порушенням.
9. У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає, що Кадрова комісія в оскаржуваному рішенні дійшла висновку про очевидність грубого характеру дисциплінарного проступку прокурора, а тому вважала, що діяння вчинене прокурором є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке є найбільш суворим і застосовується лише в тому випадку, коли немає підстав для застосування більш м'яких видів стягнень, передбачених частиною першою статті 49 Закону України «Про прокуратуру». Саме грубе порушення правил прокурорської етики Кадровою комісією обґрунтовано тим, що така поведінка позивача, як заступника Генерального прокурора є неприпустимою та не сприяє утвердженню статусу прокурора як високоморальної особи в очах суспільства, подає негативний приклад для наслідування іншим прокурорам та не сприяє підвищенню авторитету органів прокуратури в цілому. Тому скаржник не поділяє висновки суду апеляційної інстанції, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення є непропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.
Короткий зміст касаційної скарги Офісу Генерального прокурора та її обґрунтування
10. Вважаючи постанову апеляційного суду такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідач-1 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
11. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач-1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом приписів пунктів 5, 6 частини першої статті 43, частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 15, 19 розділу III Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266, у взаємозв'язку з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 4, 5, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування указаних норм при вирішенні питання щодо співмірності накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
12. За позицією скаржника, чинне законодавство України наділяє дисциплінарний орган дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку. Вчинення прокурором дисциплінарного проступку, що має характер грубого порушення, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури.
13. Відповідач-1 зазначає про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», що стало підставою для прийняття Кадровою комісією рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури. Зауважує, що під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Кадрова комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення та виходила з відсутності підстав для накладення більш м'якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури.
Позиція інших учасників справи
14. Позивач правом на подання відзиву на касаційні скарги не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційних скарг
15. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
16. Також ухвалою від 17.04.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.
17. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 підготовчі дії по справі закінчено, призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 16.12.2025 о 17 год 00 хв.
18. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.12.2025 № 1545/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/3384/21 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Загороднюка А.Г., Жука А.В. для розгляду судової справи № 160/3384/21.
20. У судовому засіданні 16.12.2025 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи до 23.12.2025 до 11 год 00 хв.
21. У судовому засіданні представник відповідач-1 підтримав вимоги касаційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
22. Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
23. Представник позивача заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури у період з 1998 по 2016 роки.
25. Упродовж з 06.03.2020 по 26.03.2020 позивач обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області відповідно до наказу від 06.03.2020 № 47к.
26. Наказом Генерального прокурора від 27.03.2020 № 679ц ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Генерального прокурора з 27.03.2020 в порядку переведення з прокуратури Житомирської області.
27. Наказом Генерального прокурора від 23.09.2020 № 2538ц у зв'язку з ліквідацією посади заступника Генерального прокурора, яку обіймав ОСОБА_1 , тимчасово визначено йому робоче місце в Департаменті організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами за підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора.
28. 13.11.2020 до Кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції ОСОБА_2 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
29. Членом Кадрової комісії ОСОБА_3 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження від 19.11.2020 № 07/3/2-1081дс-252дп-20 стосовно ОСОБА_1 .
30. Листом від 19.11.2020 № 07/3/2-1081дс-252дп-20-2023вих-20 запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення з приводу обставин, викладених у скарзі, а також надіслано запит від 19.11.2020 №07/3/2-1081дс-252дп-20-2022вих-20 Департаменту кадрової роботи Офісу Генерального прокурора щодо надання документів.
31. За результатами перевірки обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, членом Кадрової комісії ОСОБА_3 02.02.2021 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 та запропоновано притягнути заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
32. Розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1081дс-252дп-20, Кадровою комісією прийнято рішення від 19.02.2021 № 36дп-21 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
33. Під час дисциплінарного провадження Кадровою комісією установлено, що прокурор ОСОБА_1 , обіймаючи з 27.03.2020 посаду заступника Генерального прокурора, умисно, достовірно знаючи, що після призначення 06.03.2020 на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області, фактично до роботи у прокуратурі Житомирської області не приступив та її не виконував, усвідомлюючи, що заробітна плата з 06.03.2020 до 27.03.2020 прокуратурою Житомирської області йому нарахована безпідставно, 31.03.2020 отримав від касира прокуратури Житомирської області нараховану йому заробітну плату в розмірі 9 148, 42 грн, яку повернув лише 03.09.2020.
34. Як зазначив ОСОБА_1 у своїх поясненнях, отримані за березень 2020 року грошові кошти за місцем роботи у прокуратурі Житомирської області у розмірі 9 148, 42 грн, він вважав оплатою тимчасової непрацездатності, оскільки, підписуючи відомість, не бачив окремої позначки про те, що це саме заробітна плата, а було зазначено лише про виплату певної грошової суми. Також зауважив, що нарахування та виплата заробітної плати проводилось бухгалтерією, а не ним, а тому в його діях відсутній умисел на вчинення проступку.
35. Кадрова комісія вважала, що своїми умисними діями, які виразились у неправомірному отриманні 31.03.2020, нарахованих як заробітна плата 9 148, 42 грн та повернення їх прокуратурі Житомирської області лише через п'ять місяців - 03.09.2020, заступник Генерального прокурора Любович А.О. вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, допущено одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, оскільки порушення ним Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів дискредитують його як працівника прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, що є підставами для дисциплінарної відповідальності згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
36. У рішенні Кадрова комісія вирішила притягнути заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
37. На підставі рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 36дп-21 наказом Генерального прокурора від 24.02.2021 № 2-дц звільнено заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 25.02.2021.
38. Не погодившись із рішенням Кадрової комісії про накладення дисциплінарного стягнення та наказом Генерального прокурора про звільнення, позивач звернувся до суду з позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».
41. За приписами частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
42. Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
43. Відповідно до частини першої, другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
44. За правилами частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
45. Відповідно до підпункту 8 пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», з метою визначення порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, процедури здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266 (Зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 15.01.2020 № 26, від 29.01.2020 № 54, від 25.02.2020 № 107, від 01.07.2020 № 307, від 01.04.2021 № 78) затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 266).
46. За приписами пункту 1 Розділу I Порядок № 266 визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
47. Відповідно до пунктів 2-5 Розділу I Порядку № 266 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону.
Органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, який затверджений наказом Генерального прокурора.
Основними засадами діяльності кадрової комісії є верховенство права і законність, незалежність прокурорів і невтручання в прокурорську діяльність, колегіальність, відкритість і гласність, неупередженість та об'єктивність, змагальність.
Член кадрової комісії у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VI Закону та цим Порядком.
48. Дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення (пункт 6 Розділу I Порядку № 266).
49. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначено у Розділі III Порядку № 266.
50. Пунктом 15 Розділу III Порядку № 266 передбачено, що після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень: про накладення дисциплінарного стягнення; про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; про закриття дисциплінарного провадження.
51. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення та рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів кадрової комісії. Якщо рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора не набрало чотирьох голосів, кадровою комісією ухвалюється рішення про закриття дисциплінарного провадження (абзац другий пункту 16 Розділу III Порядку № 266).
52. За правилами пункту 19 Розділу III Порядку № 266 при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
53. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
54. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
55. Спір у цій справі виник у зв'язку із накладенням дисциплінарного стягнення на прокурора у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.
56. Підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення став висновок Кадрової комісії про вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, що виразилось у неправомірному отриманні 31.03.2020, нарахованих як заробітна плата 9 148, 42 грн та повернення їх прокуратурі Житомирської області лише через п'ять місяців - 03.09.2020.
57. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
58. Водночас апеляційний суд вважав, що застосування до позивача такого суворого виду дисциплінарного стягнення як звільнення не є пропорційним порушенню, яке вчинив позивач.
59. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, враховує, що Верховний Суд сформував правову позицію в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій під час здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора і меж судового контролю у справах про оскарження рішень щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
60. Так, у постанові від 10.10.2024 у справі № 640/18630/20 Верховний Суд вказав, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, в межах розгляду цієї справи (№ 640/18630/20) суд може надати правову оцінку рішенню Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок прокурора на предмет їх достатності.
61. У підсумку Верховний Суд в означеній постанові виснував, що адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідним дисциплінарним органом усіх фактів та обставин, які ним з'ясовувались щодо діянь особи у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, суворості обраного дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок на предмет їх достатності.
62. Верховний Суд зазначає, що за приписами Закону України «Про прокуратуру» та Порядку № 266 кадрова комісія є уповноваженим суб'єктом з питань розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження.
63. Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» та Порядку № 266 саме кадрова комісія наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє їй на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку.
64. Тому, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.10.2024 у справі № 640/18630/20, суд констатує про те, що апеляційний суд, указуючи про неспівмірність обраного виду дисциплінарного стягнення вчиненому позивачем проступку, втрутився у дискреційні повноваження дисциплінарного органу, уповноваженого на притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, чим фактично вийшов за межі судового контролю.
65. У рішенні Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 9901/5/19, про неврахування висновків якого указує відповідач-2, суд зазначив, що вчинення прокурором дисциплінарного проступку, що має характер грубого порушення, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури. Тому, особа прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень в силу вимог закону, наявність заохочення, не надають підстав для застосування більш м'якого дисциплінарного стягнення, а відповідно не надають підстав вважати, що Комісія порушила принцип пропорційності при прийнятті оскаржуваного рішення.
66. Оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу в аспекті встановлених судами обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, а відтак і наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.
67. Отже, Верховний Суд констатує, що викладені в касаційних скаргах доводи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом, що у відповідності до приписів статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
69. Переглянувши судове рішення апеляційного суду в межах доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 15, 19 Розділу III Порядку № 266, що призвело до помилкового скасування судового рішення суду першої інстанції, який правильно застосував означені норми. А тому в силу приписів частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
70. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327, 341, 344, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційні скарги Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів та Офісу Генерального прокурора задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 160/3384/21 скасувати.
3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 160/3384/21 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
А.В. Загороднюк