Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3406/25
Номер провадження2/711/1798/25
16 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
секретаря судового засідання: Шульга А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
Представник позивача Міняйло Олена Олександрівна, яка діє в інтересах позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» звернулась через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Протоколом загальних зборів ОСББ «Дніпровські Мрії» від 15.05.2022. № 1/22 прийнято здійснювати самостійне утримання, експлуатацію та прибирання територій шляхом самозабезпечення з 01.06.2022 року, п.3 цього протоколу затверджено кошторис на 2022 рік у запропонованій правлінням редакції, затверджено внески на утримання спільного майна будинку у розмірі 6,30 грн. за 1м.кв. приміщень, що належать співвласникам, що включають в себе внески на утримання спільного майна з 01.06.2022. Цим же протоколом затверджено одноразовий внесок співвласників у сумі 4000,00 грн. з кожного приміщення, що належить співвласнику. Встановлено, що одноразовий внесок співвласників у сумі 4000 грн. 00 коп. має бути сплачено до 31 серпня 2022 року.
Протоколом загальних зборів ОСББ «Дніпровські Мрії» від 15.07.2022 р. № 2/22 прийнято погодити прийняття ОСББ «Дніпровські Мрії» від замовника будівництва ТОВ «ПБК - Стройтрейд» багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 із недоліками, виявленими комісією під час обстеження технічного стану будинку та зазначеними в акті огляду технічного стану багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , від 21.06.2022 року.
Пунктом 2.3. цього протоколу від 15.07.2022 р. № 2/22 прийнято - встановити, що кожен співвласник сплачує щорічний внесок до ремонтного фонду у розмірі 3000,00 грн. з одного житлового/нежитлового приміщення, що належить співвласнику (співвласникам), протягом трьох місяців, починаючи з 01.08.2022 року до 31.10.2022 року включно.
Відповідачу на праві приватної власності належать квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ., площа квартири АДРЕСА_3 становить 47,7 кв.м., тому, щомісячні витрати на управління будинком складають 300 грн. 51 коп., площа квартири АДРЕСА_5 становить 53,2 кв.м., тому, щомісячні, витрати на управління будинком складають 335 грн. 16 коп.
Водночас, відповідачем не сплачено внески з утримання спільного майна будинку за період з червня 2022-лютого 2025 року за обидві квартири, тому відповідач має борг у розмірі 20977 грн. 11 коп. та борг з одноразового внеску в розмірі 8000 грн. 00 коп.
Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» борг з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 20977 грн. 11 коп., борг з одноразового внеску у розмірі 8000 грн. 00 коп. та борг зі сплати щорічного внеску до ремонтного фонду в розмірі 18000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1944 грн. 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 6562 грн. 62 коп. Стягнути витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
30 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.
16 грудня 2025 року ухвалою суду провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу зі сплати послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 20977 грн. 11 коп., боргу з одноразового внеску у розмірі 8000 грн. 00 коп. та боргу зі сплати щорічного внеску до ремонтного фонду у розмірі 18000 грн. 00 коп. закрито.
Представник позивача ОСББ «Дніпровські мрії» за дорученням Міняйло Олена Олександрівна в судове засідання надала заяву, в якій просить справу розглядати без її присутності. Також зазначила, що наполягає на стягненні 3% річних та інфляційних витрат. Також, просила здійснити компенсацію судових витрат на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК Украхни.
Відповідач ОСОБА_1 та його адвокат Горобець Сергій Олександрович в судове засідання не з'явились, надавши через канцелярію суду заяву, в якій просять справу розглядати без їх присутності.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та вивчивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (Закон №2866-III) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 указаного Закону, ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За статтею 4 цього ж Закону № 2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, рішення яких є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів.
За змістом статей 6, 7, 10 співвласники багатоквартирного будинку створюють ОСББ, затверджують статут такого об'єднання, мають право знайомитися з рішеннями загальних зборів та оскаржувати їх судовому порядку, брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства.
В судовому засіданні встановлено, що як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна № 416353036 від 05.03.2025 року, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_6 та власником квартири за адресою: АДРЕСА_7 .
Таким чином, відповідач, як власник квартири АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_8 є співвласником ОСББ «Дніпровські мрії».
В судовому засіданні встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на день звернення позивачем до суду мав заборгованість за послуги з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 20977 грн. 11 коп., заборгованість з одноразового внеску в розмірі 8000 грн. 00 коп. та заборгованість з оплати щомісячного внеску до ремонтного фонду у розмірі 18000 грн. 00 коп.
На думку суду, відповідач ОСОБА_1 мав грошове зобов'язання перед позивачем, яке на даний час виконано.
Проте, з огляду на те, що відповідач станом на день звернення до суду порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
Зволікання відповідачів з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідачів сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.
На думку суду, відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про грошове зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до матеріалів справи, інфляційна складова боргу та 3% річних з простроченої суми за адресою: АДРЕСА_9 позивачем були здійснені за період до 10 квітня 2025 року, включно.
Суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на грошові кошти за неналежне виконання грошового зобов'язання.
А тому, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягненню з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» заборгованість за інфляційну складову боргу у розмірі 6562 грн. 62 коп. та три відсотка річних у розмірі 1944 грн. 16 коп.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. (Платіжна інструкція 476 від 25.03.2025).
Відповідно до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи захворювання (Пенсійне посвідчення Серії НОМЕР_1 ), а тому, від сплати судового збору звільнений.
Таким чином, суд вважає, що необхідно повернути позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., відповідно до Платіжної інструкції № 476 від 25.03.2025 року.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 207,253, 254, 258, 509, 524-526, 625-627, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 273, 274, 277, 279, 353 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» заборгованість за інфляційну складову боргу у розмірі 6562 грн. 62 коп. та три відсотка річних у розмірі 1944 грн. 16 коп.
Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські Мрії» за рахунок коштів Державного бюджету України сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., відповідно до Платіжної інструкції № 476 від 25.03.2025 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: О. Г. Казидуб