23 грудня 2025 року
м. Київ
справа №260/8033/24
адміністративне провадження № К/990/38969/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, й
04 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ? Комісія), викладене у протоколі засідання № 12 від 18 лютого 2016 року, про зняття з квартирного обліку старшого прапорщика ОСОБА_1 , який перебував на обліку з 18 липня 1996 року, через те що він не пройшов щорічну перереєстрацію;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи ( ОСОБА_1 , 1974 року народження; дружина - ОСОБА_2 , 1978 року народження; син - ОСОБА_3 , 1997 року народження; донька - ОСОБА_4 , 2006 року народження) на квартирному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 зі збереженням часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації ? 18 липня 1996 року.
Прохання мотивує тим, що 05 березня 2020 року він через адвоката звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із запитом про надання інформації щодо порядкового номеру перебування ним у списку квартирного обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згодом (15 травня 2020 року) у поштовій скриньці знайшов поштовий конверт від ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому містився лист від 28 квітня 2020 року № 2726 (відповідь на адвокатський запит), зі змісту якого було видно, що ОСОБА_1 не значиться у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов в об'єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (вх. 11789 від 26 грудня 2019 року).
Після ознайомлення з особовою справою ОСОБА_1 виявив, що 18 лютого 2016 року згідно з витягом із протоколу № 12 засідання Комісії був знятий з квартирного обліку як такий, що відповідно до вимог пункту 2.19 наказу Міністра оборони України від 19 червня 2014 року № 401 не пройшов щорічну перереєстрацію, оскільки у визначений термін (до 25 грудня 2015 року) не надав довідки за формами: довідку з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї (форма 3); довідку з місця проходження служби (форма 5); довідку про склад сім'ї (форма 7), а також письмовий дозвіл секретарю Комісії на обробку своїх персональних даних, які долучаються до облікової справи.
Вважаючи рішення Комісії щодо зняття його з квартирного обліку протиправним, позивач у червні 2020 року звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії, викладене у протоколі від 18 лютого 2016 року № 12, у частині зняття з квартирного обліку старшого прапорщика ОСОБА_1 , який перебував на обліку з 18 липня 1996 року, як такого, що не пройшов щорічну переатестацію.
Воднораз позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, в якій зазначив, що Ужгородський міськрайонний суд ухвалою від 15 травня 2024 року закрив провадження у справі та роз'яснив про право звернення за захистом порушеного свого права до адміністративного суду. Цю ухвалу позивач оскаржував до Закарпатського апеляційного суду, який за наслідками перегляду цього рішення постановою від 15 жовтня 2024 року залишив без змін судове рішення суду першої інстанції. Після цього з покликанням на практику Верховного Суду зазначив, що оскільки про порушення своїх прав довідався лише 15 травня 2020 року з відповіді на адвокатський запит і відразу після цього з дотриманням строків давності вживав заходів, спрямованих на захист свого порушеного права, які, однак, виявилися неприйнятними тільки тому, що суд відповідної юрисдикції вирішив, що позов був поданий з порушенням правил юрисдикції.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2025 року поновив позивачу строк для звернення до суду та виконав низку інших процесуальний дій, які вчиняються на стадії відкриття позовного провадження.
Цей же суд 19 березня 2025 року ухвалив рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 не погодилося із таким рішенням і оспорило його до апеляційної інстанції.
Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками апеляційного перегляду 21 серпня 2025 року ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу та скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №260/8033/24, а позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Судове рішення мотивував тим, що суд першої інстанції безпідставно, а тому неправильно визначив момент, з якого належить вести лік строку звернення до суду. Щодо цього суд зазначив, що відлік перебігу цього строку має вестися не від дати отримання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 квітня 2020 року № 2726 на запит адвоката, а з подій, які тривали з 2016 року по 2020 рік, упродовж яких позивач через власну тривалу пасивну поведінку не цікавився тим, чи значиться він у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов, які веде об'єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач знав про вимоги чинного законодавства щодо періодичного оновлення документів, адже ОСОБА_1 відповідно до вимог Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, щорічно поновлював довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7, однак у 2015 році такі довідки не поновив.
З покликанням на практику Верховного Суду (зокрема у справах № 154/548/21 та № 140/12307/24) апеляційний суд зазначив, що позивач у межах цієї справи не надав суду належних доказів наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
З огляду на викладене, апеляційний суд підсумував, що позивач не навів належних доказів поважності пропуску встановленого строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_1 не примирився з постановою суду апеляційної інстанції і через свого представника подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та як підставами касаційного оскарження судових рішень визначає норми, передбачені пунктом 1 частини четвертої (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду ); та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу) 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 500/7713/23 щодо строку поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду; хибно послався на вимоги чинного законодавства щодо періодичного оновлення документів, бо, за його твердженнями, він щорічно поновлював довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7, за [винятком] 2015 року, коли він їх не оновив; неправильно використав правничі позиції, сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 08 травня 2025 року у справі № 154/548/21 та від 20 червня 2025 року у справі № 140/12307/24, позаяк висновки з постанов Верховного Суду ґрунтувалися на фактичних обставинах, які не є схожими до тих, що є у справі за його позовом.
Узагальнює, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі 260/8033/24 є незаконною й необґрунтованою.
Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху, бо скаржник не сплатив судового збору.
У строк, встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, скаржник виконав вимоги, які були в ній зазначені, а відтак ухвалою від 27 жовтня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав відповідь на відзив на касаційну скаргу, який за змістом є відзивом на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Переконує, що твердження позивача про те, що строк звернення до суду треба рахувати з часу отримання відповіді на адвокатський запит, є викривленими (помилковими), позаяк адвокатське звернення не змінює часу (факторів), з настання яких особа мала (повинна) була довідатися про порушення своїх прав, а лишень свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.
Колегія суддів Верховного Суду дослідила наведені в касаційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і вважає за необхідне зазначити про таке.
Предметом касаційного перегляду є рішення суду апеляційної інстанції у якому, на думку автора касаційної скарги, суд безпідставно не взяв до уваги доводи позовної заяви, що строк звернення до суду не пропущений, позаяк про порушення свого права позивач довідався тільки 15 травня 2020 року із відповіді на адвокатський запит, а це своєю чергою дозволяє стверджувати, що строк звернення до суду не пропущений.
Верховний Суд нагадує, що касаційний перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Отож, Верховний Суд має дати відповідь на порушені у касаційній скарзі питання та за результатом касаційного перегляду, Верховний Суд у межах обставин цієї справи має дати відповідь на питання - з якого часу має починатися відлік строку на звернення до суду, тобто з якого часу позивач знав (мав знати) про порушення свого права.
Щоб відповісти на порушені питання, насамперед, треба коротко нагадати обставини справи.
ОСОБА_1 з 21 грудня 1994 року проходив військову службу у Збройних Силах України на різних посадах.
05 березня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 було надіслано адвокатський запит з проханням надати інформацію/відомості щодо порядкового номеру ОСОБА_1 у списку перебування на квартирному обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 28 квітня 2020 року № 2726 повідомив, що ОСОБА_1 у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов, при об'єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (вх. 11789 від 26 грудня 2019 року) не значиться.
Після ознайомлення з особовою справою ОСОБА_1 з'ясував, що 18 лютого 2016 року згідно з витягом із протоколу № 12 засідання Комісії він був знятий із квартирного обліку через те, що не пройшов щорічну перереєстрацію, яку мав проходити згідно із вимогами пункту 2.19 наказу Міністра оборони України від 19 червня 2014 року № 401. Передумовами цього рішення стало те, що у визначений термін (до 25 грудня 2015 року) ОСОБА_1 не надав визначені довідки за формами: довідку з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї (форма 3); довідку з місця проходження служби (форма 5); довідку про склад сім'ї (форма 7), а також письмовий дозвіл секретарю Комісії на обробку своїх персональних даних, які долучаються до облікової справи.
Вважаючи рішення Комісії щодо зняття його з квартирного обліку протиправним, позивач у червні 2020 року звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії, викладене у протоколі № 12 від 18 лютого 2016 року, у частині зняття з квартирного обліку старшого прапорщика ОСОБА_1 , який перебував на обліку з 18 липня 1996 року, як такого, що не пройшов щорічну переатестацію.
15 травня 2024 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановив ухвалу про закриття провадження по справі № 308/5150/20 за позовом ОСОБА_1 та одночасно роз'яснив право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2024 року - без змін.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Згідно з послужним списком позивач проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) із 17 липня 2014 року дотепер.
Повертаючись до порушених у касаційній скарзі питаннях, Верховний Суд зазначає, що у своїх постановах та рішеннях він неодноразово та послідовно зазначав, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язане з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах, що неприпустимо у правовій системі, де панує правопорядок.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення засідання Комісії, викладене у протоколі № 12 від 18 лютого 2016 року, про зняття його з квартирного обліку. До адміністративного суду він звернувся 04 грудня 2024 року. До того ж спочатку позивач звернувся до суду у порядку цивільного судочинства з аналогічною позовною заявою і провадження у цій цивільній справі (№ 308/5150/20) було закрито (ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року, залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, із роз'ясненням права на судовий захист у порядку адміністративного судочинства). Зі змісту позовної заяви та касаційної скарги вбачається, що позивач вважає, що строк звернення до суду не порушений, позаяк про порушене своє право довідався (15 травня 2020 року) з відповіді на адвокатський запит щодо порядкового номеру позивача у списку перебування на квартирному обліку.
Було встановлено також, що позивач перебував на квартирному обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 з 18 липня 1996 року по 18 лютого 2016 року. Підставою для зняття з обліку, згідно з протоколом № 12 засідання Комісії, стало те, що позивач не пройшов щорічну перереєстрацію і на виконання вимог пункту 2.19 наказу Міністра оборони України від 19 червня 2014 року № 401 у визначений термін (до 25 грудня 2015 року) не надав визначені довідки за формами: довідку з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї (форма 3); довідку з місця проходження служби (форма 5); довідку про склад сім'ї (форма 7), а також письмовий дозвіл секретарю Комісії на обробку своїх персональних даних, які долучаються до облікової справи.
Наведені обставини доводять те, що позивач тривалий час (9 років) перебував на квартирному обліку і до 25 грудня 2015 року виконував регламентовані вимоги у частині подання відповідних довідок, необхідних для продовження перебування на такому обліку.
Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, у період з 30 листопада 2011 року по 16 жовтня 2018 року здійснювався згідно з Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція № 737).
Згідно з пунктом 2.4. Інструкції № 737, на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстровані в цьому населеному пункті, з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженого командиром цієї військової частини, крім випадків, передбачених у пункті 2.14 цього розділу.
Відповідно до пункту 2.5. цієї Інструкції, для зарахування на облік військовослужбовець подає через нетаємне діловодство військової частини рапорт, зразок якого наведений у додатку 1 до цієї Інструкції, на ім'я командира військової частини про зарахування на облік, який підписується повнолітніми членами сім'ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання жилого приміщення та бажають разом з ним перебувати на квартирному обліку.
Рапорт (додаток 1) реєструється представником житлової комісії військової частини в книзі реєстрації рапортів (заяв) про взяття на квартирний облік та внесення змін до облікової справи (додаток 2), яка ведеться в житловій комісії військової частини.
Абзацом другим, третім пункту 2.20 Інструкції № 737 визначено, що щороку з 01 жовтня до 30 грудня з метою перереєстрації облікових справ військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, повинні надавати до житлових комісій довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7. Житлові комісії військових частин у цей самий строк здійснюють перевірку житлових умов осіб, які перебувають на обліку, а представники житлових комісій уточнюють, а за потреби коригують облікові списки.
Щороку протягом січня КЕВ (КЕЧ) районів спільно з представниками житлових комісій військових частин і гарнізону проводять перереєстрацію військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку, про що складається відповідний акт, який підписується начальником КЕВ (КЕЧ) району, головами житлових комісій військової частини та гарнізону. Після проведення щорічної перереєстрації начальник КЕВ (КЕЧ) району письмово доповідає начальнику гарнізону про підсумки перереєстрації.
Наведене нормативно-правове регулювання порядку взяття військовослужбовців на квартирний облік та проведення щорічної перереєстрації вказує на те, що військовослужбовець, який тривалий час перебуває на квартирному обліку обізнаний із правилами, які передбачають взяття на такий облік та порядок виключення із нього.
За обставинами цієї справи, позивач перебував на квартирному обліку понад 9 років і був виключений із нього через невиконання законодавчих приписів щодо надання довідок за відповідними формами. Цих обставин сторони фактично не оспорюють.
У наведеному сегменті фактичних передумов та нормативного регулювання можна визначити, що позивач не міг не розуміти (усвідомлювати), що у разі невиконання правил перебування на квартирному обліку (неподання відповідних довідок) він буде виключений із такого квартирного обліку.
Верховний Суд не може не погодитися із висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції безпідставно відраховував початок перебігу строку звернення до суду з часу отримання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 квітня 2020 року № 2726 на запит адвоката, оскільки позивач тривалий час (з 2016 року по 2020 рік) не цікавився тим, чи значиться він у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов при об'єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови, коли він упродовж тривалого часу не виконував дій (не надавав довідок відповідної форми), від (не)виконання яких залежить його перебування у списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Поряд з цим, нема факторів, які би раціонально пояснювали таку «інертність», триваюче пасивне (бездіяльне) ставлення позивача до того, чи законним чином здійснюється ведення обліку (список) осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з порядком ведення якого позивач був обізнаний, бо на виконання вимог чинного законодавства щодо періодичного оновлення документів (Інструкції № 737) щорічно поновлював довідки за формами Ф-3, Ф-5, Ф-7. Однак у 2015 році цього не зробив (не поновив).
Понад це, після звернення до суду позивач не надав належних доказів наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Як уже зазначалося, процесуальні обмеження строку звернення до адміністративного суду з позовом направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Варто зазначити, що під час розгляду питання про поновлення строку на звернення до суду слід надати оцінку всім обставинам. Зокрема, під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду, яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку, які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду.
Зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача не вбачається підстав для висновку про поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом про скасування рішення Комісії про зняття з квартирного обліку.
Верховний Суд зазначає, що тривале зволікання зі зверненням до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через байдужість (інертність) до свого важливого питання забезпечення житлом, не є поважною причиною пропуску строку.
У позовній заяві та касаційній скарзі позивач наполегливо та послідовно нагадує на те, що він строк звернення до суду не пропустив, позаяк довідався про порушене своє право у травні 2020 року.
Верховний Суд не може погодитися із такими доводами і ось чому. Процесуальний закон (стаття 122 КАС України) мовить, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вкотре треба нагадати, що позивач майже чотири роки не подавав відповідних довідок для того, щоб залишатися на квартирному обліку, та не вчиняв інших дій для збереження такої привілеї і тільки за спливом такого значного проміжку часу через адвоката звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 зі загаданим запитом. Тут треба нагадати, що на дату звернення із адвокатським запитом позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 і така інформація мала б запитуватися у квартирно-експлуатаційних органів за місцем проходження служби.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції № 737 на військовослужбовців, які вперше зараховуються на облік, після набрання чинності цією Інструкцією, одночасно із зарахуванням на облік заводиться картка обліку жилих приміщень, наданих військовослужбовцю за час проходження військової служби (додаток 8) (далі - Картка обліку). Картка обліку заводиться у двох примірниках.
Перший примірник Картки обліку зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий примірник - у другому примірнику облікової справи (додаток 7).
Усі зміни до першого примірника Картки обліку повинні вноситись командиром військової частини або начальником штабу військової частини, до другого примірника - керівником КЕВ (КЕЧ), у якому знаходиться на зберіганні другий примірник облікової справи (додаток 7).
Військовослужбовці, які прибули до нового місця проходження військової служби, здають Картки обліку командиру військової частини для внесення необхідних даних до першого примірника та передачі другого примірника для зберігання до квартирно-експлуатаційних органів.
Верховний Суд звертає увагу й на те, що позивач як у позовній заяві так і в касаційній скарзі покликається на видану на його ім'я довідку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 грудня 2017 року № 18, зі змісту якої чітко видно, що він знав (мав знати) по який час перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ? по 18 лютого 2016 року, а затим дізнався (вже знав), що з тієї дати - з 18 лютого 2016 року, перестав перебувати на такому обліку. Такого змісту відомості ще раз доводять і заразом спростовують доводи позивача про те, що про виключення його із квартирного обліку у 2020 року дізнався тільки після отримання відповіді на адвокатський запит.
Отже, суд апеляційної інстанції, зважаючи на брак поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №260/8033/24 та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Щодо інших доводів касаційної скарги, зокрема, про нерелевантність судової практики, на яку покликався апеляційний суд, то треба зазначити, що ці доводи самі по собі та за умови, що нема підстав для визнання незаконним та необґрунтованим рішення суду апеляційної інстанцій по суті, не є достатніми та вагомими для втручання в оскаржуване рішення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 треба залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді А. І. Рибачук
Л. В. Тацій