Іменем України
694/3807/25
23.12.2025 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановила:
ОСОБА_1 19.12.2025 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , посилаючись на те, що в період спільного проживання у шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки з чоловіком не склалися, рішенням суду від 06.10.2023 шлюб розірвано, донька залишилася проживати із заявницею. Батько не надає матеріальної допомоги та не утримує дитину, що змушує заявницю звернутися до суду. Просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі частина з усіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви в суд і до повноліття дитини.
Оцінивши доводи заяви, наявні обставини та матеріали, суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч.1,2 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Судом встановлено, що в підготовчому провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа №694/919/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Звенигородської міської ради Черкаської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
Ухвалою суду у зазначеній справі від 12 грудня 2025 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, про визначення проживання дитини з матір'ю, об'єднано первісний та зустрічний позов в одне провадження та присвоєно об'єднаній справі єдиний номер № 694/919/25 (провадження №2/694/1071/25). Визначена дата наступного підготовчого судового засідання.
Відтак, параллельно із поданою заявою про видачу судового наказу, судом розглядається спір про визначення місця проживання дитини, при цьому взаємовиключне питання поставлено перед судом обома батьками.
Суд підкреслює, що визначення місця проживання дитини є вирішальним фактором того, з ким із батьків буде проживати дитина, що безпосередньо впливає на реалізацію права одного з батьків надалі ставити питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини. Наказне провадження (спрощене) не може вирішувати спірні питання, що потребують повного позовного провадження (з викликом сторін, доказами тощо). Суд спершу має вирішити питання, з ким дитина проживатиме, і лише потім, можливо, постане питання щодо стягнення аліментів.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при цьому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Аналіз вказаної норми СК України свідчить, що право на звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів належить лише особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги в порядку наказного провадження є передчасними, не є безспірними, оскільки наразі з'ясовується питання щодо визначення місця проживання дитини з батьком, або з матір'ю в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене вище, вбачаю наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Керуючись статтями 27,160 - 166,258,260,261,353 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду.
Текст ухвали складено 23.12.2025.
Суддя О.Ю. Смовж