Справа № 693/1777/25
Провадження № 3/693/551/25
23.12.2025 м. Жашків
Суддя Жашківського районного суду Черкаської області Защитинська Т.І., розглянувши матеріали, що надійшли для розгляду від відділу поліції №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 28.10.2025 о 9 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї племінниці ОСОБА_2 насильство в сім'ї, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме тягав за волосся та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого завдано шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 надав докази із яких вбачається, що він є інвалідом ІІ групи та має психічне захворювання.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Конституційний Суд у Рішенні від 30.09.2009 року №23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) зазначив: «1. Положення частини першої статті 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує».
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Із пояснень ОСОБА_1 від 28.10.2025 вбачається, що він повідомив працівнику поліції про наявність у нього психічного захворювання та перебування на обліку в лікаря психіатра, тобто на час складання протоколу 18.11.2025 працівники поліції були достеменно обізнані про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання.
Встановивши, що ОСОБА_1 має психічні вади, працівники поліції не забезпечили участь захисника або законного представника під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, хоча в цьому випадку зобов'язані були такі дії вчинити, шляхом залучення до справи законного представника або захисника, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного.
Згідно із ч 2 ст. 52 КПК України, обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, з моменту встановлення цих вад.
При вирішенні питання про наявність психічних чи фізичних вад, внаслідок яких особа нездатна повною мірою реалізувати свої права, суддям доцільно керуватись п.13 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», згідно з яким під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
З огляду на стан здоров'я ОСОБА_1 поліцейським необхідно на самому початку процедури забезпечити присутність під час складання протоколу захисника або законного представника особи з інвалідністю.
Так, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , згідно із виписки з медичної карти амбулаторного хворого має діагноз «органічний шизофреноподібний розлад» та перебуває на обліку у лікаря психіатра.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475726 від 18.11.2025 також не містить відміток, які б свідчили про присутність законного представника або захисника Господенка О.В. під час його складення.
Наведені обставини вказують на істотне порушення права ОСОБА_1 , як особи, що має психічні вади, на захист, що дає суду підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475726 від 18.11.2025, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не можна за таких обставин вважати допустимим доказом у справі.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доданих до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 475726 від 18.11.2025 належних та допустимих доказів на підтвердження присутності законного представника або захисника при відібранні у ОСОБА_1 , усних пояснень та складенні стосовно нього зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за наявності таких обставин, як зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 256, 270, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т. І. Защитинська