ф
23 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/22589/19
адміністративне провадження №К/990/51518/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 640/22589/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року № 1141ц, яким його звільнено з посади заступника начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби - начальника управління роботи з кадрами та персоналом державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді заступника начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби - начальника управління роботи з кадрами та персоналом державної служби Генеральної прокуратури України з 19 жовтня 2019 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2019 року до дня поновлення на посаді;
- визнати недійсним запис № 43 про звільнення з роботи (посади) на підставі наказу Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року № 1141ц, зроблений у моїй трудовій книжці. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ є протиправним, оскільки суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Кодексу законів про працю України, і не було законодавчо визначених підстав для її звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, позивач посилається пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19, від 07 серпня 2025 року в справі №420/13321/20, від 06 листопада 2025 року у справі №640/25491/19.
Обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328- 330, 334, 335, 338 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 640/22589/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
2. Витребувати справу № 640/22589/19 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко