23 грудня 2025 року
м. Київ
справа №120/7878/24
адміністративне провадження № К/990/51383/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позиваці запропоновано усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документу на підтвердження наявності пільг зі сплати судового збору, або ж надати суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, засвідчених документів доданих до позовної заяви у визначеному процесуальним законом порядку, зокрема, підписом самої позивачки із зазначенням дати засвідчення, а також надання належних та допустимих доказів, що підтверджують вказані обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 03.06.2024 її представник Аврамич А.С. звернувся до Головного управління ДПС у Вінницькій області з проханням надати відомості про її доходи для отримання житлової субсидії. Однак йому було відмовлено з посиланням на необхідність надати копію паспорта ОСОБА_1 . Разом із тим, на підтвердження вказаних обставин, а саме факту звернення представника позивачки до відповідача та отримання від відповідача відмови в отриманні відповідних відомостей, до позовної заяви не додано жодних доказів, як-от копії письмової заяви про отримання відомостей про доходи, відповіді-відмови органу державної податкової служби, скарги позивачки чи її представника на незаконну, на їхню думку, відмову у наданні запитуваних даних.
Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, зазначив, що позивачка не усунула встановлені в ухвалі суду від 24.06.2024 недоліки позовної заяви та доданих до неї документів. При цьому суди зауважили, що повернення позову зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивачки до суду, а невиконанням нею процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви.
Частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що скаржницею оскаржує ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви у справі, після її перегляду в апеляційному порядку, зазначена у частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 наводить доводи про відсутність підстав для повернення позовної заяви та наполягає на тому, що на стадії відкриття провадження у справі суд не може надавати оцінку достатності, наявності або відсутності доказів.
Водночас такі доводи скаржниці не вказують на належне обґрунтування помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення норм процесуального права при поверненні позовної заяви.
Колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву з підстав не усунення її недоліків, правильно застосували пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне застосовування процесуальних норм права є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Поряд із цим, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів першої інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк