23 грудня 2025 року
м. Київ
справа №240/13784/24
адміністративне провадження № К/990/52242/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Кашпур О. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №240/13784/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2022 року по 08 квітня 2024 року включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - постанова №1078) та щодо невиплати компенсації частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 12 жовтня 2022 року по 08 квітня 2024 року включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови №1078 та виплатити компенсацію частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 09 квітня 2024 року по 18 червня 2024 року включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови №1078 та щодо невиплати компенсації частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 09 квітня 2024 року по 18 червня 2024 року включно з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови №1078 та виплатити компенсацію частини втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало йому до видачі;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», з урахування додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахування додаткової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, з урахування додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, з урахування додаткової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, з урахування додаткової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому грошове забезпечення військовослужбовця за період з 12 жовтня 2022 року по 08 квітня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення військовослужбовця за період з 12 жовтня 2022 року по 08 квітня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09 квітня 2024 року по 18 червня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09 квітня 2024 року по 18 червня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік строком 13 діб, за 2023 рік строком 15 діб, за 2024 рік строком 13 діб, з урахуванням додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та йому грошову компенсацію за не використані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік строком 13 діб, за 2023 рік строком 15 діб, за 2024 рік строком 13 діб, з урахуванням додаткової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік строком 14 діб, за 2023 рік строком 14 діб, за 2024 рік строком 14 діб, з урахуванням додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік строком 14 діб, за 2023 рік строком 14 діб, за 2024 рік строком 14 діб, з урахуванням додаткової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18 червня 2024 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу з 12 жовтня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 12 жовтня 2022 року по 19 травня 2023 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29 січня 2020 року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Водночас Судом установлено, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з мотивами прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень та переоцінкою доказів у справі.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №240/13784/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
О. В. Кашпур