22 грудня 2025 року
м. Київ
справа №520/8870/25
адміністративне провадження № К/990/49829/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини Олександра Олександровича, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини О.О. (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, який не організував видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 у 7-му управлінні ДСР НП України, такою, що порушили його права, гарантовані пункту 3 частини 2 статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, який не організував роз'яснення позивачу прав та обов'язків викривача при прийнятті його повідомлення від 03.04.2025 у 7-му управлінні ДСР НП України, такою, що порушили його права, гарантовані пункту 1 частини 2 статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, яка полягає у не організації внесення у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про його повідомлення від 03.04.2025 7-м управлінням ДСР НП України, такою, що порушили його права, гарантовані частини 2 статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини, які полягають у наданні позивачу недіючого ідентифікатору для його входження у Єдиний портал повідомлень викривачів, такими що порушили його права, гарантовані пункту 3 частини 2 статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» та свідомим введенням позивача в оману;
- визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини щодо відмови розгляду повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на підставі того, що О. Сухина визнав його повідомлення таким, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірними;
- визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухини щодо надання позивачу відповіді про попередній розгляд його повідомлення про порушення антикорупційного законодавства № 41828-2025 від 07.04.2025 такими що не свідчать про надання позивачу детальної інформації про проведення попередньої перевірки за його повідомленням про порушення антикорупційного законодавства;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину вирішити питання про видачу позивачу довідки про прийняття і реєстрацію його повідомлення від 03.04.2025 як то визначено пункту 3 частини 2 статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину вирішити питання про роз'яснення позивачу прав і обов'язків викривача як то визначено пункту 1 частини 2 статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину організувати внесення відомостей про повідомлення позивача від 03.04.2025 до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що його повідомити наданням відповідного ідентифікатора;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину організувати повторний розгляд повідомлення позивача про порушення антикорупційного законодавства на вимогах Закону України «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління ДСР НП України О. Сухину надати позивачу детальну інформацію про попередній розгляд його повідомлення про порушення антикорупційного законодавства.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025, на підставі пункту 5 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовну заяву повернуто позивачу, оскільки суд установив, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебуває справа за № 520/8852/25 за позовом ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини О.О. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії з тим самим предметом та з однакових підстав. На час вирішення питання про відкриття провадження у цій справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду у справі № 520/8852/25.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 520/8870/25 скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову задоволено частково, зменшено розмір судового збору за подання позивачем цього адміністративного позову до 1211,20 грн. Позовну заяву залишено без руху, позивачу надано п'ять днів для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви та доданих до позовної заяви документів для суду, копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів для відповідача та документу про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини О.О. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, у зв'язку з чим позовна заява не відповідає вимогам статті 160 КАС України.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі № 520/8870/25 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної скарги виходить із наступного.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Залишаючи адміністративний позов без руху Харківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 23.06.2025 вказав, що в матеріалах справи відсутній оригінал позовної заяви та доданих до позовної заяви документів, відсутня копія позовної заяви та копії доданих до позовної заяви документів для відповідача, документ про сплату судового збору.
Разом із цим, до позовної заяви додано клопотання позивача, в якому він просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання цьго позову.
Позивачем до вказаного клопотання було додано довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.01.2025 у 2024 році якою встановлено, що позивач отримував пенсію, що в сумі за 2024 рік становить 47358,70 грн.
Отже, вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору суд першої інстанції, посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20, урахував майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Водночас, суд першої інстанції врахував, що за 5 основних позовних вимог немайнового характеру позивач має сплатити судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що є більшим за 5% розміру його річного доходу, що становить 2367,94 грн (за 2024 рік - 47358,70 грн х 0,05 = 2367,94 грн).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору та зменшення розміру судового збору за подання цього адміністративного позову до розміру 1211,20 грн.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що вказані недоліки можуть бути усунуті позивачем шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви та доданих до позовної заяви документів для суду і копій позовної заяви з копіями доданих до неї документів для відповідача та сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви убачається, що копію ухвали від 23.06.2025 про залишення позовної заяви без руху було надіслано засобами поштового зв'язку на адресу позивача, яка вказана у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалу суду першої інстанції від 23.06.2025 про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 03.07.2025 особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Однак, в установлений судом строк позивач недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 23.06.2025, не усунув. У зв'язку з цим суд першої інстанції ухвалою від 15.07.2025 повернув позовну заяву позивачу.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2025 залишив без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, вказавши про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, після її перегляду в апеляційному порядку, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
За доводами касаційної скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, на порушення вимог частини сьомої статті 169 КАС України, повторно повернув адміністративний позов після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення заяви та направлення справи для продовження розгляду.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення норм процесуального права при поверненні позовної заяви.
Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону, варто зауважити, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.01.2021 у справі № 133/1800/20, частина сьома статті 169 КАС України забороняє повторно повертати позовну заяву лише з тих самих підстав, з яких вона вже поверталася та вказане рішення про повернення позовної заяви за результатами її перегляду було скасоване, а справу направлено для продовження розгляду. Наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі, а суддя в будь-якому випадку, перед тим як відкрити провадження у справі, зобов'язаний перевірити відсутність таких підстав.
Таким чином, доводи касаційних скарг ОСОБА_1 не спростовують правильність доводів, якими мотивовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Отже, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву з підстав не усунення її недоліків, правильно застосували пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне застосовування процесуальних норм права є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Поряд із цим, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів першої інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини Олександра Олександровича, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов