17 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10006/24 пров. № А/857/26462/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.
секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП №1207 від 29.03.2024;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського про особовий склад №190 о/с від 04.04.2024;
- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області;
- стягнути з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що 29 березня 2024 року начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області прийняв наказ про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУНП № 1207, яким вирішив застосувати до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
04 квітня 2024 року начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області прийняв наказ про особовий склад № 190 о/с, яким вирішив звільнити зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» (надалі - Дисциплінарний статут) - поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Також згідно ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності у його діянні дисциплінарного проступку.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Також згідно ч. 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Згідно ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння ; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Так, із висновку службового розслідування та зібраних матеріалів в межах даного службового розслідування вбачається що Дисциплінарна комісія обмежилась поверхневим підходом до своїх обов'язків та повноважень.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на безпідставність прийнятих наказів, відсутність будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відсутність у ОСОБА_1 обовґязку проходити огляд на стан спґяніння як на місці несення служби так і в медичному закладі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог фактично залишив в силі явно протиправні рішення керівництва Головного управління Національної поліції стосовно Позивача, оформлені у вигляді оскаржуваних наказів.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказали на відсутність будь-яких ознак алкогольного спґяніння у ОСОБА_1 18 березня 2024 року під час несення служби. При цьому ОСОБА_1 категорично заперечував вживання алкоголю як 18 березня 2024 року так і в будь - який інший день. Разом із цим із відеозаписів, які містяться серед матеріалів справи також вбачається абсолютно адекватна поведінка Позивача, який знаходився на робочому місці та не мав жодних ознак алкогольного спґяніння, поводився спокійно та виважено, спілкувався із представниками УГІ ГУНП у Львівській області та відповідав на усі поставлені запитання тощо, що спростовує висновки службового розслідування та суду першої інстанції.
Окрім цього, допитані у судовому засіданні обидва працівники УГІ ГУНП у Львівській області: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили, що як станом на 18 березня 2024 року так і станом на день судового засідання у якому вони були допитані у якості свідків немає жодного нормативно - правового акта, починаючи із закону, закінчуючи навіть інструкцією ГУНП у Львівській області, якою було б врегульовано порядок проведення таких оглядів, права та обов?язки його учасників, перелік технічних приладів та медичних закладів для проведення огляду на стан спґяніння, допустимі межі та похибки використовуваних технічних приладів тощо. Також пояснили, що не існує жодної норми закону чи підзаконного нормативно-правового акта, який встановлював обовґязок ОСОБА_1 проходити огляд на стан спґяніння, з чим також погодилась і представник Відповідача в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.
До ГУНП у Львівській області 18.03.2024 надійшов рапорт №РП-35 старшого інспектора ВСР УГІ ГУНП капітана поліції ОСОБА_4 та інспектора ВСР УГІ ГУНП майора поліції ОСОБА_5 з приводу можливого порушення службової дисципліни із сторони поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта ОСОБА_1 .
Наказом ГУНП у Львівській області від 18.03.2024 №1005 призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що в адміністративному приміщенні ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП, розташованого за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66, виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі, однак, старший сержант поліції ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, про що комісією було складено відповідні акти.
Водночас з направлення для проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (№2824/39/01/2024 від 18.03.2024), яке повинно було здійснюватись у лікарні Святого Пантелеймона Першого територіального медоб?єднання м. Львова, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 9, наданого начальником ВП №2 ЛРУП №2 ГУНІ старшому сержанту поліції Левковичу М.В., вбачається, що у приміщенні службового кабінету №208 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння в присутності працівників УГІ ГУНП та ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП, старший сержант поліції Левкович М.В. відмовився, про що він засвідчив особистим підписом.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 26.03.2024 складено висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта ОСОБА_1 , яким рекомендовано за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, зокрема вимоги статті 38 «Про запобігання корупції», пункту 1 (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції), пункту 2 частини 1 та 2 статті 18 Закону України Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 та 14 частини з статті 1 дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абзаців 1, 5 пункту 1 та абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та підпункту 1.1, 1.7 пункту 1 наказу ГУНІ у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосувати до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНІ у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0063703) дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом №1207 від 29.03.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП» до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом №190 о/с від 04.04.2024 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського з обліку та збереження речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вказані вище накази відповідача ОСОБА_1 оскарження в судовому порядку.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про, зокрема перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктами 2-4 Розділу V Порядку №893 передбачено, що службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до пункту 8 Розділу V Порядку №893 за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Згідно з пунктом 14 Розділу V Порядку №893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частинами першою та другою статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідну до пунктів 4 та 5 розділу І вказаних Правил під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Згідно матеріалів справи 18.03.2024 в адміністративному приміщенні ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП, розташованого за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66, виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі, від проходження будь-якого з них старший сержант поліції ОСОБА_1 відмовився, про що комісією було складено відповідні акти.
З акту про відмову проходження медичного освідування від 18.03.2024, складеного старшим інспектором ВСР УГІ ГУНП Уніятом Р.Р., вбачається, що старший сержант поліції Левкович М.В. відмовився пройти медичне освідування в найближчому медичному закладі, зазначивши, що не бажає проходити таке освідування. Факт відмови засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 під вказаним актом.
Окрім того, з акту перегляду відеозаписів з портативного відеореєстратора мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області встановлено, що у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп?яніння інспектором ВСР УГІ ГУНП капітаном поліції Романом ОСОБА_4 було запропоновано поліцейському з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділу поліції № 2 Львівського РУП №2 ГУНІ старшому сержанту поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», на що останній відмовився. Окрім цього, мобільною групою УГІ ГУНІ роз'яснено старшому сержанту поліції ОСОБА_1 те, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння прирівнюється до перебування у такому стані. У подальшому, капітаном поліції ОСОБА_6 було запропоновано старшому сержанту поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, від чого останній також відмовився, повідомивши, що у нього на це «немає потреби».
Допитані в якості свідків в суді першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ствердили, що перебували на такій відстані від позивача, котра дозволяла їм відчути характерний після вживання алкоголю запах з порожнини роту та вказали на поведінку позивача, яка свідчила про перебування його в стані алкогольного сп'яніння.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснили, що, на їх думку, поведінка ОСОБА_1 не свідчила про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, однак не спростували цього. При цьому, свідок ОСОБА_2 спілкувався з позивачем через віконечко чергового.
З відеозаписів з портативного відеореєстратора мобільної групи УГІ ГУНП у Львівській області судом першої інстанції встановлено, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або проїхати у найближчий медичний заклад для медичного освідування, на що позивач відмовився.
При цьому, слід відмітити, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що 18.03.2024 позивач не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 де у пункті 25 постанови зазначено, що нетверезий стан, наркотичне або токсичне сп'яніння можуть підтверджуватися як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Верховний Суд, дотримуючись таких рекомендацій, у постанові від 04.10.2018 у справі №806/2272/16, вказав: «… відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом».
З урахуванням встановленого вище, суд першої інстанції правильно вважав, що ухилення позивача, як працівником поліції, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння не відповідає установленим нормам поведінки поліцейського в службовий час та свідчить про неналежну службову дисципліну та недотримання професійно-етичних норм поведінки поліцейського.
Відтак вірним є висновок суду про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні службової дисципліни, що є несумісним з проходженням служби в поліції та суперечить змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських та вимог Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.
У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а вказав, що підставою для застосування дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, які передбачені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин.
Відповідно до розписки - попередження ОСОБА_1 попереджений про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни, як у робочий та позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого), перебування в такому стані на службі, у службовому приміщенні чи у однострої. А відмова поліцейського від медичного огляду на стан сп'яніння, не звільняє його від відповідальності.
Верховний Суд у постановах від 19.04.2021 у справі №240/2677/20, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 12.05.2022 у справі №260/1/19, від 26.06.2022 у справі №2240/2329/18, від 14.07.2022 у справі №520/1795/19, послідовно підтримуючи свою позицію, зазначає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції підставно вважав, що висновки службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджені належними та допустимими доказами, тому звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв'язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку є правомірним і підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції відсутні.
А оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування оскаржуваних наказів, то відповідно такі також не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними в цілому, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи вказане, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №380/10006/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
Повний текст складено 23.12.2025 І. М. Обрізко