Справа № 120/15052/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
23 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати її.
Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2025 року Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павенського Бориса Володимировича - задоволено частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасовано, а справу №120/15052/23 направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 07.04.2022 року №5-вв та від 27.06.2022 №37-вв позивача направлено у службові відрядження на підставі бойового розпорядження.
Таким чином, позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_3 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_4 ), в період з 07.04.2022 року по 27.06.2022 року, що підтверджується матеріалами справи.
Під час проходження військової служби у відряджені, позивачу військовою частиною НОМЕР_4 видана довідка №1161 від 05.08.2022 у якій вказано, що головний сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф).
Позивач вважає, що у вказаний вище період він має право на виплату додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".
В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.
Таким чином, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
З метою виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано накази.
Зокрема, Наказ від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" (далі - Наказ № 164-АГ), який діяв з 24.02.2022 по 31.07.2022.
Відповідно до п. 2 Наказу № 164-АГ, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Відповідно до п. 3 Наказу № 164-АГ, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Згідно із п. 4 Наказу № 164-АГ, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Згідно із п. 5 Наказу № 164-АГ, виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Пунктом 6 Наказу №164-АГ визначено начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень видавати на підставі рапортів начальників (командирів) підрозділів.
Так, у спірному випадку, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не виплати йому за період квітня-червня 2022 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану". В підтвердження своїх доводів, як на підставу для виплати додаткової винагороди, позивач вказує, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, що підтверджується відповідною довідкою №1161 від 05.08.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_4 .
Так, апелянт зазначає, що позивачу у період з травня-червня 2022 нараховано та виплачено грошову винагороду у сумі по 30 000 грн. за кожен місяць пропорційно часу несення служби, в якому він мав право на отримання такої винагороди, що підтверджується доказами.
Щодо виплати збільшеної винагороди, то відповідач вказує, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів в повній мірі не підтверджена, а довідка не є належним доказом цьому. Натомість, на думку першого, саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, є належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта в цій частині, оскільки за правового регулювання спірних правовідносин відповідно до положень п. 3 Наказу № 164-АГ, документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів є один із перелічених у цьому пункті документів: або бойовий наказ (бойове розпорядження), або журнал бойових дій (вахтового журналу), або рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу, а для відряджених військовослужбовців - довідка.
Оцінюючи зміст довідки №1161 від 05.08.2022 суд зазначає, що вона видана позивачу військовою частиною НОМЕР_4 у якій вказано, що головний сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф).
Отже, дана довідка є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях, оскільки в силу приписів абз. 6 п. 3 Наказу № 164-АГ про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
У зв'язку з чим, твердження апелянта, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з Додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, є безпідставними.
Суд враховує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди. Хоча такі мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 №1161.
Як указав Верховний Суд п. 37 постанови від 24.05.2024 у справі №120/4967/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Верховний Суд у п.п. 33-42 постанови від 21.03.2024 у справі №560/3141/23 зазначив:
"Відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, яке діяло протягом періоду, за який судом задоволені позовні вимоги, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець...
З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець."
Подібний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі №560/3159/23.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, та за умови того, що відповідним Наказом №164-АГ Держприкордонслужби установлено, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах є, зокрема, для відряджених військовослужбовців - довідка, то суд вважає, що довідка військової частини НОМЕР_4 від 05.08.2022, яка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56, є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах.
Дана довідка не є спірною, зміст її суд не ставить під сумнів, вона не відкликана. До того ж, недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах ні відповідач, ні третя особа не вказали.
Аналізуючи доводи апелянта, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів в повній мірі не підтверджена, судова колегія вказує на слідуюче.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.07.2012 №582, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за №1383/21695 (зі змінами):
1.1. Службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.
2.1. Направлення військовослужбовців у службові відрядження може здійснюватися в разі дійсної потреби…Головою Державної прикордонної служби України.
2.2. Про направлення військовослужбовців у відрядження видається наказ начальника органу Держприкордонслужби із зазначенням: пункту призначення, найменування органу Держприкордонслужби або назви організації чи установи, куди відряджено військовослужбовця, строку та мети відрядження. Відповідно до завдань, визначених наказом, на військовослужбовця оформляється посвідчення про відрядження. Орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у журналі реєстрації відряджень.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Так, відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 07.04.2022 №5-вв "Про відрядження пов'язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії" позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування окремих військ з метою прийняття участі у таких заходах, на підставі бойового розпорядження.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.06.2022 №37-вв "Про відрядження пов'язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії" позивача направлено у службове відрядження з 27.06.2022 до іншого оперативного угрупування окремих військ з метою прийняття участі у таких заходах, на підставі бойового розпорядження від 20.06.2022 №99/гриф.
Дані докази надані відповідачем, а відтак їх зміст не піддається сумніву.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022 року), постанова КМУ № 168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Такі зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793. Зокрема, постанову КМУ № 168 доповнено п. 2.1 наступного змісту:" Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
Більше того, п. 1 постанови КМУ № 168 вказує, що виплата винагороди до 100 000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.
Відтак, вказівку на перебування у районах слід розуміти як перебування у районах воєнних (бойових) дій.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (з подальшими змінами).
На його заміну наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відповідно до "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", який затверджений Наказом (із змінами), Сумська та Чернігівська область віднесені до цих територій.
Отже, позивач, як відряджений на підставі бойового розпорядження військовослужбовець, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою №1161 від 05.08.2022, яка видана позивачу у відряджені військовою частиною НОМЕР_4 .
Верховний Суд у постанові від 24.05.2024 у справі №120/4967/23 у подібних правовідносинах вказав, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 5 серпня 2022 року №ХХХ підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди. Указана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бойове розпорядження від 02.04.2022 №56/гриф є тим документом, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, що зазначено в абз 3 п. 3 Наказу № 164-АГ, а довідка видається відрядженим військовослужбовцям про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка від 05.08.2022 підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022, тому з метою захисту прав позивача слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Щодо визначення конкретного розміру виплат, які належать позивачу за період участі у бойових діях, то суд зазначає, що як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи, що нарахування та виплата додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 відносить до дискреційних повноважень відповідача, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що беручи до уваги предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, витрати позивача на правову допомогу в суді першої інстанції підлягають задоволенню у розмірі 1500 грн.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.