Справа № 320/45519/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
22 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ» до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.06.2023 №8954546/31320656;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.06.2023 №8970584/31320656;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 29.05.2023 №73 до податкової накладної 01.12.2021 №1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт», код ЄДРПОУ: 31320656 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 29.05.2023 №74 до податкової накладної 19.10.2021 №23 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт», код ЄДРПОУ: 31320656 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.
Позов мотивовано тим, що позивачем складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №73 та №74 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але реєстрацію було зупинено. Оскаржувані рішення прийняті відповідачем безпідставно, оскільки позивачем подано письмові пояснення щодо господарської операції, які стала передумовою для складення податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, а також копій документів на їх підтвердження відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року. Однак подані пояснення та документи не були взяті контролюючим органом до уваги. Відповідачем було протиправно відмовлено у реєстрації розрахунків коригування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також апелянт просить здійснювати розгляд апеляційної скарги за участю представників сторін.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 та від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.
02.10.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Позивач перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Київській області та є платником податку на додану вартість.
Позивачем було складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №73 до податкової накладної 01.12.2021 №1 та №74 до податкової накладної 19.10.2021 №23, та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно квитанцій до зупинених розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковим органом було зупинено реєстрацію розрахунків коригування з підстав: "розрахунок коригування складений та поданий платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку".
Позивачем подано до Головного управління ДПС у Київській області повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
Рішеннями Комісії Головного управління ДПС у Київській області було відмовлено в реєстрації розрахунків коригування, поданих позивачем. Підставами для відмови в реєстрації зазначено "надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства".
Не погодившись з такими рішеннями відповідача про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо подання апелянтом відзиву на позовну заяву 10 січня 2024 року, судова колегія при вивченні матеріалів справи, наявності відповідних процесуальних документів не встановила. Доказів подання та отримання судом першої інстанції означених процесуальних документів апелянтом не долучено, відповідно такі доводи судовою колегією відхиляються.
У частині доводів апелянта щодо правомірності формування квитанцій про зупинення реєстрації спірних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, судова колегія врахувала наступне.
Згідно 4, 5 пунктів Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (Порядок №1165), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних слугувало те, що на думку відповідача, платник податків відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05 червня 2020 року №2384, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ» віднесено до ризикових платників податку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі № 320/1565/22, як набрало законної сили 04 вересня 2023 року, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05 червня 2020 року №2384.
Загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах визначені положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
З огляду на наведене, рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05 червня 2020 року №2384 не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
Суд враховує, що позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520) прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Так, за змістом квитанцій відповідачем не визначено чіткого переліку документів, які необхідно було подати позивачеві для здійснення реєстрації поданих розрахунків коригування №73 та №74.
Крім того, у квитанціях не конкретизовано, чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація розрахунків коригування стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.
Верховним Судом у постановах від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18 висловлено правову позицію, згідно якої недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
У частині доводів апелянта щодо правомірності прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунків коригування, судова колегія враховує наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що позивачем подано пояснення на вимогу контролюючого органу і такі документи давали можливість встановити обставини вчинення господарської операції, втім останній дійшов висновку про відмову у реєстрації спірних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку із наданням документів, складених із порушенням законодавства. Відповідні документи не підкреслено, у якості додаткової інформації зазначено про наявність рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05 червня 2020 року №2384.
Разом з тим, розширеного тлумачення первинних документів, що складенні із порушенням законодавства, відповідачем не наведено.
Як встановлено вище, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05 червня 2020 року №2384 скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили 04 вересня 2023 року.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
В частині покликань апелянта на відсутність договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних, сертифікатів якості, платіжних документів з постачальниками та документів, що підтверджують наявність основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, судова колегія зауважує, що за змістом спірних рішень від 07.06.2023 №8954546/31320656 та від 09.06.2023 №8970584/31320656 означені зауваження відсутні.
У постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
За доводами апелянта, позивачем надано документи, але надані первинні документи не підтверджують дійсність господарської операції враховуючи галузеву специфіку позивача.
У контексті наведеного суд зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі №380/7648/22, від 12 березня 2025 року у справі № 420/35189/23.
Отже, предметом розгляду є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
В частині посилань відповідача на ненадання позивачем неконкретизованих первинних документів, апеляційний суд звертає увагу, що підставою прийняття спірних рішень слугувало надання копій документів, що складені з порушенням законодавства, тобто такі доводи не корелюються зі змістом спірних рішень, відповідно колегією суддів відхиляються.
Побічно, суд також зауважує, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку. Разом з тим, за змістом оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації розрахунків коригування оцінка документам, що фактично подано позивачем - відсутня. Суд також звертає увагу на те, що оскільки зміст господарських правовідносин є предметом дослідження в ході проведення податкової перевірки, то в межах спірних правовідносин у контролюючого органу відсутні правові підстави для відмови у реєстрації спірних розрахунків коригування №73 та №74 з підстав наявності чи відсутності певних документів.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ДПС України зареєструвати розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її на реєстрацію, суд враховує наступне.
Згідно положень частин 3-4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан