Справа № 320/29346/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
19 грудня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про:
визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови відповідно до свідоцтва про хворобу № 91 від 12.06.2023 виключно у формулюванні причинного зв'язку захворювання "Захворювання, НІ, не пов'язано із проходженням військової служби";
скасування формулювання причинного зв'язку: «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби»;
зобов'язання відповідача винести постанову з формулюванням причинного зв'язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України. Окрім того, відповідач вважає, що захворювання позивача не пов'язано з проходженням військової служби.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстнації.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційних скарг, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на нії, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2023 солдат ОСОБА_1 , 1977 року народження, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 № 186, пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією психіатричного профілю КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» з правами госпітальної ВЛК.
За наслідками медичного огляду позивача, ВЛК прийнято постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу № 91 від 30.04.2023, про причинний зв'язок захворювання та ступінь придатності до військової служби, у формулюваннях: за встановленим діагнозом: «Шизотиповий розлад, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та стійкою агрипнією. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби», за встановленим діагнозом «Енцефалопатія складного генезу (дисциркуляторна, атеросклеротична) І-ІІ ст., з цефалгічним, астено-невротичним, вазо-вегетативним синдромами, мнестичним зниженням. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. (ГЛШ по ЕКГ), 2 стадії, КВР 2 (помірний). СН-0. Міокардіофіброз. Недостатність МК з регургітацією І ст., та ТК з регургітацією Іст. СКХ. Конкремент лівої нирки. Хронічний вірусний гепатит «С» (анті-HCV-позитивний) з незначною цитолітичною активністю, гепатомегалія. Хронічний панкреатит у фазі ремісії. Міопія слабкого ступеню OU. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
За результатами медичного огляду ВЛК, на підставі статті 16-а графи ІІ Розгляду хвороб, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач не погоджується із формулюванням, наведеним у Свідоцтві № 91 від 30.04.2023, в частині встановленого діагнозу «Шизотиповий розлад, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та стійкою агрипнією. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби», відтак, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявними правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни до Свідоцтва про хворобу № 91 в частині встановленого діагнозу позивачу «Шизотиповий розлад, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та стійкою агрипнією» - Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Станом на сьогоднішній день на території України діє воєнний стан.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (зі змінами) (далі - Положення № 402).
Відповідно до підпунктів 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пункт 21.5. глави 21 розділу II Положення № 402 встановлює, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України;
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту;
в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.
Отже, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», - приймаються за умов, що вони одержані: у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни або участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил); за умови виконання в цей період певного військового обов'язку та дій.
Причинний зв'язок захворювань, порання (травма, контузія тощо), отримані за умови несення військової служби, виконання військового обов'язку та вчинення певних дій у інший період приймаються у формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби».
Підпунктом «е» п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у формулюванні «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.».
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.
За приписами п. 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
Відповідно до абз. 3 п. 21.8 Положення № 402 прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Пункт 21.13 Положення № 402 встановлює, що за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень).
Як встановлено вище, позивач 30.04.2023 пройшов медичний огляд ВЛК психіатричного профілю КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» з правами госпітальної ВЛК за направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 № 186, за результатом якого було прийнято постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання та ступінь придатності до військової служби, оформлену Свідоцтвом про хворобу № 91 у формулюваннях, зокрема, за встановленим діагнозом: «Шизотиповий розлад, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та стійкою агрипнією. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби». Також, за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією на підставі статті 16-а графи ІІ Розладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 виклав правовий висновок, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що суди не можуть на власний розсуд надавати оцінку діагнозу військовослужбовців, зокрема періоду його виникнення, так як означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК та інших спеціалізованих експертних установ. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та їх причинно-наслідкового зв'язку.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а та від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22.
В свою чергу, позивач не надав доказів порушення відповідачем процедури медичного огляду та порядку прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 48, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко