Справа № 320/2409/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
19 грудня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про:
визнання противоправними дії відповідача, що виявились у нездійсненні позивачу з 18.10.2024 перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV без урахування довідки про заробітну плату 09.11.2005 № 14-102 за період з 01.09.1978 по 31.08.1983, яка зменшує індивідуальний коефіцієнт для розрахунку пенсії;
зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 18.10.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV без урахування довідки про заробітну плату 09.11.2005 № 14-102 за період з 01.09.1978 по 31.08.1983, яка зменшує індивідуальний коефіцієнт для розрахунку пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції з огляду на те, пенсія позивача обрахована у відповідності до чинного законодавства.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Київській області. З 2006 ро 2017 роки позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 2017 року позивач переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено із заробітної плати за періоди з 01.09.1978 по 31.08.1983 та з 01.07.2000 по 31.03.2008.
У жовтні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру його пенсії без врахування довідки про заробітну плату позивача від 09.11.2005 № 14-102 за період з 01.09.1978 по 31.08.1983 (копію відповідної довідки було додано до позовної заяви), натомість враховуючи лише період його заробітної плати з 01.07.2000 по 31.03.2008.
Листами від 11.11.2024 за № 11209-32186/К-02/8-1000/24 та № 11210-32186/К-02/8-1000/24 відповідач відмовив у перерахунку пенсії.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу для розрахунку пенсії було взято середню заробітну плату за період, що становить більше 60 календарних місяців та обрано період, де заробітна плата була нижчою ніж за період з 01.07.2000 по 31.03.2008, тому позивач має право на перерахунок призначеної йому пенсії із розрахунку заробітної плати, без урахування періоду з 01.09.1978 по 31.08.1983.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
За приписами ст. 99 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) перерахунок пенсій, призначених за раніше діючим законодавством, провадиться із середньомісячного заробітку за останніх 24 або будь-які 60 місяців перед призначенням пенсії, або перед введенням в дію цього Закону, або з заробітку, з якого було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, із застосуванням статей 64 - 67 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж позивача зараховано по 30.06.2022 і він складає 39 років 1 місяць і 22 дні, коефіцієнт стажу становить 0,39083. Пенсія позивача обрахована із заробітної плати за періоди з 01.09.1978 по 31.08.1983 та з 01.07.2000 по 31.03.2008.
Як вірно вказав суд першої інстанції, позивач спочатку отримав право на пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII. На той момент для розрахунку пенсії використовувалась у тому числі спірна довідка про зарплату. У 2017 році позивачу призначено пенсію за віком за Законом № 1058-ІV, що є призначенням пенсії за віком вперше у зв'язку із тим, що позивач досяг відповідного пенсійного віку, а переходом з одного виду пенсії на інший, як помилково стверджує відповідач.
Будь-яких доводів щодо зменшення розміру пенсії внаслідок застосування середньомісячного заробітку для обрахунку пенсії за період з 01.07.2000 по 31.03.2008, відзив на позовну заяву та апеляційна скарга не містять. Отже враховуючи право позивача на обчислення пенсії заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки даній частині рішення суду першої інстанції.
Доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко