П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 540/5794/21
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Херсонській області від 01.07.2021 № 7781 «Про відмову в здійсненні перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 », зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області врахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: період проходження строкової військової служби з 26.10.1980 по 04.02.1983 (2 роки 3 місяці 9 днів), половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 9 місяців 15 днів), у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково двох років роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді, ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді два роки роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді (посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 по 01.03.1991, консультанта Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.03.1991 по 27.12.1991), в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишені без задоволення. Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 та додаткова постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №540/5794/21- залишено без змін.
22 вересня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку ст.382, ст.383, ст.378 КАС України, в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ПФУ в Херсонській області, що призвели до невиконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/5497/21 від 03.04.2024 року; довести до відома Пенсійного фонду України зазначену постанову як окрему ухвалу для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які вчинили дії, що призвели до невиконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №540/5497/21; про наслідки розгляду цієї постанови повідомити П'ятий апеляційний адміністративний суд у місячний строк.
- встановити судовий контроль, зобов'язавши ГУ ПФУ в Херсонській області протягом місяця подати звіт щодо виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №540/5497/21 з наданням розрахунку суми боргу та протокол перерахунку;
- за результатом розгляду звіту та у випадку його не надання або не прийняття вчинити дії передбачені законом та накласти штраф на відповідну службову особу, а вразі встановлення факту службового підроблення або навмисних дій та перешкоджання його виконання винести окрему ухвалу в порядку вимог ч.9 ст.249 КАС України;
- після отримання звіту та розрахунку суми боргу при його відповідності задовольнити заяву судді у відставці ОСОБА_1 та змінити спосіб та порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/5497/21 від 03.04.2024 року, де зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, врахувати ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: період проходження строкової військової служби з 26.10.1980 року по 04.02.1983 рік (2 роки 3 місяці 9 днів), половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року (1 рік 9 місяців 15 днів) та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді два років роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді (посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 року по 01.03.1991 року, консультанта Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.03.1991 року по 27.12.1991 року) в частині виплати заборгованості на стягнення з Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.28 Армії,6, м.Херсон,73005, ЄДРПОУ 21295057) на користь судді у відставці ОСОБА_1 заборгованості з виплати довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 по 30.06.2024 у сумі 430 037,30 грн та винести відповідну ухвалу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судом рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким змінити спосіб і порядок виконання рішення по цій справі. Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції не надано належної оцінки всім доводам заявника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення по справі №540/5497/21 як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не було покладено на пенсійний орган зобов'язання про перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з часу виникнення права (п.9 розділу IV Порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року та підстави видачі довідки - рішення КСУ від 18.02.2020 року, тобто станом на 19.02.2020 року). Тобто, заявник на стадії виконання рішення по справі №540/5497/21 просить суд надати оцінку діям відповідача, щодо яких відповідного зобов'язання не було покладено судом та встановити судовий контролю за виконанням рішення в частині, яка фактично не була задоволена ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З аналізу зазначених вище норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.
В обґрунтування вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Херсонській області на виконання рішення по цій справі, заявник зазначає, що пенсійний орган провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання не з дати призначення такої виплати, а з дати набрання законної сили рішенням суду по цій справі.
Суд першої інстанції зазначив, що при прийнятті рішення по справі №540/5497/21 як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не було покладено на пенсійний орган зобов'язання про перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з часу виникнення права на довічне утримання (п.9 розділу IV Порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року та підстави видачі довідки - рішення КСУ від 18.02.2020 року, тобто станом на 19.02.2020 року). Тобто, заявник на стадії виконання рішення по справі №540/5497/21 просить суд надати оцінку діям відповідача щодо яких відповідного зобов'язання не було покладено судом та встановити судовий контролю за виконанням рішення в частині, яка фактично не була задоволена ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції.
Викладене стало відмовою для задоволення заяви представника позивача, поданої як в порядку ст.383 КАС України, так і в порядку ст.382 КАС України.
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що як пенсійний орган так і суд першої інстанції невірно трактують рішення по цій справі.
В позовних вимогах ОСОБА_1 просив, зокрема, зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року.
Дійсно, в резолютивній частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій відсутня будь - яка дата, з якої пенсійний орган зобов'язано врахувати ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: період проходження строкової військової служби з 26.10.1980 року по 04.02.1983 рік (2 роки 3 місяці 9 днів), половини строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року (1 рік 9 місяців 15 днів) та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді два років роботи в галузі права, які були необхідною умовою для призначення ОСОБА_1 вперше на посаду судді (посаді стажиста Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.08.1989 року по 01.03.1991 року, консультанта Комсомольського районного суду м. Херсона з 01.03.1991 року по 27.12.1991 року).
Разом з тим, судова колегія наголошує, що якщо пенсійному органу не зрозуміло, з якої дати виконувати рішення суду по цій справі, він міг звернутись до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, в порядку ст.254 КАС України.
Однак, в даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача, поданої в порядку ст.383 КАС України, оскільки дійсно резолютивні частини судових рішень по цій справі не містили посилання на дату 19.02.2020 року, а пенсійний орган за роз'ясненням судових рішень не звертався.
Натомість, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.
Для з'ясування обставин виплат щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2021 у розмірі 96187,52 грн, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із відповідною заявою, на яку 14 вересня 2021 року отримав рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №7781 від 01.07.2021 року.
Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №7781 від 01.07.2021 року відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку відсотку щомісячного грошового довічного утримання з врахуванням періоду проходження військової служби та половини строку навчання за денною формою навчання, оскільки врахування цих періодів дає лише право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (т.1 а.с 5, зворот - 6).
В рішенні № 7781 зазначено, що в січні 2021 року, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі №540/2208/20 від 03.09.2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2020 № 169/20. Тому під час відпрацювання вищезазначеного рішення суду, страховий стаж заявника приведено у відповідність до ст. 137 Закону 1402, а саме до стажу судді зараховано періоди: з 28.12.2091 по 8.02.1995 на посаді судді Комсомольського районного суду м.Херсона; з 27.03.1998 по 14.12.2016 на посаді судді апеляційного суду Херсонської області. Отже загальний стаж судді ОСОБА_1 на 19.02.2020 становить 21 рік 10 місяців 20 днів та щомісячне довічне грошове утримання визначене у розмірі 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Саме зазначене рішення пенсійного органу, яким повідомлено, що з 19 лютого 2020 року позивачу зменшено розмір довічного грошового утримання, було предметом розгляду по цій справі.
Зазначене рішення ГУ ПФУ в Херсонській області скасовано судом першої інстанції, та підтримано в апеляційній та касаційній інстанціях.
Мотивувальна частина постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по цій справі містить посилання на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має розраховуватися з 19 лютого 2020 року у відповідності до приписів ст.137 Закону № 1402 та повинно становити 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 52%, як зазначено пенсійним органом у оскаржуваному рішенні.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду по цій справі такж зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 розраховується з 19.02.2020, у відповідності до приписів статті 137 Закону № 1402 та повинно становити 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 52%, як зазначено пенсійним органом в оскаржуваному рішенні.
З викладеного слідує логічний та очевидний висновок, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , на виконання рішення по цій справі, повинен бути проведений з 19.02.2020 року, що і було предметом розгляду даної справи та досліджено трьома інстанціями під час розгляду цієї справи.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що питання дати, з якої необхідно провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , досліджено під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Зазначена редакція ст.382 КАС України діє з 19 грудня 2024 року та фактично встановлює обов'язок суду, а не право, за заявою пенсіонера зобов'язати пенсійний орган подати звіт про виконання судового рішення у справах щодо пенсійних виплат.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, колегія суддів, з огляду на характер спірних правовідносин, звертає увагу, що дана адміністративна справа стосується перерахунку пенсійних виплат, тобто встановлення судового контролю в якій, у порядку ст.382 КАС України, є імперативом.
Отже висновки суду першої інстанції, які слугували підставою для відмови ОСОБА_1 у встановленні судового контролю, є помилковими та такими, що суперечать нормам КАС України.
За приписами ч.3 ст.382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи обставини справи, тривале невиконання пенсійним органом рішення суду, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає, що достатнім строком для подання звіту про виконання рішення по цій справі є 20-денний строк.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо вимог представника позивача в частині зміни способу та порядку виконання після подання пенсійним органом звіту про виконання рішення по цій справі, то вони є передчасними та до подання звіту та визначення суми боргу пенсійним органом не підлягають розгляду.
З викладеного вбачається, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області у двадцяти денний строк подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Щодо вимог представника позивача стосовно постановлення окремої ухвали відносно судді Вовченко О.А. через допущення судом порушень процесуального права, які виразились у тривалому розгляді заяві представника позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Окрема ухвала суду є одним з інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Питання про постановлення окремої ухвали вирішується судом під час вирішення спору у разі наявності для того достатніх правових підстав.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги представника позивачки дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції зобов'язує пенсійний орган подати звіт про виконання рішення у найкоротший строк, тобто вжив процесуальних заходів, передбачених статтею 317 КАС України, колегія суддів не вбачає потреби для вжиття додатково до цього заходів, передбачених статтею 249 КАС України.
З викладеного вбачається, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області у двадцяти денний строк подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Щодо вимоги апелянта про розподіл судових витрат, то колегія суддів зауважує, що дане питання врегульовано положеннями статті 134 та статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами ч.2, ч.4 та ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що стягнення витрат на правничу допомогу з суб'єкта владних повноважень на користь позивача, передбачено лише при задоволенні/частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, тобто за результатами вирішення справи по суті позовних вимог. При цьому, процесуальним законом не передбачено проведення розподілу судових витрат понесених на стадії виконання рішення суду, зокрема і при оскарженні ухвали за результатом розгляду заяви, поданої в порядку виконання рішення суду.
Додатково на вірність таких висновків свідчить ч.5 ст.134 КАС України, яка визначає критерії, за якими обраховується співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката і такі критерії не можливо застосувати при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога представника позивача про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 311, 317, 382, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - скасувати.
Постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 від 20 вересня 2025 року, подану в порядку ст.382 КАС України, ст.383 КАС України, ст.378 КАС України, задовольнити частково, в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протягом 20 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня року по справі 540/5794/21, з урахуванням висновків, викладених П'ятим апеляційним адміністративним судом в мотивувальній частині цієї постанови.
В задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 від 20 вересня 2025 року, поданої в порядку ст.382 КАС України, ст.383 КАС України, ст.378 КАС України - відмовити.
Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко