П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27507/25
Категорія: 102090000Головуючий у суді І інстанції: Бульба Н. О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюка Г.В.
суддів: Федусика А.Г.
Шляхтицького О.І.
за участі секретаря - Вишневської А. В.;
представника ОСОБА_1 - адвоката Закутнєва А. В.;
представника ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» - адвоката Розова О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська аграрна компанія» та адвоката Закутнєва Артема Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Миколаївська аграрна компанія» про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України
12 серпня 2025 року, через підсистему «Електронний суд», Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Миколаївська аграрна компанія» (далі - ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія»), в якому просило:
- тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 - керівника ПП «Миколаївська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 33367811), що має податковий борг на загальну суму 3 070 287,29 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги контролюючий орган пояснив, що ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» вчасно не сплатила узгоджену суму податкового зобов'язання та згідно з розрахунком податкової заборгованості платник податків має податковий борг у сумі 3 070 287,29 грн.
Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2021 року №1914-IX. Згідно з нормами цього Закону з 1 січня 2022 року набрали чинності положення Закону у частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника платника податків - боржника за межі України.
Так, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
На думку контролюючого органу, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується до керівника платника податків - ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія», оскільки наявний податковий борг у сумі 3 070 287,29 грн, який не погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення такому платнику податкової вимоги.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов ГУ ДПС в Одеській області задоволено.
Суд встановив тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 33367811) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до погашення податкового боргу в розмірі 3 070 163,85 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Закутнєв А. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Основні мотиви апеляційної скарги полягають у наступному.
По-перше, адвокат акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» є податкова вимога форми «Ю» №0111609-1307-1532 від 21.11.2024, яка вважається врученою платнику податків 18.12.2024.
Водночас, сплив строку у 240 календарних днів з дня вручення такої вимоги припадало на 15.08.2025, однак позовна заява подана 12.08.2025, тобто до закінчення строку на сплату податкового зобов'язання.
По-друге, адвокат відзначає, що податкова вимога сформована на 371 824,46 грн, тоді як підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, при цьому, дата перевищення суми податкового боргу понад 1 мільйон гривень заявником не визначена.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» також подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що частиною 2 статті 283 КАС України встановлено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Тобто, на думку даного скаржника, позовну заяву позивач мав подати в 24 годинний строк із спливом останнього дня 240 денного строку з дати вручення платнику податків податкової вимоги щодо погашення податкового боргу.
Як слідує з доданої до позовної заяви податкової вимоги від 21.11.2024 та повідомлення про вручення такої вимоги платнику 18.12.2024 - останнім днем строку для погашення податкового боргу є 16 серпня 2025 року.
Отже, за логікою скаржника, заяву передбачену статтею 283 КАС України так само як позовну заяву в загальному порядку позивач мав подати не раніше 17 серпня 2025 року.
Відтак, на думку апелянта, подана 13.08.2025 контролюючим органом позовна заява раніше спливу строку для погашення податкової вимоги є такою, що не відповідає вимогам процесуального закону та нормам матеріального права.
ГУ ДПС в Одеській області, скориставшись правом подання відзиву на апеляційні скарги, вважає їх необґрунтованими та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» зареєстровано у статусі юридичної особи 05.03.2008.
Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).
Керівником ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» визначено Теросипова Є. В.
21.11.2024 ГУ ДПС в Одеській області сформовано податкову вимогу № 0111609-1307-1532 на суму 371 824,46 грн (а.с.22 зв. бік).
Дана податкова вимога направлена на адресу ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» та, згідно рекомендованого повідомлення про вручення, отримана 18.12.2024 (а.с.23).
Далі, податковий борг ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» збільшувався та, відповідно до розрахунку податкового боргу, станом на 01.08.2025 рахується заборгованість 3 070 163,85 грн зі сплати єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 25%.
Станом на час звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду з позовною заявою, ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» податковий борг не сплатило.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із положень пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та частини 1 статті 289-2 КАС України, які дають підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.
Суд констатував, що в даному випадку ОСОБА_1 є керівником ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія», протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суму податкового боргу не сплачено, сума боргу перевищує 1 мільйон гривень.
З урахуванням викладеного, на думку суду першої інстанції, наявні підстави для тимчасового обмеження керівника ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» у праві виїзду за межі України до погашення податкового боргу.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у межах обставин, які склалися у даній справі, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Позивач звернувся до суду з даним позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 КАС України.
Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 та у постанові від 24 липня 2025 року у справі №580/11507/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.
При цьому, Верховний Суд акцентує увагу, що право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Колегією суддів установлено, що 21 листопада 2024 року податковий орган сформував податкову вимогу №0111609-130-1532 та направив її на адресу ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія». Зазначена податкова вимога отримана уповноваженим представником платника податків 18 грудня 2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23).
Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, завершився 16 серпня 2025 року. Саме ця дата є тим днем, з якого у контролюючого органу виникло право на пред'явлення відповідних позовних вимог.
Разом з цим, як свідчать обставини справи, ГУ ДПС в Одеській області звернулось до суду з даним позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», 12.08.2025 (судом першої інстанції позовна заява зареєстрована 13.08.2025).
Отже, слід констатувати, що на момент звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду з даним позовом 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, не сплив, що свідчить про передчасність заявленого контролюючим органом позову.
Більш того, слід звернути особливу увагу на те, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно:
- сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень;
- податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги (формування суми податкового боргу понад 1 мільйон гривень).
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 31.03.2025 у справі №160/5655/22 зазначено: «… тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги …».
Як установлено під час розгляду справи та підтверджено відповідними матеріалами, сума податкового боргу у податковій вимозі від 21.11.2024 № 0111609-1307-1532 складає 371 824,46 грн (а.с.22 зв. бік).
Однак, після формування даної податкової вимоги, сума податкового боргу збільшувалась та на момент подання позову контролюючим органом становила 3 070 287,29 грн.
У свою чергу, податковий орган у позовній заяві не зазначає дату з якої у платника податків виникло перевищення податкового боргу в 1 мільйон гривень, оскільки саме з цієї дати починається відлік 240-денного строку, визначеного пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, для сплати податкового зобов'язання.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що за будь-яких умов, на момент подачі адміністративного позову, було відсутнє існування таких умов, як несплата протягом 240 днів податкового боргу підприємства в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень.
Колегія суддів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ГУ ДПС в Одеській області в задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 289-2, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська аграрна компанія» та адвоката Закутнєва Артема Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Миколаївська аграрна компанія» про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.12.2025.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик