"23" грудня 2025 р. Справа № 370/3164/25
Провадження № 3/370/1237/25
23 грудня 2025 рік с-ще Макарів
Суддя Макарівського районного суду Київської області Бізяєва Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №481705 від 13.10.2025, 13.10.2025 01:20:00 с. Забуяння, вул. Л.Українки, 8 13.10.2025 близько 01.20 год. Водій ОСОБА_1 керував тз Opel днз НОМЕР_1 , у с. Забуяння по вул. Л.Українки під час перевірки документів у водія були ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю із ротової порожнини, хитка хода, не розбірна мова. Від огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння відмовився на місці та в лікарні, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп'яніння, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник Живага О.В. до суду з'явились. Також через канцелярію суду зареєстрували письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та клопотання про закриття провадження.
Відповідно клопотання ОСОБА_1 , в особі свого адвката - Живага О.В. просив суд закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Клопотання аргументував тим, що 13.10.2025 стосовно нього працівниками поліції був складений протокол про те, що він нібито керував та був зупинений працівниками поліції, при цьому під час перевірки документів у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, не розбірлива мова) Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився. До протоколу був доданий відео файл починається з кадрів, де поліцейський автомобіль зупиняється на в'їзді до господарства ОСОБА_1 , при цьому поліцейські його кличуть, коли він перебував фактично на дорозі і підійшов до них з іншої сторони. Крім того, працівниками поліції під час спілкування та складання протоколу не роз'яснили ОСОБА_1 його законі права. Окрім того, відмова ОСОБА_1 від підписання Протоколу та отримання його копії не засвідчена свідками, проте відеоматеріали свідчать про те, що ще не починавши складати Протокол працівники поліції вирішили, що ОСОБА_1 не буде знайомитись із матеріалами та підписувати протокол.
Дослідивши матеріали провадження, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1№481705 від 13.10.2025; копію акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з його відмовою; копію направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено проте, що огляд ОСОБА_1 не проводивсяу зв'язку з його відмовою; диск з відеозаписом, клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження, суддя приходить до такого.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція частини першої ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Постанови КМУ від 10 жовтня 2001 року "Про Правила дорожнього руху" - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують Правила дорожнього руху України, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування особою транспортним засобом є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом. Факт лише перебування особи у транспортному засобі у стані алкогольного сп'яніння та не керування ним, не утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСзПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В силу ст. 129 Конституції України, ст. 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи або перекваліфікувати її дії. Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Вказані положення Конституції України поширюються і на доведення винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481705 від 13.10.2025, в якому вказано, що ОСОБА_1 керував тз Opel днз НОМЕР_1 , у с. Забуяння по вул. Л.Українки під час перевірки документів у водія були ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю із ротової порожнини, хитка хода, не розбірна мова. Від огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння відмовився на місці та в лікарні, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю процесуальною суттю є документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, в нього вноситься інформація, яка повинна ґрунтуватися на певних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео - фіксації, поясненнями свідків тощо, що є підставою для подальшого провадження у справі.
Проте, сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, і за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися неспростовним доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
Сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Всі обставини правопорушення та елементи його складу повинні встановлюватися та перевірятися доказами, наданими до суду, в ході судового розгляду.
Судом встановлено, що 13.10.2025 поліцейським Бабенко В.І. складено протокол серії ЕПР1№ 481705 про адміністративне правопорушення за ч 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , де у графі 10 "Технічний засіб відеозапису:" зазначені лише цифри: 854478.
У письмовому клопотанні, яке подане до суду, ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та стверджував, що і матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_1 та керування ним.
Такі доводи ОСОБА_1 цілком узгоджуються з долученими до протоколу відеофайлами, оскільки зазначені відеозаписи працівників поліції не містять беззаперечного факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом через те, що файл відеозапису розпочинається з розмови працівників поліції до ОСОБА_1 на території домоволодіння, при цьому з початку взагалі не видно ні водія, ні марку, ні номерні знаки транспортного засобу, в подальшому працівник поліції пропонує пройти обстеження ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку, на що останній відмовляється від факту керування транспортним засобом та ставить запитання працівникам щодо наявності у них доказів керування ним транспортного засобу, а тому судом не встановлено беззаперечного факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом тз Opel днз НОМЕР_1 .
За таких обставин суддя приходить до висновку, що долучений до протоколу диск з відеозаписом, який не містить зафіксованого самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку працівником поліції, а також, не містять і роз'яснення його прав, посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалось фіксування правопорушення, не можна вважати належним та допустимим доказом по даній справі, що в свою чергу свідчить про недостаність доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого . 1 ст. 130 КУпАП, зокрема й обов'язкової складової об'єктивної сторони зазначеного правопорушення - керування особою транспортним засобом, до матеріалів справи не долучено. Не здобуто таких доказів й під час судового розгляду.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рідермон про Франції" вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
У даній справі зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене вище, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, наявність певної неповноти і суперечностей, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що під час судового розгляду не встановлено наявності належних, допустимих та беззаперечних доказів, зокрема й обов'язкової складової об'єктивної сторони зазначеного правопорушення - факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, оскільки докази не можна вважати достатніми та допустимими для того, щоб визнати його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених у даному протоколі, тому справу відносно нього належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 130, 221, 245, 247, 248, 266, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення, через Макарівський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду.
Суддя: Н.О. Бізяєва