П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8051/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 25.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» 19.03.2025 року через «Електронний суд» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000213 від 11.03.2025 року;
- стягнути з Відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.02.2019 року між ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС», як покупцем, та AK PLAST PLASTIK AMBALAJ SAN. VE TIC. LTD., як продавцем, укладено контракт №USP-02-19, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець придбати товар, за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно інвойсів.
27.02.2019 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацію №25UA500500007838U7 від 10.03.2025 року.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь №1/11 від « 11» березня 2025 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.
Однак, 11.03.2025 року Одеською митницею було ухвалено рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року, та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів митним органом Позивачу видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000213 від 11.03.2025 року.
З метою уникнення простою та у зв'язку виробничою необхідністю Позивач здійснив митне оформлення товарів зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідно до митної декларації №25UA500500008003U3 від 11.03.2025 року.
Відповідно до митної декларації №25UA500500008003U3 від 11.03.2025 року за оскаржуваним рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року сплачені Позивачем митні платежі та ПДВ після коригування митним органом вартості товарів, тобто після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів складають 195 702,77 грн. (45 757,84 грн. (ввізне мито) + 149 944,93 грн. (ПДВ).
Вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Відповідач з заявленими позовними вимогами не погодився, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України.
11.03.2025 декларантом ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» було надіслано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» від 11.03.2025 року №1/11, прайс-лист, рахунок на оплату від 04.03.2025 №381, платіжна інструкція від 04.03.2025 року №3690, лист відправника про помилку, лист декларанта ФОП ОСОБА_1 від 11.03.2025 року б/н.
Вказує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500007838U7 від 10.03.2025 року містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Позивач не погодися із наведеними у відзиві доводами Відповідача. У поданій відповіді на відзив зазначає, що митному органу був наданий зовнішньоекономічний контракт від 27.02.2019 року №USP-02-19 та інвойс від 03.03.2025 №AKI2025000000014, договір про надання транспортно-експедиційних послуг №18/08-1 від 18.08.2022 року та відповідна довідка про транспортно-експедиційні витрати №04/03-1 від 04.03.2025 року від експедитора ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЙНА ГРУПА», а також інші документи, які належним чином та однозначно відображають умови поставки та оплати оцінюваного товару у спірних правовідносинах.
Наведені у відзиві доводи відповідача не спростовують наведені у позовній заяві доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення.
Одеська митниця не погодилась з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці. У поданих до суду запереченнях вказує, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, що вимагались митним органом та не спростовані наявні розбіжності у документах.
Вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000213 від 11.03.2025 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року.
Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000213 від 11.03.2025 року.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн. 00 коп.
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №420/8051/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
13.11.2025 року (вхід.№61613/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» - адвоката Бороденка Михайла Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №420/8051/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №420/8051/25 - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2019 року між ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС», як покупцем, та AK PLAST PLASTIK AMBALAJ SAN. VE TIC. LTD., як продавцем, укладено контракт №USP-02-19, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець придбати товар, за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно інвойсів.
10.03.2025 року до Відділу митного оформлення №2 мп «Одеса-внутрішній» Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №USP-02-19 від 27.02.2019 року Позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацію №25UA500500007838U7 від 10.03.2025 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.03.2025 року;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) AKI2025000000014 від 03.03.2025 року;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 04.03.2025 року;
- супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 25TR341200026570L8 від 04.03.2025 року;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) С 1714921 від 03.03.2025 року;
- довідка про транспортні витрати 04/03- 1 від 04.03.2025 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 14.07.2020 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 02.11.2020 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3 від 20.01.2022 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 4 від 01.04.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №USP-02-19 від 27.02.2019 року;
- внутрішній договір (контракт) доручення 18/08-1 від 18.08.2022 року;
- договір про надання послуг митного брокера від 031/ТБО від 26.02.2025 року;
- договір (контракт) про перевезення 1063 від 21.12.2015 року;
- лист про зміну тягача 0703/10 від 07.03.2025 року;
- опис товару від 03.03.2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення №25341200EX00070384 від 04.03.2025 року.
10.03.2025 на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача про необхідність надання додаткових документів. У вказаному повідомленні зокрема було зазначено, що відповідно п.4.1 договору про надання транспорно-експедиційних послуг від 21.12.2015 року №1063 розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів …. протягом 10-ти (десяти) банківських днів після отримання рахунка-фактури Перевізника, товаротранспорної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт. Можна припустити, що товаротранспорна накладна(CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт виконаних робіт складається після отримання вантажу, але рахунок (відповідно п.3 вищезазначеного договору) до митного оформлення не поданий.
Відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.02.2019 року №USP-02-19 зазначено, що умови оплати зазначені в інвойсі. В наданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 03.03.2025 року №AKI2025000000014 «Відстрочка платежу 30 днів», проте не зазначено з якої дати чи події відраховується 30 днів.
В сертифікаті про походження товару від 03.03.2025 року № С 1714921 в графі 7 зазначена вага товару 21640 кг, проте в пакувальному листі від 03.03.2025 б/ н, в CMR від 04.03.2025 б/н загальна вага 21660 кг.
Запропоновано відповідно до частини 3 статті 53 МК України протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь №1/11 від « 11» березня 2025 року до якої було долучено заявку на організування транспортно-експедиційних послуг №000014095-1-1 від 28.02.2025 року; рахунок на оплату №381 від 04 березня 2025 року; платіжну інструкцію №3690 від 04 березня 2025 року; лист продавця AK PLAST PLASTIK AMBALAJ SAN. VE TIC. LTD №б/н від 11.03.2025 року; прайс-лист.
11.03.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000134/2, яке обґрунтовано наступним: відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно п.4.1 договору про надання транспорно-експедиційних послуг від 21.12.2015 року №1063 розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів …. протягом 10-ти (десяти) банківських днів після отримання рахунка-фактури Перевізника, товаротранспорної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.., акту виконаних робіт. Можна припустити що товаротранспортна накладна(CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт виконаних робіт складається після отримання вантажу, але рахунок (відповідно п.3 вищезазначеного договору) до митного оформлення не поданий. Відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.02.2019 року №USP-02-19 зазначено, що умови оплати зазначені в інвойсі. В наданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 03.03.2025 року №AKI2025000000014 «Відстрочка платежу 30 днів», проте не зазначено з якої дати чи події відраховується 30 днів. В сертифікаті про походження товару від 03.03.2025 року №С 1714921 в графі 7 зазначена вага товару 21640 кг, проте в пакувальному листі від 03.03.2025 року б/н, в CMR від 04.03.2025 року б/н загальна вага 21660 кг. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст.254 Митного кодексу України. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.11.03.2025 року декларантом ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» було надіслано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» від 11.03.2025 року №1/11, прайс-лист, рахунок на оплату від 04.03.2025 року №381, платіжна інструкція від 04.03.2025 року №3690, лист відправника про помилку, лист декларанта ФОП ОСОБА_1 від 11.03.2025 року б/н. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216. Додатково надана платіжна інструкція від 04.03.2025 року №3690 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки інструкція не містить підпис(и) [власноручний (і)/електронний(і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Наданий до митного оформлення прайслист виробника товарів від 28.02.2025 року №б/н адресований ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС», тобто даний прайс-лист не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Слід зазначити, що вищезазначений прайс-лист виробника товарів не містить умов поставки товарів відповідно до яких зазначені ціни товарів. Враховуючи, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, основні та додатково наданні документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складової митної вартості товарів - витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та інше. Крім того, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Зазначене унеможливило застосування заявленої декларантом основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Застосовано резервний метод визначення митної вартості та остання скоригована з урахуванням мінімальної митної вартості товарів раніше визнаних митними органами митних вартостях згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, яка співставлена за описом оцінюваних товарів, код за УКТЗЕД, об'ємом партії, країни походження: товар №1 від 13.01.2025 року №UA408020/2025/1083 на рівні - 2,0640 дол.США/кг .
З метою уникнення простою та у зв'язку виробничою необхідністю Позивач здійснив митне оформлення товарів зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідно до митної декларації №25UA500500008003U3 від 11.03.2025 року.
Відповідно до митної декларації №25UA500500008003U3 від 11.03.2025 року за оскаржуваним рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року сплачені Позивачем митні платежі та ПДВ після коригування митним органом вартості товарів, тобто після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів складають 195 702,77 грн. (45757,84 грн. (ввізне мито) + 149944,93 грн. (ПДВ).
Позивач не погодився із правомірністю вищезазначеного рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв'язку з чим звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з вимогами п.п.23, 24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 МКУ).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі №815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі №803/1212/14.
Щодо зауважень митниці про ненадання документів, що підтверджують вартість транспортування товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою ст.53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.
В оскаржуваному рішення відповідач ставить під сумнів надану до митного оформлення довідку про транспортно-експедиційні витрати №04/03-1 від 04.03.2025 року виключно з тих підстав, що до митного оформлення не було надано рахунок на оплату передбачений умовами договору про надання транспорно-експедиційних послуг від 21.12.2015 року №1063.
Колегія суддів критично ставиться до вказаних обґрунтувань оскаржуваного рішення, оскільки позивачем до митного оформлення та на вимогу відповідача від 10.03.2025 року було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати №04/03-1 від 04.03.2025 року, заявку на організування транспортно-експедицiйних послуг 000014095-1-1 вiд 28.02.2025 року, рахунок на оплату №381 від 04 березня 2025 року, які в повній мірі відображають вартість транспортування товарів, а саме, що транспортно-експедиційні витрати на доставку вантажу автомобілем з держ. номером KA3254MO п/п: AA0525EO за маршрутом Стамбул (Туреччина) - держ. кордон України (п/п Рені - Джурджулешти) - Одеса (Україна) складають 107 000,00 грн., а саме: 1) вартість доставки вантажу за маршрутом Стамбул (Туреччина) - держ. кордон України (п/п Рені - Джурджулешти) - 80 000,00 грн. 2) вартість доставки вантажу від держ. кордону України (п/п Рені - Джурджулешти) до пункту вивантаження - 27 000,00 грн. (в т.ч. експедиторська винагорода).
Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїх висновках неодноразово наголошував, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами (постанови ВС №804/16553/14 від 31.05.2019 року та №803/718/17 від 07.07.2023 року).
Колегія суддів вважає необґрунтованими зауваження митного органу щодо додатково наданої позивачем платіжної інструкції №3690 від 04 березня 2025 року про оплату декларантом транспортно-експедиційних послуг на рахунок експедитора ТОВ «УКРАЇНСЬКА ГРУПА», а саме твердження про те, що: «Додатково надана платіжна інструкція від 04.03.2025 року №3690 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки інструкція не містить підпис(и) [власноручний (і)/електронний(і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації».
Як вбачається із додатково наданої митному органу платіжної інструкції №3690 від 04 березня 2025 року, на такій проставлена відмітка банку АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», у якому відкрито рахунок позивача, а тому вказана платіжна інструкція є достатнім та належним доказом здійснення відповідної оплати за надані послуги з перевезення вантажу. При цьому, наведені у вказаному платіжному доручення відомості повністю кореспондуються з іншими наданими до митного оформлення документами з приводу вартості перевезення заявлених до митного оформлення вантажів.
Стосовно наведених у оскаржуваному рішенні доводів для корегування митної вартості про те, що відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.02.2019 року №USP-02-19 зазначено, що умови оплати зазначені в інвойсі, в наданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 03.03.2025 року №AKI2025000000014 «Відстрочка платежу 30 днів», проте не зазначено з якої дати чи події відраховується 30 днів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів п. 4.1. контракту від 27.02.2019 року №USP-02-19 платежі за Товар за даним контрактом можуть бути у вигляді 100% або часткової передоплати шляхом перерахування грошових коштів Покупцем суми, визначеної в інвойсі на рахунок вказаний Продавцем, так і на умовах оплати протягом 365 днів з моменту отримання Товару на склад Покупця.
У наданому до митного оформлення інвойсі від 03.03.2025 року №AKI2025000000014 вказані умови оплати - відстрочка платежу 30 днів.
Колегія суддів зауважує, що не зазначення у інвойсі від 03.03.2025 року №AKI2025000000014 дати чи події з якої відраховується 30 днів для здійснення оплати за поставлений товар не може свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості поставлених товарів.
Так у вказаному інвойсі зазначена загальна вартість товару в сумі 27 227,44 доларів США, яка в повній мірі відповідає задекларованій вартості в експортній декларації країни відправлення в сумі 27.227,44 доларів США, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаних доводів митного органу.
Щодо наведених у оскаржуваному рішенні доводів для корегування митної вартості про те, що відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.02.2019 року №USP-02-19 зазначено, що в сертифікаті про походження товару від 03.03.2025 року №С 1714921 в графі 7 зазначена вага товару 21640 кг, проте в пакувальному листі від 03.03.2025 року б/н, в CMR від 04.03.2025 року б/н загальна вага 21660 кг, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як не заперечується відповідачем в оскаржуваному рішенні, на засвідчення наведених обставин Позивачем було надано митному органу лист продавця AK PLAST PLASTIK AMBALAJ SAN VE TIC. LTD №б/н від 11.03.2025 року, в якому останнім повідомлено що в сертифікаті про походження товару від 03.03.2025 року №С 1714921 на товар: «ПВХ ПРОФІЛЬ, ПЛІВКА СИСТЕМА ТЕПЛИЙ ПОРІГ 85ММ» допущено помилку в графі 7 «Кількість». Зазначено вважати правильною загальну вагу товару: «ПВХ ПРОФІЛЬ, ПЛІВКА СИСТЕМА ТЕПЛИЙ ПОРІГ 85ММ» 21660 кг.
Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України, сертифікат походження товарів не відносить до документів, на підставі яких встановлюється митна вартість. Разом з тим, сертифікат видано уповноваженим органом Туреччини. Наявність у розділі 7 вказаного сертифікату помилки щодо кількості товару у 20 кг. само по собі не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості.
З урахуванням наведеного листа продавця та зі змісту товаросупровідних документів, поданих разом з митною декларацією, вбачається, що товар, його вага та кількість, співпадають із зазначеними, зокрема, в згадуваних митним органом пакувальному листі від 03.03.2025 року б/н та CMR від 04.03.2025 б/н, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати з відповідною поставкою, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару відсутні.
Тому зазначене зауваження митного органу колегія суддів також вважає безпідставним.
Стосовно наведених у оскаржуваному рішенні доводів для корегування митної вартості про те, що наданий до митного оформлення прайслист виробника товарів від 28.02.2025 року №б/н адресований ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС», тобто даний прайс-лист не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Слід зазначити, що вищезазначений прайс-лист виробника товарів не містить умов поставки товарів відповідно до яких зазначені ціни товарів колегія суддів зазначає наступне.
Прайс-лист відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Прайс лист складається виробником товару та може бути адресованим як окремому покупцю так і не обмеженому колу, при цьому може діяти в обмежений проміжок часу або без часу дії комерційної пропозиції в ньому викладеній.
Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження митної вартості товарів, відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі № 420/18880/21, від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19.
При цьому, визначальною у даному разі є та обставина, що наведені у відповідному прайс-листі від 28.02.2025 року ціни відповідають цінам, які зазначені у інвойсі від 03.03.2025 року №AKI2025000000014.
Щодо використання відповідачем даних з баз ЄАІС Держмитслужби України для коригування митної вартості,колегія суддів зазначає наступне.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості ввезеного товару, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року по справі №804/7845/17).
Крім того, база даних АСМО є закритою для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості ознайомитися з її змістом. Митний орган може використовувати ці дані лише як додаткове джерело інформації, при цьому такі дані не можуть слугувати єдиною підставою для коригування митної вартості.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті ст.55 МК України.
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за наявності у декларанта документів, які підтверджують заявлену митну вартість, рішення митного органу про її коригування є безпідставним і таким, що порушує принципи свободи договору та автономної волі, визначені законодавством.
Також слід зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з вимогами ч.2 ст.VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.
Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За викладених вище обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року, а тому воно підлягає скасуванню.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA500500/2025/000134/2 від 11.03.2025 року слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2025/000213 від 11.03.2025 року, колегія суддів вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС ПЛЮС» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко