П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3104/25
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 25.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №12367959/39245131 від 16.01.2025 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №354 від 13.08.2024 року, постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН», індивідуальний податковий номер 392451315537, код ЄДРПОУ 39245131, отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАНДІ-ПЛЮС», індивідуальний податковий номер 450131126571, код ЄДРПОУ 45013114;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №354 від 13.08.2024 року, постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН», індивідуальний податковий номер 392451315537, код ЄДРПОУ 39245131, отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАНДІ-ПЛЮС», індивідуальний податковий номер 450131126571, код ЄДРПОУ 45013114, днем її фактичного подання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачем в електронній формі було складено та надіслано до відповідача для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №354 від 13.08.2024 року.
В результаті обробки надісланих накладних Автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України було сформовано та надіслано позивачу квитанцію про доставку вказаних податкових накладних з інформацією про зупинення її реєстрації. У квитанції зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 8516 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, у зв'язку з чим запропоновано надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в ЄРПН, без визначення переліку документів.
Зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності (вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, від 02.07.2019 року у справі №140/2160/18 та інших.
З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості, а тому позивач вважає, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДПС є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Позивач стверджує, що всі документи первинного бухгалтерського обліку, оформлені сторонами, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст. ст.198, 201 ПКУ, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняли б втрату цими документами доказової сили.
Позивач просить з метою відновлення його прав та інтересів зобов'язати ДПСУ зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст.262 КАС України).
20.02.2025 за вхід.№ЕС/15715/25 надійшов відзив на позов, в якому викладено приписи постанови КМУ №1165 від 11.12.2019 р., наказу Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 року та фактичні обставини справи.
По суті позовних вимог зазначено, що договір суборенди нежитлового приміщення №23-05/2024 від 23.05.2024 року; акт приймання-передачі від 01.06.2024 року до Договору суборенди нежитлового приміщення №23-05/2024 від 23.05.2024 року; акт приймання-передачі (повернення) до договору суборенди нежитлового приміщення №23-05/2024 від 23.05.2024 року; список майна, що передається одночасно з об'єктом оренди; список майна, що повертається одночасно з об'єктом оренди; Договір оренди №100224-1 від 10.02.2024 року; Генеральний договір про надання логістичних послуг №1688 від 01.05.2020 року - завірені неналежним чином.
В оскаржуваному рішенні Комісії було зазначено причину відмови в реєстрації податкових накладних ТОВ «КІЧЕНЛАЙН» а саме: надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
З огляду на вищевикладене, Комісією, яка приймає рішення щодо реєстрації або відмову в такій реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування було винесене оскаржуване рішення про відмову в реєстрації вищезазначеної податкової накладної.
20.02.2025 року за вхід.№ЕС/15753/25 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем підтримано правову позицію, викладену у позові, та наголошено, що Відповідачі у своєму відзиві ніяк не пояснюють, чи достатньо було наданих Позивачем документів для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а якщо ні - то які саме документи потрібно було надати додатково.
Окремо позивач наголошує, що статтею 8 Закону України від 22.05.2003 року №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Більш того, Національний стандарт України «Вимоги до оформлювання документів «ДСТУ 4163-2003», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, на який посилається Відповідач, скасований з 01.09.2021 року згідно з наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 року №144).
Отже, вказані Відповідачем недоліки є такими, що не ґрунтуються на законодавстві, є знеособленими і непрозорими, сформульованими довільно, що, на нашу думку, є зловживанням Відповідачем своїми дискреційними функціями.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №12367959/39245131 від 16.01.2025 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №354 від 13.08.2024 року, постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН», індивідуальний податковий номер 392451315537, код ЄДРПОУ 39245131, отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАНДІ-ПЛЮС», індивідуальний податковий номер 450131126571, код ЄДРПОУ 45013114.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №354 від 13.08.2024 року, постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН», індивідуальний податковий номер 392451315537, код ЄДРПОУ 39245131, отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАНДІ-ПЛЮС», індивідуальний податковий номер 450131126571, код ЄДРПОУ 45013114, днем її фактичного подання.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» (адреса: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 37, офіс 552, код ЄДРПОУ 39245131) суму судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп. за подання адміністративного позову, сплаченого за платіжною інструкцією №195 від 28.01.2025 року.
На вказане рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №420/3104/25 та прийняте нове рішення, яким відмовити ТОВ «КІЧЕНЛАЙН» в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
28.10.2025 року (вхід.№57505/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» - Міхіної Ганни Олегівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року у справі №420/3104/25 - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КІЧЕНЛАЙН» зареєстроване 05.06.2014 року як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником ПДВ.
Як вбачається з відомостей з ЄДРПОУ від 30.04.2020 №03.2-14/394-20, основним видом діяльності ТОВ «КІЧЕНЛАЙН» за КВЕД є 46.90: неспеціалізована оптова торгівля. Інші види діяльності за КВЕД: 46.15 - Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.43 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.44 - Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Між ТОВ «КІЧЕНЛАЙН», ЄДРПОУ 39245131 та ТОВ «СКАНДІ-ПЛЮС», ЄДРПОУ 45013114 був укладений Генеральний договір поставки №514 від 17.04.2024 року.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити в порядку і на умовах, викладених в Договорі, непродовольчі товари (надалі - Товар).
Пункт 1.6. Договору передбачає, що поставка здійснюється на умовах DDP (пункт поставки - м. Київ, просп. Берестейський, буд. 67, корп. N) у розумінні Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2010» (у редакції 2010 року).
Тобто, обов'язок доставки товару покладається на Постачальника.
У відповідності до умов цього Договору Постачальник за видатковою накладною №603 від 13.08.2024 року відвантажив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 2 174,28 грн.
За правилом першої події (відвантаження товару) складена податкова накладна №354 від 13.08.2024 року на загальну суму 2 174,28 грн., у тому числі ПДВ на суму 362,38 грн., яка на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України була подана Позивачем на реєстрацію до Головного управління ДПС в Одеській області.
За результатами обробки податковим органом Відповідача-1 надіслав Позивачу квитанцію від 29.08.2024 року про те, що податкова накладна отримана, але реєстрація зупинена.
Причина зупинення реєстрації податкової накладної зазначена у квитанції таким чином: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 13.08.2024 року №354 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8516, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомляємо: показник «D»=1.6268%, «Рпоточ»=1931116.07 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.».
13.01.2025 року Позивачем направлено до контролюючого органу Повідомлення №4 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. До повідомлення долучено пояснення, первинна бухгалтерська документація із закупки та продажу товару, та копії інших документів, які підтверджують реальність господарської операції, у тому числі:
Договір оренди №100224-1 від 10.02.2024 року (оренда офісу);
Договір суборенди №23-05/2024 нежитлового приміщення від 23.05.2024 року (суборенда складу);
Договір оренди №1 від 01.02.2022 року (оренда складу);
Договір оренди №2 від 01.10.2022 року (оренда складу);
Договір оренди №3 від 01.10.2022 року (оренда складу);
Договір оренди №4 від 01.10.2022 року (оренда складу);
Генеральний договір №63 транспортно-експедиційного обслуговування від 06.05.2020 року;
Генеральний договір №91 про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 14.05.2020 року;
Договір №1688 про надання логістичних послуг від 01.05.2020 року;
Договір №669231 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 21.05.2020 року;
Генеральний договір поставки №514 від 17.04.2024 року;
Видаткова накладна №603 від 13.08.2024 року;
Видаткова накладна №601 від 13.08.2024 року;
Видаткова накладна №599 від 13.08.2024 року;
Видаткова накладна №74 від 02.08.2024 року;
Видаткова накладна №254 від 07.08.2024 року;
Видаткова накладна №73 від 02.08.2024 року;
Видаткова накладна №252 від 07.08.2024 року;
Видаткова накладна №789 від 16.08.2024 року;
Видаткова накладна №454 від 11.09.2024 року.
З Додатку АМ до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - три квартали 2024 року вбачається, що станом на 30.09.2024 року(тобто на кінець звітного (податкового) періоду) у власності Позивача наявні основні засоби за групами 4 (машини та обладнання), 5 (транспортні засоби), 6 (інструменти, прилади, інвентар, меблі), 9 (інші основні засоби) загальною балансовою вартістю 2 225 452 грн. (див. код рядка А17 Додатку АМ), а також нематеріальні активи загальною балансовою вартістю 970 042 грн. (див. код рядка Н7 Додатку АМ).
У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітний (податковий) період 3 квартал 2024 року (витяг з Податкового розрахунку додається) у рядку 104 міститься облікова кількість штатних працівників Позивача станом на кожний місяць звітного кварталу. Зокрема, у 1-му місяці 3 кварталу 2024 року така кількість становила 119 працівників, у 2-му місяці - 112 працівників, а у 3-му місяці (тобто станом на 30.09.2024 року) - 108 працівників.
Згідно з рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №12367959/39245131 від 16.01.2025 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №354 від 13.08.2024 року з мотивів надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а податкову накладну такою, що підлягає реєстрації днем її фактичного подання на реєстрацію, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова №1246), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 (далі - Порядок №520).
Згідно з вимогами пп. «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до підпунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Також підпунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.
Згідно з вимогами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну №354 від 13.08.2024 року.
Засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем подано податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте позивач отримав квитанцію від 29.08.2024, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПС. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. «Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем направлено повідомлення №4 про подання пояснень та копії документів від 13.01.2025 року, яке містило пояснення та первинні документи, вказані вище.
Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Тобто, згідно з вимогами п.11 Порядку №1165 при зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Пунктами 4,5 Порядку №520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
У той же час п.3 Порядку №520 (в редакції на час направлення квитанцій позивачу, нова редакція затверджена наказом Міністерства фінансів №19 від 12.01.2023 року) встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.
Порядок №520 (в редакції на час направлення квитанцій позивачу) не регламентував питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної.
Тобто зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п.185.1 ст.185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі як ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована.
Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин практику Верховного Суду викладену у постанові від 30.01.2020 року у справі №300/148/19, в якій зазначено, що при юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано врахували, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.
Верховний Суд вказав, що правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 року касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа №826/10649/17), від 28.10.2019 року касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа №640/983/19).
Колегією суддів встановлено, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена з пропозицією надання документів без визначення його переліку, що неможливо вважати мотивованою вимогою контролюючого органу. Оскільки така вимога є передумовою подальшого дослідження наданих документів та прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної, дослідження наданих документів та прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав неповноти надання документів не є правомірними. Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної підлягають задоволенню.
Позивач зазначив, що він надав необхідні документи, які на його думку є достатніми для реєстрації ПН.
Копії документів, які були надані до Комісії на підтвердження здійснення господарської операції, надані до позову та досліджені судом. Вказані документи відповідають вимогам законодавства щодо їх складання.
Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.
Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте, саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.
Крім того, в постанові від 22.07.2019 року по справі №815/2985/18 Верховного Суду наявні висновки, які є сталою судовою практикою щодо вимог до актів індивідуальної дії. В постанові зазначено, що Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Оскільки відповідач у рішенні продублював норму Постанови №190, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято невмотивовані рішення, оскільки їх зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.
Таким чином, вказаний правовий висновок Верховного Суду підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача.
За судовою практикою Верховний Суд неодноразово підтвердив свій правовий висновок, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 року по справі №580/7000/21 зазначено, що відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішення про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови ненаведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення. Можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів.
У постанові від 01.02.2023 року по справі №140/506/22 Верховний Суд зазначив, що суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, імовірним є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі №460/8040/20, від 07.12.2022 року у справі №500/2237/20.
Факт зупинення податкової накладної не позбавляє обов'язку контролюючого органу діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, зокрема при зупиненні податкової накладної у рішенні визначити перелік документів, як і платнику податків необхідно надати для реєстрації податкової накладної.
Крім того, зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує факту здійснення господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.
Колегія суддів зазначає, що Позивачем були надані суду документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, тому суд дійшов висновку, що його позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги, що правовою підставою для зупинення реєстрації податкової накладної є те, що договір суборенди нежитлового приміщення №23-05/2024 від 23.05.2024 року; акт приймання-передачі від 01.06.2024 року до Договору суборенди нежитлового приміщення №23-05/2024 від 23.05.2024 року; акт приймання-передачі (повернення) до договору суборенди нежитлового приміщення №23-05/2024 від 23.05.2024 року; список майна, що передається одночасно з об'єктом оренди; список майна, що повертається одночасно з об'єктом оренди; Договір оренди №100224-1 від 10.02.2024 року; Генеральний договір про надання логістичних послуг №1688 від 01.05.2020 року - завірені неналежним чином.
Згідно п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165, інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
На виконання цієї норми законодавства Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, від 13.01.2025 року №4 було подано в електронній формі.
Квитанція №2 від 13.01.2025 року, яка додається до цього Повідомлення від 13.01.2025 року №4, підтверджує його засвідчення електронним підписом директора ТОВ «КІЧЕНЛАЙН», скріплення електронною печаткою підприємства та прийняття податковим органом.
Невід'ємною частиною Повідомлення є 20 додатків, серед іншого:
Документ довільного формату №1 від 13.01.2025 року, невід'ємною частиною якого є Договір оренди №100224-1 від 10.02.2024 року (разом з актами прийому-передачі приміщень). До Документу довільного формату №1 додається окрема Квитанція №2 від 13.01.2025 року, яка підтверджує його засвідчення електронним підписом директора ТОВ «КІЧЕНЛАЙН», скріплення електронною печаткою підприємства та прийняття податковим органом;
Документ довільного формату №2 від 13.01.2025 року, невід'ємною частиною якого є Договір суборенди №100224-1 від 10.02.2024 (разом з актом прийому-передачі приміщень). До Документу довільного формату №2 додається окрема Квитанція №2 від 13.01.2025 року, яка підтверджує його засвідчення електронним підписом директора ТОВ «КІЧЕНЛАЙН», скріплення електронною печаткою підприємства та прийняття податковим органом;
Документ довільного формату №9 від 13.01.2025 року, невід'ємною частиною якого є Договір про надання логістичних послуг від 01.05.2020 року №1688. До Документу довільного формату №9 додається окрема Квитанція №2 від 13.01.2025 року, яка підтверджує його засвідчення електронним підписом директора ТОВ «КІЧЕНЛАЙН», скріплення електронною печаткою підприємства та прийняття податковим органом.
Статтею 8 Закону України від 22.05.2003 року №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Більш того, Національний стандарт України «Вимоги до оформлювання документів «ДСТУ 4163-2003», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, на який посилається Відповідач, скасований з 01.09.2021 рокузгідно з наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 року №144).
Водночас, методам дій податкових органів щодо зупинення податкових накладних неодноразово давав оцінку Верховний Суд.
Так, Касаційний адміністративний суд у постанові від 01.02.2023 року у справі №140/506/22 зазначив таке: «Моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, імовірним є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.».
Касаційний адміністративний суд у постанові від 16.02.2023 року у справі №380/7648/22 висловив наступну позицію:
«Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Отож, предметом розгляду у цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.
Суд також звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.».
Аналогічна позиція була висловлена в постанові Касаційного адміністративного суду від 07.12.2022 року у справі №500/2237/20.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб'єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб'єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб'єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.
Всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України представник відповідача не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції, не надав жодного доказу, що господарські операції не здійснювались, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій. З цих підстав є також неспроможними доводи представника відповідача, що позивачем разом з поясненнями надані документи, які складені із порушенням законодавства.
Стосовно позовної вимоги ТОВ «КІЧЕНЛАЙН» в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» податкову накладну №354 від 13.08.2024 року днем її фактичного подання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Згідно з вказаними нормами, податковий орган реєструє податкову накладну, у тому числі, на підставі рішення суду датою набрання ним законної сили або іншою датою, вказаною у рішенні.
Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судами не встановлено і відповідачами не доведено.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, подану позивачем є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Отже, покладання на ДПС України обов'язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у її дискреційні повноваження.
Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Обермайєр проти Австрії» (Obarmeier v. Austria) від 28 червня 1990 року (заява № 11761/85); п.155 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гранд Стівенс та інші проти Італії» (GrandeStevensandOthers v. Italy) від 4 березня 2014 року (заява № 18640/10).
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «КІЧЕНЛАЙН» податкову накладну №354 від 13.08.2024 року днем її фактичного подання.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко