П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23158/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження суддею Івановим Е.А. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії № 154450009957 від 12.06.2025 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у КНП «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 4» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умова.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовані протиправною відмовою Відповідача у призначені Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 через неврахування до страхового стажу періодів роботи з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № 154450009957 від 12.06.2025 року;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у КНП «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 4» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» в подвійному розмірі та повторно розглянути заяву від 04.06.2025 року про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду;
- стягнуто з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211, 20 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги сторона зазначає, що у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають зарахуванню періоди роботи лише до 01.01.2004 року. Для періодів роботи після 01.01.2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров'я. Вказана позиція викладена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 815/1288/18 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 року по справі № 234/6/13-а та від 03.04.2017 року по справі № К/800/10142/17.
Оскільки Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що унеможливлює обчислення стажу його роботи після 01.01.2004 року у подвійному розмірі, так як приписи статті 60 застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи, тому відсутні підстави для зарахування періоду роботи Позивача після 01.01.2004 року в подвійному розмірі.
В постановах Верховного Суду від 11.10.2019 року по справі № 329/553/17, від 24.01.2019 року по справі № 265/4648/14-а, колегія суддів зазначила, що враховуючи, що особа отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 року в подвійному розмірі.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 04.06.2025 року Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви було додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії, трудову книжку, а також документи на підтвердження проведення атестації робочих місць.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 року, у період з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року, що становить 12 років 6 місяців 26 днів, Позивач працював на посаді молодшої медичної сестри - палатної, молодшої медичної сестри з догляду за хворими, сестри медичної стаціонару - палатної в Обласній психіатричній лікарні № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області.
Відповідно до довідки КНП «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 4» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» № 2092 від 04.06.2025 року, Позивач працював в Обласній психіатричній лікарні № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області і за періоди роботи займав наступні посади:
- молодшої медичної сестри - палатної, з 02.10.2006 року по 25.03.2007 року;
- молодшої медичної сестри з догляду за хворими, з 26.03.2007 року по 15.02.2012 року;
- сестри медичної стаціонару - палатної, з 16.02.2012 року по 06.05.2019 року.
Вищезазначене також підтверджується довідкою КНП «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 4» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 2093 від 04.06.2025 року, в якій крім вказаного, зазначено, що підставою для видачі є книги наказів з 2006 по 2019 роки, форма № П-2, особові рахунки, накази про атестацію робочих місць за умовами праці, а у додаткових відомостях зазначено, що Позивачу за роботу з шкідливими та важкими умовами праці надавалась додаткова відпустка тривалістю 25 к.д. та додаткова оплата в розмірі 25% від посадового окладу.
12.06.2025 року за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято Рішення № 154450009957 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, страховий стаж Позивача становить 20 років 6 місяців 01 день, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 12 років 6 місяців 26 днів. Вік заявника на день звернення становить 55 років 3 місяці 22 дні. Відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Не погодившись з такою відмовою та вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, які полягають в непризначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 27.02.2020 року по справі № 462/1713/17, дійшов висновку про протиправність дій Відповідача щодо відмови Позивачу у зарахуванні до його стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року в Обласній психіатричній лікарні № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області з огляду на те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як з'ясовано колегією суддів, в межах цієї справи ключовим питання є наявність чи відсутність підстав для зарахування до страхового стажу Позивача періоду роботи в закладі охорони здоров'я з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у подвійному розмірі.
Розв'язуючи спірне питання, судова колегія враховує наступне.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Судом встановлено, що Позивач працював в Обласній психіатричній лікарні № 4 м. Білгород-Дністровський Одеської області у період з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року, виконував догляд за психічно хворими, дотримував належний санітарний стан хворих, прибирання палат та допоміжних приміщень, медичне обслуговування психічно хворих, слідкував за психічним та емоційним станом хворих за посадою молодшої медичної сестри - палатної, молодшої медичної сестри з догляду за хворими, сестри медичної стаціонару - палатної, що передбачена Списком № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
На підтвердження вказаного Позивачем додано трудову книжку НОМЕР_1 від 02.10.2006 року, довідку КНП «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 4» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» № 2092 від 04.06.2025 року, а також довідку КНП «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 4» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 2093 від 04.06.2025 року.
Вимогами частини 4 статті 24 Закону України № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту «Е» ст. 55 Закону України № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015року - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01.04.2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Водночас, згідно зі статтею 60 Закону України № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі - Закон України № 1489-III) заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 року № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону України № 1058-IV та ст. 60 Закону України № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 року по справі № 462/1713/17, від 27.02.2020 року по справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 року по справі № 160/14078/22 які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування.
Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року по справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року по справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 року по справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17.
У постанові від 03.11.2021 року по справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України № 1058-IV та Законом України № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон України № 1058-IV.
Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України № 1788-ХІІ, то він мав би виключити з останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.
Отже, із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу Позивача спірного періоду з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у подвійному розмірі.
Колегія суддів вважає помилковим посилання Відповідача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.10.2019 року по справі № 329/553/17 через те, що обставини у справах є різними, оскільки у вказаній справі Позивач звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок вислуги років на підставі статті 60 Закону України № 1788-XII. Натомість, у даній справі Позивач просив зарахувати до стажу роботи спірні періоди у подвійному розмірі.
Щодо посилань Відповідача в апеляційній скарзі на правові позиції П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 815/1288/18, Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 17.04.2014 року по справі № 234/6/13-а та від 03.04.2017 року по справі К/800/10142/17, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року по справі № 240/11549/19, то з урахуванням норми ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька