П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7980/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, прийняте у складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.12.2024 року за №965220174613 про відмову в перерахунку пенсії і зарахування стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до загального страхового стажу спірний період роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії від 10.12.2024 року № 965220174613. Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області: зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при перерахунку пенсії періоди її роботи з 01.10.1991 по 09.11.1996 року; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 04.12.2024 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду. В решті позовних вимог відмовлено. Задоволено клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням цього рішення суду. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі № 400/7980/25 в місячний строк з дня набрання законної сили цим рішенням.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було належним чином враховано, що запис у трудовій книжці позивача про звільнення з малого підприємства «Учбовий центр з підготовки менеджерів» завірено печаткою іншого підприємства - Міжнародного інституту управління, без надання історичної довідки про реорганізацію чи правонаступництво. Апелянт вказує, що відсутність архівних даних не може автоматично слугувати підставою для зарахування стажу. Крім того, апелянт вважає, що позивач не надав жодних доказів щодо наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду, тому встановлення контролю без наявності об'єктивних обставин є необґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.12.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 965220174613 про відмову в перерахунку пенсії щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.10.1991 по 09.11.1996 року.
За наслідками розгляду заяви Позивача від 04.12.2024 про перерахунок пенсії та доданих до неї документів, до страхового стажу не зараховано період роботи з: 01.10.1991 по 09.11.1996 в малому підприємстві «Учбовий центр з підготовки менеджерів», оскільки в трудовій книжці без номеру, виданій 11.10.1967, запис про звільнення, згідно наказу № 108-К, від 09.11.1996 завірено печаткою підприємства, а саме: Міжнародний інститут управління.
Вважаючи вищенаведене рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі також -Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, для трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, підтвердження стажу для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Водночас, матеріали справи свідчать що страховий стаж позивача з 01.10.1991 по 09.11.1996 роки згідно записів у трудовій книжці не було зараховано з огляду на те, що запис про звільнення, згідно наказу № 108-К, від 09.11.1996 завірено печаткою Міжнародного інституту управління, а про прийняття на роботу- Малого підприємства «Учбовий центр з підготовки менеджерів».
Порядок заповнення трудових книжок викладений в Інструкції ведення трудових книжок працівників, затверджених постановою Держкомпраці від 20 червня 1974 року №162 та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301 визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, трудова книжка зберігається, як правило, у кадровій службі (службі управління персоналом), а відповідальність за неї несе керівництво.
Так, Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Згідно з пунктами 2.4, 4.1, 4.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» Міністерства праці України, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи, що здійснюються в трудовій книжці: про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку видання такого наказу, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу, тобто, підстави звільнення, що зазначенні в наказі про звільненні, мають відповідати підставам, зазначеним у трудовій книжці.
Так, у випадку звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, відповідно до вищевказаної Постанови №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазначена в ній, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що наявність зазначеного вище стажу роботи підтверджується записами у трудовій книжці. Недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Колегія суддів також враховує, що представником позивача було направлено запити у місця роботи, а також архіви за різними адресами. Однак відповідь отримано лише з Міністерства освіти і науки України, в якої вбачається, що трудові договори, особові картки працівників зберігаються в архіві закладу освіти чи установи протягом 75 років після звільнення, однак Міністерство освіти і науки не зберігає архівні документи закладів освіти і науки.
При цьому, суд також враховує, що Мале підприємство «Учбовий центр з підготовки менеджерів» знаходилось за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вул. Добровольського, 2. В свою чергу, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 (зі змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого зокрема з 24.02.2022 року включено Слов'янську міську територіальну громаду, що на переконання суду об'єктивно унеможливлює надання додаткових архівних довідок.
Разом із тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення або перерахунку пенсії.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду заяви про перерахунок пенсії позивачу допустився надмірного формалізму, та не зважаючи на підтвердження даними трудової книжки періодів роботи позивача не зарахував їх до страхового стажу, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у цій частині.
Крім того, частинами 1, 5 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадіі? ухвалення судового рішення за заявою сторони, на користь якоі? таке рішення ухвалене при цьому встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності тих чи інших об'єктивних обставин.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що встановленням судового контролю за виконанням рішення суду жодним чином не порушуються права відповідача, а право на надання обґрунтованих заперечень реалізується відповідачем шляхом надання звіту про виконання рішення. Саме під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд зобов'язаний надавати правову оцінку кожному доводу суб'єкта владних повноважень стосовно виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька