23 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2898/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №340/2898/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області №111250002743 від 31.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 30.12.2024 дострокову пенсію за віком згідно пункту 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області №111250002743 від 31.12.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 30.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058 передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п?ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п?ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. При дослідженні матеріалів пенсійної справи Головним управлінням встановлено, що ОСОБА_2 яка є дружиною позивача та матір?ю дитини з інвалідністю дитинства, ОСОБА_3 , призначено пенсію за вислугу років. Отже дружина позивача скористалась правом на достроковий вихід на пенсію. З огляду на вищенаведене, Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком згідно з пунктом з частини 1 статті 115 Закону № 1058 у зв?язку з використанням цього права матір?ю. Приймаючи вказане рішення, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений приписами чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення. Зазначено про дискреційність повноважень органів пенсійного фонду України на вирішення питання щодо призначення пенсії.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі та були батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Володимирівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 15.08.2001.
Медичним висновком №16 від 19.03.2001 встановлено, що ОСОБА_3 мала захворювання, що відповідає розділу І пункту 1 переліку медичних показань, які дають право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам віком до 16 років, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України від 05.12.1991.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА №881399 ОСОБА_3 з 14.10.2012 було встановлено безтерміново першу А групу інвалідності. Причина інвалідності інвалід з дитинства. Вказано, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29.12.2012 у справі №1108/3492/12 ОСОБА_3 визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11.06.2015.
Відповідно до медичного висновку ЛКК №224 від 11.10.2024 ОСОБА_3 хворіла з діагнозом: гідроцефалія на фоні об'ємного новоутворення четверохолмія середнього мозку, симптоматична епілепсія, атрофія зорових нервів, спастичний тетрапарез. Вказано, що ОСОБА_1 надавав догляд за донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина мала медичні показання для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №139 від 28.10.2024 ОСОБА_1 дійсно виховував свою доньку ОСОБА_3 від дня її народження до шестирічного віку, проживав разом з нею та утримував її.
Згідно із відомостями з довідки №01-17/2168 від 31.10.2024 позивач дійсно знаходився на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кропивницької районної державної адміністрації і отримував допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю по ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 28.04.2005 по 13.10.2012, а також допомогу особам з інвалідністю з дитинства І групи з 14.10.2012 по 30.06.2015.
30.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.
31.12.2024 рішенням №111250002743 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії позивачу відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, оскільки мати дитини з інвалідністю - ОСОБА_2 , отримує пенсію за вислугу років, тобто реалізувала право на отримання пенсії за віком до досягнення пенсійного віку. Страховий стаж позивача визначено в 20 років 09 місяців 08 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи в колгоспі з 30.07.1990 по 11.10.1990, з 09.08.1991 по 04.01.1992 згідно записів трудової книжки від 17.08.1988 серії НОМЕР_5 , оскільки відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не мають повного зазначення підстав, номерів та дат підстав внесення записів; період роботи у фермерському господарстві з 15.03.1994 по 05.10.1999 згідно трудової книжки від 15.03.1994 № НОМЕР_6 , оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України за заявника, що передбачено статтею 28 Закону України «Про селянське (фермерське господарство)» №2009-XII від 20.12.1991.
Про вказане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивачу листом від 09.01.2025 №1100-0305-8/1848.
Не погодившись з рішенням від 31.12.2024 №111250002743 позивач 04.02.2025 подав скаргу до Пенсійного фонду України, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.02.2025 №1545-1174/П-02/8-1100/25 йому було повідомлено про відсутність правових підстав для перегляду спірного рішення.
Також встановлено, що ОСОБА_2 з 11.09.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказане підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.01.2025 №1100-0206-8/4867.
30.12.2024 ОСОБА_2 подала начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про відмову від призначення пенсії за віком як матері дитини-інваліда з дитинства ОСОБА_3 , оскільки фактичний догляд здійснював її чоловік.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, мати дитини з інвалідністю не використала, надавши письмову згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові, батькові дитини з інвалідністю, який здійснював її виховання. Абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб'єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (ст. 1 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Зі змісту цієї норми слідує, що дострокова пенсія за віком призначається одному з батьків за вибором матері у випадку досягнення встановленого віку та наявності відповідного страхового стажу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо дострокового призначення пенсії за віком, визначивши, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показників для встановлення інвалідності у дитини.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 по справі №636/2618/17.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 досягнув віку 55 років та має страховий стаж не менше 20 років (повних 20 років). Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивач був батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка згідно медичного висновку ЛКК №224 від 11.10.2024 мала медичні показання для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Також, згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА №881399 ОСОБА_3 з 14.10.2012 було встановлено безтерміново першу А групу інвалідності, з причиною інвалідності інвалід з дитинства.
Крім цього, відповідно до довідок №139 від 28.10.2024 та №01-17/2168 від 31.10.2024 позивач виховував свою доньку ОСОБА_3 від дня її народження до шестирічного віку, знаходився на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кропивницької районної державної адміністрації та з 28.04.2005 по 13.10.2012, отримував допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, а з 14.10.2012 по 30.06.2015 - допомогу особам з інвалідністю з дитинства І групи.
Згідно спірного рішення підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стало те, що мати дитини-інваліда скористалася правом на достроковий вид пенсії, - використала право на призначення пенсії незалежно від виду до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 11.09.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як отримувач пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників Закону №1058-IV, тому делегувала своє дострокове право на пенсію за віком батьку дитини з інвалідністю, що підтверджується її заявою від 30.12.2024.
Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, мати дитини з інвалідністю не використала, надавши письмову згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові батькові дитини з інвалідністю, який здійснював її виховання.
Абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб'єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.
Аналогічний правовий висновок, зазначений в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 №21-373а13.
Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що позивач має право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області №111250002743 від 31.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 слід визнати протиправним і скасувати.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині дискреційних повноважень на вирішення питання щодо призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаних норм у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічної думки дотримується Верховний суд у постанові від 09.05.2024 у справі №580/3690/23.
Враховуючи, що відповідачами не наведено інших специфічних доводів неможливості призначення позивачу пенсії, аніж дослідження під час розгляду справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 30.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Інші доводи суду першої інстанції не покладені в основу незгоди з рішенням суду першої інстанції, що викладені в апеляційній скарзі, а тому суд апеляційної інстанції не надає їм правову оцінку.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №340/2898/25 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №340/2898/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко