Справа № 285/5717/25
провадження у справі №2/0285/2591/25
23 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О. та осіб, які беруть участь у справі:
позивач: представник не прибув,
відповідач: не прибув,
розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовної заяви
14.10.2025 ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 24 281 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.06.2020 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000 грн зі сплатою 0,01% в день від поточного залишку кредиту, комісії в розмірі 1,1% в день від початкового розміру позики та строком повернення кредитних коштів - 15.07.2020. Кредитодавець належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором, станом на 11.11.2020, виникла заборгованість в сумі 24 281 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн, проценти за користування кредитом та комісії в сумі 19 281 грн, яку позивач просить стягнути на його користь.
Доводи сторін у справі
Представник позивача у судове засідання не прибув, у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 23.06.2020 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000 грн зі сплатою 0,01% в день від поточного залишку кредиту, комісії в розмірі 1,1% в день від початкового розміру позики та строком повернення кредитних коштів - 15.07.2020 (а.с. 12).
Цього ж дня, ТОВ «ФК «Гелексі» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 5 000 грн (а.с. 11).
Оскільки відповідач належним чином не виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором, станом на 11.11.2020, виникла заборгованість в сумі 24 281 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн, проценти за користування кредитом та комісії в сумі 19 281 грн, яку позивач просить стягнути на його користь (а.с. 20).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитодавець свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а відповідач, у свою чергу, не повернув своєчасно кредитні кошти, і станом на день звернення позивача до суду із зазначеним позовом існує заборгованість за кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.
Позивачем на підтвердження погодження сторонами істотних умов кредитного договору, укладення сторонами кредитного договору, перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, надано належні, допустимі та достатні докази.
Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).
Відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1.2.1, 1.1.5 кредитного договору сума позики складає 5 000 грн. Проценти за користування становлять 0,01% в день від поточного залишку кредиту. Строк повернення кредиту - 15.07.2020 (а.с. 12).
Отже з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом за період з 23.06.2020 до 15.07.2020 в розмірі 11 грн (5 000 грн х 0,01% в день х 22 календарні дні).
Зазначений розрахунок, проведений судом, узгоджується із графіком платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору, з якого вбачається, що за весь строк користування кредитом (за період з 23.06.2020 до 15.07.2020) відповідач повинен сплатити проценти за користування кредитом в загальному розмірі 11 грн (а.с. 16).
Щодо позовних вимог про стягнення комісії суд виходить з наступного.
Пунктом 1.1.2.2 кредитного договору передбачено сплату комісії в розмірі 1,1% в день від початкового розміру позики.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію (пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо) (п. 31.18. Постанови Верховного Суду від 13.07.2022 № 496/3134/19).
Оскільки п. 1.1.2.2 кредитного договору передбачено сплату комісії на період користування кредитними коштам, тому комісія підлягає нарахуванню й сплаті лише у межах строку кредитування, тобто за період з 23.06.2020 до 15.07.2020, що становить 1 200 грн (5 000 грн х 1,1% в день х 22 календарні дні).
Нарахування комісії за межами строку кредитування не відповідає умовам договору.
Зазначений розрахунок, проведений судом, узгоджується із графіком платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору, з якого вбачається, що за весь строк користування кредитом (за період з 23.06.2020 до 15.07.2020) відповідач повинен сплатити комісію в загальному розмірі 1 200 грн (а.с. 16).
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Висновки за результатами розгляду позовної заяви
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються належними доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі
5 000 грн, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указаний критерій застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у зазначеній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. У зв'язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (вул. Липинського В'ячеслава, 10/1, м. Київ, 01054, ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за кредитним договором в сумі
6 211 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000 гривень, проценти за користування кредитом в розмірі 11 гривень, комісія в розмірі 1 200 гривень, а також судовий збір в розмірі 619 гривень 64 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі
2 500 гривень.
У решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 23.12.2025.
Суддя Т.Б. Сташків