Іменем України
Справа № 285/1578/25
провадження у справі № 2/0285/1048/25
23 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……..……………Літвин О. О.,
секретаря………………….……......Клечковської М. М.,
розглянувши відкритому у судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами загального позовного провадження
за позовом ОСОБА_1
до Звягельської міської ради Житомирської області
про визнання права власності на спадкове майно, -
У березні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 (далі по тексту - Будинок), належний ОСОБА_2 , однак придбаний 07.05.1990 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що за життя її чоловік ОСОБА_3 придбав Будинок, в якому після його смерті вона продовжувала проживати разом із дітьми. Коли у 2025 році звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, отримала відмову в частині права власності на Будинок через відсутність реєстрації на нього за померлим чоловіком. Втім, договір купівлі-продажу Будинку був зареєстрований в сільській раді, яка на той час володіла правами нотаріального посвідчення, а тому вважали, що тим самим чоловік набув права власності на Будинок. Окрім того, біля останнього знаходиться земельна ділянка, оформлена на чоловіка, що свідчить про користування та розпорядження сім'єю як землею, так і будинком, як своє власністю.
Іншого шляху, ніж в судовому порядку, оформити спадщину на спадкове майно, не має можливості, а тому звернулась до суду.
Сторони в судове засідання не прибули, надіслали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач підтримала позов, просила його задовольнити.
Представник міської ради при вирішення спору поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 07.05.1990 між ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_5 , з іншої, було укладено договір купівлі-продажу будинку, згідно якого останній придбав у ОСОБА_4 належний їй дерев'яний будинок загальною площею 28 квадратних метрів /а.с.6/. Адреса розташування нерухомого майна у вказаному договорі не вказана, при цьому він посвідчений секретарем виконавчого комітету Майстрівської сільської ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області та зареєстрований у виконавчому комітеті вказаної сільської ради за №11.
В свою чергу, ОСОБА_4 набула у власність Будинок від ОСОБА_6 04.06.1988 на підставі договору дарування, посвідченого також секретарем виконавчого комітету Майстрівської сільської ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області та зареєстрований у виконавчому комітеті вказаної сільської ради за №24 /а.с.68/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у с. Майстрів Новоград-Волинського району Житомирської області /а.с.5/. Зі свідоцтва про укладення шлюбу від 08.07.1978 слідує, що позивач є його дружиною /а.с.51/ та з 09.08.1988 зареєстрована в Будинку /а.с.50/.
У лютому 2025 року позивачем виготовлено технічний паспорт на Будинок /а.с.8-10/, який згідно погосподарської книги №2 особовий рахунок № НОМЕР_1 за 2025 рік рахується за померлим ОСОБА_5 , що підтверджується відповідною довідкою Майстрівського старостинського округу Звягельської міської територіальної громади від 16.01.2025 /а.с.12/. Втім, згідно довідки комунального підприємства «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» №30 від 29.01.2025 право власності на Будинок зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 25.12.1987, зареєстрованого 18.01.1988 в книзі 1 за реєстровим номером 56 /а.с.15, 16/.
Також з технічного паспорту вбачається, що загальна площа Будинку 70,1 квадратних метра, побудований у 1959 році.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за померлим ОСОБА_5 05.02.2025 зареєстровані: земельні ділянки площею 0,21 га з кадастровим номером 1824083400:04:001:0234 та площею 0,25 га з кадастровим номером 1824083400:04:001:0235 на підставі рішення Майстрівської сільської ради народних депутатів про передачу землі у власність від 20.12.1993) /а.с.14/.
Після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №23/2020, його спадкоємицею за законом на все спадкове майно є дружина ОСОБА_1 /а.с.11/, якій приватним нотаріусом Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області постановою від 04.03.2025 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Будинок у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на нього, необхідність якої передбачена п.п.4.12, 4.14, 4.15, 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України /а.с.7/.
На земельну ділянку, на якій розташований Будинок, нотаріусом 28.05.2025 видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст.328 ЦК України). Однією з таких підстав, відповідно до ст.1217 ЦК України, є спадкування майна, в тому числі за законом. Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Виходячи зі змісту ч.1, 2 ст.331, ч.1 ст.182 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Цивільно-правовий інститут набуття та виникнення права власності на нерухоме майно в різні періоди по різному був урегульований на законодавчому рівні. У зв'язку з цим держава задекларувала визнання дійсними прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом (тобто до 03.08.2004), у разі відсутності їх державної реєстрації за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
На момент укладення договору дарування (1988 рік) та договору купівлі-продажу (1990 рік) Будинку діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 №660131, відповідно до якої договори купівлі-продажу житлових будинків посвідчували не лише державні нотаріуси, а й виконавчі комітети сільських рад, в яких здійснювалася реєстрація таких договорів. Отже, договір купівлі-продажу 1990 року, за яким померлий чоловік позивача набув у власність нерухоме майно, вважається таким, що укладений належним чином, а відсутність державної реєстрації права в сучасному Реєстрі не впливає на дійсність правочину.
Верховний суд у своїх постановах неодноразово вказував, що правочини, укладені до 01.01.2013, не потребують повторної реєстрації, а підтвердженням набуття права власності є сам договір. Наявність у БТІ запису про право власності попереднього власника не свідчить про наявність у нього чинного права власності, якщо він відчужив майно за договором, укладеним у встановленому на той час порядку. Відсутність відомостей про будинок у Державному реєстрі речових прав і наявність старого запису БТІ за попереднім власником не є перешкодою для реєстрації.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Позивачка надала докази неможливості захисту свого права в адміністративному порядку, зокрема через проведення державної реєстрації права власності на Будинок у державного реєстратора відділу державної реєстрації центру надання адміністративних послуг Звягельської міської ради, про що свідчить його лист від 08.12.2025 /а.с.67/.
Документом, що підтверджує правомірність набуття права власності на нерухоме майно, може бути, окрім інших, також договір купівлі-продажу.
Причиною відмови нотаріусом позивачу, як спадкоємиці, у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний Будинок, була відсутність у неї реєстрації права власності на нього.
В судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_5 правомірно набув у власність Будинок, придбавши його на підставі договору купівлі-продажу, тривалий час користувався ним, однак не встиг зареєструвати у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим Будинок можна вважати спадковим майном померлого, яке успадкувала його дружина, позивач у даній справі.
Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, вказані позивачем обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та враховуючи неможливість оформлення нею своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, суд приходить висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на Будинок, який залишився після смерті її чоловіка.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.
Сплачений судовий збір за подання позовної заяви позивач відмовилася стягувати з відповідача, про що вона зазначила у своєму позові, відтак відшкодування судових витрат у даній справі відсутнє.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 258, 259, 264-265 ЦПК України, -
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1
в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин