Справа 279/5833/25
Номер провадження 2/279/1224/25
"22" грудня 2025 р. м. Коростень
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Пацко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень цивільну справу за позовом Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 2600 грн., посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу "BMW" 116 державний номер НОМЕР_1 , була забезпечена за договором (полісом) АР/006243806, ПАТ "СК "УСГ" з франшизою в розмірі 2600 грн., у зв'язку з чим на відповідача згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається обов'язок щодо відшкодування зазначеної суми страхувальнику потерпілої внаслідок ДТП особи ПАТ СК «ВУСО». В свою чергу, на підставі Договору № 26/12/24 про відступлення права вимоги від 26 грудня 2024 року, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування №19744675 від 10.11.2022.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму франшизи 2600 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Справу розглягуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачі про розгляд справи повідомлялись своєчасно та належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Поштова кореспонденція, яка надсилалась судом за зареєстрованим місце проживання відповідачів, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення поштової кореспонденції у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштової кореспонденції.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 17 грудня 2022 року о 16:15 год. на а/д Житомир-Вситуповичі між с. Веселівка та с. Поліське Коростенського району, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки " BMW" 116 державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. п. 2.3 Б, 10.1,13.3,12.1 Правил дорожнього руху України , не врахувала
дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, виїхала на смугу зустрічного руху та здійснила зіткнення з автомобілем марки "Шевроле" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 січня 2023 року по справі № 279/6432/22 , ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
У результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб "Шевроле" державний номер НОМЕР_2 .
27.12.2022 року співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено огляд транспортного засобу "Шевроле" державний номер НОМЕР_2 щодо пошкоджень, завданих внаслідок ДТП від 17.12.2022 року та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу .
Згідно рахунку-фактури №СВ2270011 від 27.12.2022 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Шевроле" державний номер НОМЕР_2 склала 90 104, 14 грн.
Факт ДТП від 17.12.2022 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховими актами №227011-1 від 09.01.2023 року.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору №19744675 від 10.11.2022 року, на підставі страхового акту, ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи (через автосервіс) у сумі 90 104,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування №1214 від 09.01.2023 року .
Транспортний засіб "BMW" 116 державний номер НОМЕР_1 ., яким керував Відповідач на момент ДТП, був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АР 6243806 в ПАТ СК «УСТ».
ПАТ СК «УСТ" визнало ДТП від 17.12.2022 року страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу № АР 6243806 розрахованою з вирахуванням розміру франшизи 2600 грн. 00 коп. у розмірі згідно чинного законодавства.
Водночас, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу "BMW" 116 державний номер НОМЕР_1 , була забезпечена за договором (полісом) АР/006243806, ПАТ "СК "УСГ" з франшизою в розмірі 2600 грн., то на Відповідача згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається обов'язок щодо відшкодування зазначеної суми страхувальнику потерпілої внаслідок ДТП особи ПАТ СК «ВУСО».
В подальшому, на підставі Договору № 26/12/24 про відступлення права вимоги від 26.12.2024 року, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
Відтак, позивач як новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування №19744675 від 10.11.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а п. 8 ч.2 даної статті визначається що способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно із ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Також, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Нормами ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 36.6 статті 36 цього ж Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсова сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що розмір франшизи у сумі 2600 грн., як різниця між сумою збитків та виплаченим страховим відшкодуванням, має бути відшкодовано в порядку регресу заподіювачем шкоди, тобто відповідачем, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 франшиза у розмірі 2600 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Вказані витрати підлягають до стягнення з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем представлено до суду розрахунок суми судових витрат, які він поніс в зв'язку із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на (правову) правничу допомогу адвоката у розмірі 12793 грн.
Частинами 3-5ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, ціну позову, яка є значно меншою за понесені витрати на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на незначну складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., оскільки саме цей розмір є достатнім та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Також, відповідно дост.141 ЦПК Україниз відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 512, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 , завдані збитки в порядку регресу (франшизу) у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень, а також витрати на правничу допомогу у сумі 3000 гривень та судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О.Пацко