Справа №278/6418/25
22 грудня 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши заяву адвоката Вернидуба Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову,
У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області надійшла вказана заява про забезпечення позову разом із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 з предметом спору щодо визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822084700:03:001:0087 загальною площею 0,3852 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на 56/100 ідеальних часток, за ОСОБА_2 на 22/100 ідеальних часток, за ОСОБА_3 на 22/100 ідеальних часток та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 вказану земельну ділянку.
Такою заявою позивач просить суд заборонити приватному виконавцю Дідківському Андрію Савелійовичу вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822084700:03:001:0087 загальною площею 0,3852 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження №77296636 та зупинити продаж вказаного арештованого майна до набрання рішенням в даній справі законної сили.
У обґрунтування заяви зазначає, щостаном на день звернення до суду існують обґрунтовані підстави вважати, що третя особа на стороні відповідача - приватний виконавець Дідківський Андрій Савелійович, в рамках примусового виконання заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року в справі №278/6508/23 здійснюватиме експертну оцінку та подальшу примусову реалізацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822084700:03:001:0087 загальною площею 0,3852 га, яка відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-9988179122025 від 03.12.2025 року (відомостей про право власності) досі зареєстрована за ОСОБА_4 для погашення її боргів. Наразі, як слідує із заяви, на спірну земельну ділянку накладений арешт у межах вказаного виконавчого провадження.
За таких обставин заявник вважає, що є усі підстави для звернення до суду із заявою про вжиття заходів для забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, суть і предмет позовних вимог, докази, подані позивачем разом із поданням заяви в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати адвокат Вернидуб Дмитро Вікторович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не відповідає принципам відповідності та співмірності, тобто судом не встановлено, що на спірну земельну ділянку дійсно фактично накладений арешт і приватний виконавець має намір та повноваження щодо її відчуження.
Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено наявність достатніх правових підстав для застосування заходу забезпечення.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в ухвалі.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката Вернидуба Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову - відмовити.
Роз'яснити, що позивач не позбавлений права після усунення вказаних недоліків звернутися до суду із заявою про забезпечення повторно на будь-якій стадії розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя О. М. Дубовік