23 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18402/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/18402/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність та скасувати рішення від 16 квітня 2025 року №0400-010228-8/74912 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49004, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до загального страхового стажу періоду навчання в Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що по досягненню пенсійного віку останній звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу було Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2025 №047350004409 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстави відсутності необхідного страхового стажу. Крім того, пенсійним органом протиправно не зарахований період навчання позивача в Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства, хоча разом з копією трудової книги позивачем було надано диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 від 05.05.1984 та копію довідки про період навчання. Також, в вищезазначеному рішенні вказано, що період роботи з 06.05.1999 по 10.01.2002 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_3 зараховано з 06.05.1999 по 30.06.2000, оскільки сплата страхових внесків є обов'язковою з 01.07.2000. З такою позицією пенсійного органу позивач не погоджується, що й стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2025 № 047350004409 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 10.01.2002, та період навчання в Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.07.2000 по 10.01.2002, а також навчання в Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства та нормам чинного законодавства з даного питання, що призвело до прийняття невірного рішення.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
15.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 та рішенням за №047350004409 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В даному рішенні зазначено наступне:
- вік заявника 63 роки;
- необхідний страховий стаж становить 22 роки;
- страховий стаж заявника становить 20 років 3 місяці 17 днів, а страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абз. 3 п.1 ч.1 ст.3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 20 років 5 місяців 1 день.
- до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 10.01.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 31.05.1984, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
З матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом також не було зараховано до страхового стажу період навчання позивача в Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства.
Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що право позивача було порушено не діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.04.2025 №0400-010228-8/74912, а рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 15.04.2025 №047350004409, а тому задля належного захисту порушених прав позивача вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 15.04.2025 №047350004409 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 10.01.2002 та період навчання в Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 .
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС).
Частиною четвертою статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Визначення суб'єкта владних повноважень міститься у статті 4 КАС України, відповідно до якої суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги були заявлені представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Натомість, рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії (№047350004409 від 15.04.2025), яке долучено до позовної заяви в якості додатку, приймалось Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (а.с. 31).
Приписами частини третьої статті 48 КАС України визначено, що у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача.
Водночас колегія суддів враховує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції констатує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
Проте суд першої інстанції наведених вище вимог процесуального закону не дотримався та вирішуючи спір по суті визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2025 №047350004409 про відмову позивачу у призначенні пенсії, без його залучення до участі у справі як суб'єкта владних повноважень, який прийняв вказане рішення, відповідно, який і є належним відповідачем у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог з метою скасування спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області без його залучення до участі у справі є тим порушенням норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції позбавлений компетенції на здійснення заміни неналежного відповідача в силу приписів ст. 48 та ст. 306 КАС України.
Враховуючи приведені обставини, відсутність у суду апеляційної інстанції компетенції на притягнення належного відповідача до участі в справі на стадії апеляційного перегляду справи, рішення суду першої інстанції має бути скасовано та в задоволенні позовних вимог, звернутих до особи, яка не може відповідати за позовом, належить відмовити.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приписами п.4 ч.3 ст. 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, колегія суддів доходить до висновку, що оскільки суд апеляційної інстанції за приписами статті 48 КАС України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача під час апеляційного перегляду справи, а суд першої інстанції не з'ясував суть спірних правовідносин та не визначив належного відповідача у справі щодо пред'явлених позовних вимог, до якого має бути пред'явлений позивачем позов про скасування спірного рішення, тобто не встановив суб'єктний склад, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/18402/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак