22 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13555/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в адміністративній справі №160/13555/24 (головуючий суддя першої інстанції - Турова О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 24.05.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області; Головного управління ПФУ в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010305-8/96211 від 09.05.2024 року про відмову у зарахуванні до його пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року та перерахунку пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому до пільгового стажу періоди роботи за Списком №1 з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року та здійснити з 15.05.2023 року перерахунок і виплату його пенсії з урахуванням цих періодів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періодів його роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року, а також у проведенні перерахунку його пенсії, оформлену листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 09.05.2024 року №0400-010305-8/96211 «Про розгляд заяви на перерахунок пенсії».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року, та провести відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності відповідачем - ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Вважає, що спірні періоди не були зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки це періоди простою, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.06.2023 року №6.4/205.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін та компенсувати судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00 грн..
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.06.2023 року звернувся до відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі №045550020349 від 15.06.2023 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 15.05.2023 року.
Згідно розрахунку стажу позивача, в тому числі пільгового (Форма РС-право), при призначенні позивачеві пенсії пенсійним органом розраховано його загальний страховий стаж - 59 років 2 місяці 22 дні, а також стаж за Списком №1 - 25 років 9 місяців 9 днів. До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи: з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року.
26.04.2024 року позивач через портал Електронних послуг ПФУ звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, якою просив перерахувати його пенсію шляхом включення до пільгового стажу періодів роботи за Списком №1 з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року, 30.07.2017 року, а також з 09.10.2019 року по 31.05.2020 року.
До вказаної заяви від 26.04.2024 року позивач долучив довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за період 1992-2023 роки, накази та листи.
08.05.2024 року позивач вдруге звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, якою просив повідомити про результати розгляду його заяви від 26.04.2024 року та обрахунок пільгового стажу за Списком №1.
Пенсійний орган листом від 14.05.2024 року №0400-010304-8/100864 повідомив, що згідно з наданими до заяви від 26.04.2024 року документів йому відмовлено в перерахунку пенсії по стажу, про що винесено рішення №0400-010305-8/96211 від 09.05.2024 року. Також в листі зазначено, що зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року немає підстав, оскільки такі періоди роботи між закінченням терміну дії атестації робочих місць. Періоди роботи з 09.11.2019 року по 31.12.2019 року та з 01.02.2020 року по 31.05.2020 року не зараховано до пільгового стажу за Списком №1, оскільки це періоди простою згідно з довідкою №16.4/205 від 06.06.2023 року (а.с.11-зворот-12 т.1).
На виконання ухвали суду першої інстанції від 29.05.2024 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав лист №0400-010305-8/96211 від 09.05.2024 року, яким позивача повідомлено про те, що його заява про перерахунок пенсії від 26.04.2024 року і документи були розглянуті за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. При цьому, у листі також зазначено, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 року №422, атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 16.12.1999 року №01-3/2516-02-6 для зарахування до пільгового пенсійного стажу певного 5-річного періоду роботи з несприятливими умовами праці відповідне право впродовж цього періоду повинно бути підтверджене за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Згідно з Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, не передбачено зарахування до пільгового стажу періоду, коли термін дії попередньої атестації було продовжено через скрутний фінансово-економічний стан, що склався на підприємстві. Таким чином, загальний страховий стаж позивача становить 59 років 2 місяці 22 дні, стаж за Списком №1 - 25 років 9 місяців 9 днів.
Також, з наданого відзиву ГУ ПФУ в Кіровоградській області встановлено, що заява ОСОБА_1 від 26.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області по суті не розглядалася і жодного рішення щодо цієї заяви останнім не приймалось.
Не погодившись з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоду трудового стажу та проведенні перерахунку пенсії, позивач оскаржив таку відмову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Порядок дій територіальних органів Пенсійного фонду України при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення, перерахунку пенсії конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1), в силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).
Згідно із пунктами 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Додатково в довідці наводяться відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зловживанням з боку пенсіонера у розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Відповідно до норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювати понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підтягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника. Обов'язок ведення трудових книжок, складання уточнюючих довідок та підтвердження достовірності відомостей про роботу покладається саме на адміністрацію підприємств, а не на позивача.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.11.1992 року, позивач з 10.11.1992 по теперішній час працює на Дніпропетровському державному металургійному заводі імені Петровського (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод ім. Петровського») на посаді (за професією) слюсаря-ремонтника (зайнятого ремонтом устаткування на місцях його установки на дільницях в умовах діючого виробництва), що надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.06.2023 року №16.4/202, №16.4/203, №16.4/204, №6.4/205, виданих ПАТ «Дніпровський металургійний завод», підтверджено, що посада (професія) слюсаря-ремонтника (зайнятого ремонтом устаткування на місцях його установки на дільницях в умовах діючого виробництва), на якій позивач працював у період роботи з 10.11.1992 року по 30.04.2023 року, відноситься до Списку №1 (розділ ІІІ, підрозділ 1,2,3 пункт «а» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10; розділ ІІІ, підрозділ 1,2,3 пункт «а» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162; розділ ІІІ, підрозділи 1,2,3, пункт «а», позиції 3.1а-3, 3.2а-3, 3.3а-3б Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36; розділ ІІ, підрозділ 6 Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 року №479 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461).
Також у вказаних довідках зазначено, що результати атестації робочих місць за умовами праці на ПАТ «Дніпровський металургійний завод», затверджені наказами від 25.08.1994 року №254, від 01.02.2000 року №48, від 30.01.2006 року №31, від 30.07.2012 року №661, від 31.07.2017 року №625 та від 29.07.2022 року №173, при цьому продовження терміну дії постанови по ВАТ ДМЗ ім. Петровського від 25.08.1994 року №254 до 31.01.2000 року було узгоджено Головним державним експертом області з умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА листом №003/07-1-92 від 23.04.2003 року. Отже, на період з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року розповсюджувалася дія постанови по ВАТ ДМЗ ім.Петровського від 25.08.1994 року №254; продовження терміну дії наказу по ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» від 01.02.2000 року №48 до 30.04.2006 року було узгоджено Головним державним експертом області з умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА листом №003-01-1-17 від 18.01.2006 року. Отже, на період з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року розповсюджувалася дія наказу по ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» від 01.02.2000 року №48; продовження терміну дії наказу ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» від 30.01.2006 року №31 до 31.10.2012 року було узгоджено Начальником відділу державної експертизи умов праці та з питань охорони праці - Головним державним експертом Дніпропетровської області ОСОБА_2 , що слідує з його резолюції від 27.07.2012 року. Відтак, на період з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року розповсюджувалася дія наказу ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» від 30.01.2006 року №31.
Таким чином, професія (посада) позивача, за якою він працював з 10.11.1992 року та працює по теперішній час, в тому числі і у спірні періоди роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року, віднесена до Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10 та постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, від 24.06.2016 року №461 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 04.07.2017 року №479).
Так, факт працевлаштування позивача за вищевказаною професією (посадою) підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також вищевказаними довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.06.2023 року №16.4/202, №16.4/203, №16.4/204, №6.4/205.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі по тексту - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах або її перерахунку, бо відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Отже, результати атестації робочого місця позивача за умовами праці були в установленому порядку продовжені на весь міжатестаційний спірний період та робоче місце позивача за умовами та характером праці в цей період під час проведення чергової атестації не змінювалось, що підтверджено результатами наступних атестацій робочих місць.
Відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій доказів того, що після закінчення п'ятирічного строку дії результатів первинних атестацій цього робочого місця, а також після затвердження чергових атестацій, умови праці робочого місця за професією (посадою), яку обіймав позивач, змінювались або скасовувались, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів його роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року та у проведенні у зв'язку з цим відповідного перерахунку його пенсії.
Також, встановлені судом першої інстанції обставини обґрунтовано свідчать про те, що фактично розгляд заяви позивача від 26.04.2024 року про зарахування вищевказаних спірних періодів роботи до його пільгового стажу за Списком №1 та про проведення відповідного перерахунку пенсії позивача здійснював саме відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Доказів протилежного апелянтом судам першої та апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Так, на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області доказів розподілу заяви ОСОБА_1 від 26.04.2024 року про перерахунок його пенсії на розгляд за принципом екстериторіальності на ГУ ПФУ в Кіровоградській області (відповідний витяг з бази, протокол розподілу тощо), а також докази передачі цієї заяви на розгляд ГУ ПФУ в Кіровоградській області та письмові пояснення щодо того, яким чином здійснено таку передачу, не надано.
Таких доказів не надано апелянтом і суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 періоди його роботи з 25.08.1999 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року, з 30.01.2011 року по 29.07.2012 року та 30.07.2017 року, та провести позивачу відповідний перерахунок пенсії.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно тексту відзиву на апеляційну скаргу, позивач поніс та очікує понести витрати на правничу допомогу загалом в розмірі 15000,00 грн..
Апеляційний суд зазначає, що позивач не обґрунтував, яким чином розрахована вартість правової допомоги у сумі 15000,00 грн. та не надано документів на підтвердження визначеної суми, як і доказів вже понесених витрат.
Відтак, на час прийняття апеляційним судом постанови у даній справі позивачем доказів на підтвердження обґрунтованість витрат на правничу допомогу не надано, тому вимоги про стягнення з ГУ ПФУ у Дніпропетровській області витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №160/13555/24 задоволенню не підлягають.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в адміністративній справі №160/13555/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в адміністративній справі №160/13555/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко