Справа № 167/1076/25
Номер провадження 2/167/629/25
(заочне)
22 грудня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючої судді Шептицької Н.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Ващук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ, позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Стислий виклад позовних вимог.
25.09.2025 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Договір № 4242249 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою сторони погодили умови Договору:
- тип кредиту: кредит, сума кредиту складає 600,00 грн (п. 1.2.);
- строк кредиту: 364 днів, з 24.12.2023 року по 22.12.2024 року (п. 1.3.). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів.
На пільговий строк - 26 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах: 1,625 відсотків у день.
Проте позичальником не виконано зазначених у Договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
На підставі погоджених умов, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 600,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна».
В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 13.01.2024 року та кошти у розмірі 5 000,00 гривень від первісного кредитора, згідно Договору, були надіслані платіжною системою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на картку споживача.
Кредитний договір був укладений в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7».
Відповідно до реквізитів Договору № 4242249 від 24.12.2023 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «65244».
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».
За інформацією в листі ТОВ «Пейтек Україна», відповідно до зазначеного договору № 4242249 від 24.12.2023, було успішно перераховано грошові кошти на платіжну карту НОМЕР_1 .
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4242249 від 24.12.2023 року у період з 24.12.2023 року по 26.07.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 27 615,00 гривень.
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання.
26.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу №26.07.2024, відповідно до умов якого до позивача перейшло прави вимоги до відповідача за Договором.
Згідно п.1.1. Договору факторингу №26.07.2024, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ з дати укладення Договору факторингу №26.07.2024 донараховано відсотки за 148 днів: 5 600,00 грн х 2,5% = 140 грн х 148 к.д. = 20 720,00 гривень.
Після укладання Договору факторингу №26.07.2024 та переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4242249 від 24.12.2023 року в розмірі 53 935,00 грн, яка складається з: суми заборгованості з тіла кредиту - 5 600,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 27 615,00 грн, нарахованих процентів ТОВ - 20720 грн, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також судові витрати по справі, понесені при сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн, і витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень.
Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми.
Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».
2. Рух справи в суді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 120).
З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 121), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно частини 1 статті 27 ЦПК України.
Ухвалою головуючої судді від 30.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 28.10.2025 року (ас 122-123), який ухвалою суду від 28.10.2025 року відкладено на 26.11.2025 року (ас 135-136), який ухвалою суду від 26.11.2025 року відкладено на 22.12.2025 року (ас 146-147).
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (ас 15).
Відповідач був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, зокрема через неодноразові оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (ас 141, 152). Відзиву на позовну заяву не подав.
Суд ухвалив: проводити заочний розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.ч. 8, 11 ст.128, ч. 10 ст.130, ч.ч. 1, 4 ст. 223, ч. 1 ст. 279 ЦПК України, на підставі статті 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 22.12.2025 року - дата складення повного судового рішення.
3. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.
Дослідивши і об'єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 24.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Договір № 4242249 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно Договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язався надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою сторони погодили умови Договору:
- тип кредиту: кредит, сума кредиту складає 600,00 грн (п. 1.2.);
- строк кредиту: 364 днів, з 24.12.2023 року по 22.12.2024 року (п. 1.3.). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів.
На пільговий строк - 26 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах: 1,625 відсотків у день.
Проте позичальником не виконано зазначених у Договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
На підставі погоджених умов, ТОВ «Лінеура Україна» надав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав та надав йому кредит в сумі 600,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 13.01.2024 року та кошти у розмірі 5 000,00 гривень від первісного кредитора, згідно Договору, були надіслані платіжною системою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на картку відповідача.
Кредитний договір був укладений в електронній формі за допомогою ITC ТОВ «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечувався через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7».
Відповідно до реквізитів Договору № 4242249 від 24.12.2023 року, відповідач підписав Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «65244».
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4242249 від 24.12.2023 року у період з 24.12.2023 року по 26.07.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 27 615,00 гривень.
26.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу №26.07.2024, відповідно до умов якого до позивача перейшло прави вимоги до відповідача за Договором.
Згідно п.1.1. Договору факторингу №26.07.2024, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно з витягом із реєстру боржників до Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором: тіло кредиту - 5 600,00 грн, заборгованість за відсотками - 27 615,00 гривень.
В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ з дати укладення Договору факторингу №26.07.2024 донараховано відсотки за 148 днів: 5 600,00 грн х 2,5% = 140 грн х 148 к.д. = 20 720,00 гривень.
Після укладання Договору і Договору факторингу №26.07.2024 та переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.
Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: паспортом споживчого кредиту від 24.12.2023 року (ас 19-21), договором № 4242249 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.12.2023 року з додатком (ас 22-32), паспортом споживчого кредиту від 13.01.2024 року (ас 33-35),додатковий договором до договору № 4242249 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.12.2023 року з додатком (ас 36-38), актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року (ас 47), листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.07.2024 року (ас 50), листом ТОВ «Пейтек Україна» від 26.07.2024 року (ас 51), правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» від 2023 року (ас 56-66), розрахунком заборгованості за договором № 4242249 від 24.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.07.2024 року (ас 67-71), розрахунком заборгованості ТОВ «УФО» за договором № 4242249 про надання споживчого кредиту від 24.12.2023 року за 148 календарних днів (ас 72-73), Статутом ТОВ «УФО» від 2025 року (ас 74-78), договором про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21.02.2022 року з додатками (ас 86-91), договором № РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 року (ас 92-94), договором факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року з додатками (ас 95-102), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року (ас 118).
4. Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань перед позикодавцем - ТОВ «Лінеура Україна» (правонаступником якого у кредитних взаємовідносинах за Договором є позивач) за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ст.64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Згідно частиною першою ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Матеріалами справами підтверджено той факт, що відповідач 24.12.2023 року подав до ТОВ «Лінеура Україна» заявку на отримання грошових коштів в кредит, де вказав свої персональні дані, адресу проживання та свою банківську картку № НОМЕР_1 .
Тобто, позивачем доведено факт укладення 24.12.2023 року кредитного Договору між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем. Даний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «65244».
ТОВ «Лінеура Україна» перерахував кошти: 24.12.2023 року в сумі 600,00 грн, 13.01.2024 року - 5 000,00 грн, за кредитним Договором на надану відповідачем платіжну картку.
Відповідач, уклавши з ТОВ «Лінеура Україна» електронний кредитний Договір, був ознайомлений з умовами кредитування, строком надання кредиту, терміном повернення коштів, процентами за користування кредитними коштами. Підписавши Договір шляхом виготовлення електронного підпису - одноразовим ідентифікатором, відповідач схвалив умови кредитування, що були запропоновані ТОВ «Лінеура Україна».
Всупереч умовам укладеного кредитного Договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Відповідно до положень статей 1077, 1078ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Встановивши, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано кредитний Договір, який укладений його сторонами, договір факторингу, а також розрахунки, що підтверджують користування відповідачем кредитними коштами, які останнім не повернуті, суд доходить висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем, як новим кредитором за Договором факторингу.
Позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ є підставними, обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що заборгованість відповідача перед ТОВ за тілом кредиту становить 5 600,00 гривень.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 600,00 грн, відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, у вказаному розмірі.
Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом з огляду на таке.
Так, з наданих представником позивача розрахунків заборгованості за Договором установлено, що первісним кредитодавцем та позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом протягом строку дії Договору за ставкою 2,5%.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (до 20 серпня 2024 року включно); починаючи з 241 дня - 1% (з 21 серпня 2024 року), поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, судом проведено власний розрахунок заборгованості відповідача зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 24.12.2023 року по 22.12.2024 року включно:
- з 24.12.2023 року по 12.01.2024 року за процентною ставкою 1%, який складає: 600,00 грн (сума боргу) х 1% : 100% х 20 днів = 120,00 грн;
- з 13.01.2024 року по 22.12.2024 року за процентною ставкою 1%, який складає: 5 600,00 грн (сума боргу) х 1% : 100% х 344 днів = 19 264,00 грн,
а всього - 19 384,00 грн (120,00 грн + 19 264,00 грн = 19 384,00 грн).
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази, кожен окремо і в сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 24 984,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 600,00 грн, суми заборгованості по процентах в розмірі 19 384,00 гривень.
Щодо вимоги ТОВ про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає, що згідно ч. 11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, нарахування вказаних сум є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування відповідних вказаних сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
7.Розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму: 24 984,00 грн : 53 935,00 грн х 2 422,40 грн = 1 122,11 гривень.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: акт № 4242249 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року (ас 39), детальний опис робіт № 4242249 від 10.09.2025 року (ас 40), заявка №4242249 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року (ас 41-42), договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року (ас 84-85), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ас 117).
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась у спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні та позовні вимоги задоволено частково.
Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі: 24 984,00 грн : 53 935,00 грн х 10 000,00 грн = 4 632,24 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим та пропорційним до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 83, 128, 130, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-282ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним Договором № 4242249 від 24.12.2023 року в сумі 24 984,00 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні, з яких: 5 600,00 (п'ять тисяч шістсот) гривень заборгованості за тілом кредиту, 19 384,00 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні заборгованості за процентами.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1 122 (одну тисячу сто двадцять дві) гривні 11 (одинадцять) копійоксудового збору.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 4 632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 24 (двадцять чотири) копійкивитрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається відповідачем протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місце знаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, код ЄДРПОУ: 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 22.12.2025 року.
Головуючий суддя Шептицька Н.В.