Справа № 162/1042/25
Провадження № 2/162/397/2025
(заочне)
22 грудня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д.,
за участі секретаря судового засідання Смаль Т.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.
Цей позов надійшов до Любешівського районного суду Волинської області через підсистему «Електронний суд» 13 жовтня 2025 року.
Ухвалою від 17 жовтня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.
Розгляд справи відкладався у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.
На призначену дату судового засідання 18 грудня 2025 року сторони не з'явилися. Представник позивача Дідух Є.О. у письмовій заяві просив про розгляд справи без участі сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча у передбачений законом спосіб був сповіщений про час і місце розгляду справи, будь-яких заяв по суті справи не подав.
Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 244 ЦПК судове рішення проголошено 22 грудня 2025 року.
2. Стислий виклад позиції позивача у позовній заяві.
Позов умотивовано тим, що 04 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 в електронному вигляді уклали кредитний договір № 4786312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалося надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк кредиту 360 днів: з 04 липня 2024 року по 29 червня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10 тисяч гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Натомість ОСОБА_1 свого обов'язку з повернення кредиту належним чином не виконує. Станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 64 тисяч гривень, з яких 10 тисяч -- заборгованість по тілу кредиту, 35850 гривень - нараховані проценти первісним кредитором, 18150 гривень - проценти, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції»).
Крім цього, позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК роз'яснити органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту фактичного виконання рішення суду пропорційно до залишку заборгованості аж до повного виконання судового рішення.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2422,40 гривні, пов'язані з оплатою судового збору, та 10 тисяч гривень витрати на правничу допомогу.
3. Стислий виклад позиції відповідача.
ОСОБА_1 будь-яких заяв по суті справи не подав.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 04 липня 2024 року в електронному вигляді уклали договір № 4786312 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 10 тисяч гривень. Строк кредиту 360 днів. Кінцева дата повернення кредиту -- 28 червня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка 1,5 % в день. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказана в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового цифрового ідентифікатора.
На виконання ухвали Любешівського районного суду Волинської області Акціонерне товариство «Універсал Банк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 . Об 11 годині 12 хвилин 04 липня 2024 року на картку надійшов грошовий переказ з «Ipay Credit» на суму 10 тисяч гривень.
ТОВ «Лінеура Україна»та ТОВ «Українські фінансові операції» 27 лютого 2025 року уклали договір факторингу № 29/02/2025, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 50850 гривень, з яких 10 тисяч гривень - заборгованість по тілу кредиту, 35850 гривень - борг по несплаченим відсоткам, 5 тисяч гривень - пеня.
З наданих позивачем розрахунків заборгованість ОСОБА_1 складає 64 тисячі гривень, з яких 10 тисяч -- заборгованість по тілу кредиту, 35850 гривень - нараховані проценти первісним кредитором, 18150 гривень - проценти, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції») за 121 календарний день в межах строку дії договору.
5. Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.
Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі статтею 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 627 ЦК у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно з частиною першою статті 1079 ЦК сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наданих позивачем доказів слідує, що ОСОБА_1 у належній формі уклав кредитний договір, користувався кредитними коштами. Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежів та не повернув тіло кредиту. ТОВ «Українські фінансові операції» як фактор набуло права грошової вимоги до боржника. Таким чином, вимога позивача у частині стягнення тіла кредиту підлягає до повного задоволення.
Між тим, суд вважає завищеними позовні вимоги у частині стягнення відсотків з огляду на таке.
Суд констатує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.
Відповідно до статті 8, пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки по споживчих кредитах не може перевищувати: з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно - 2,5 %; з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно - 1,5%, з 21 серпня 2024 року - 1 %.
Таким чином, враховуючи, що договір № 4786312 про надання коштів на умовах споживчого кредитуміж ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 04 липня 2024 року на 360 днів розрахунок максимальної денної відсоткової ставки буде таким: з 04 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 1,5 %, що відповідає умовам договору; з 21 серпня 2024 року по останній день строку кредитування 28 червня 2025 року - 1 %.
Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 по відсотках становитиме: 10000 гривень (тіло кредиту) ? 48 (кількість днів з 04 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року) ? 1,5 % = 7200 гривень; 10000 гривень (тіло кредиту) ? 312 (кількість днів з 21 серпня 2024 року по 28 червня 2025 року включно) ? 1 % = 31200 гривень. Всього: 38400 гривень.
Не підлягає до задоволення вимога позивача про надання вказівки/роз'яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат. Суд не наділено правом ухвалення рішення суду на майбутнє та правом на зобов'язання виконавчих органів на вчинення виконавчих дій. У цьому контексті суд також не може не врахувати, що в Україні введено воєнний стан та триває війна з Російською Федерацією, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК унеможливлює застосування статті 625 ЦК.
З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково.
6. Питання розподілу судових витрат.
Позивач при поданні позову сплатив 2422,4 гривень судового збору, які відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (75,63 %).
Крім цього, ТОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 тисяч гривень.
Вирішуючи це питання, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2806/18 виснував, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, заявку на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024, рахунок на оплату № 4786312 від 18 вересня 2025 року з описом виконаних робіт та їх вартістю. Між тим, у додатках до позовної заяви відсутні докази про здійснення оплати за надану правничу допомогу.
Таким чином, суд вважає, що позивач документально не підтвердив витрати на правничу допомогу відповідно до вимог статті 137 ЦПК.
7. Висновок суду щодо позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»заборгованість за договором № 4786312 від 04 липня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», у розмірі 48400 (сорок вісім тисяч чотириста) гривень, з яких сума основного боргу - 10000 (десять тисяч) гривень, проценти - 38400 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1832 (одну тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 06 копійок судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору при поданні позовної заяви, пропорційно розміру задоволених вимог.
Залишити за позивачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 34 копійки судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору при поданні позову.
У стягненні з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»10000 (десяти тисяч) гривень витрат, пов'язаних з правничою допомогою, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»; місцезнаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27/2; ЄДРПОУ позивача: 40966896.
Ім'я відповідача: ОСОБА_1 ; місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_3 .
Суддя В.Д. Глинянчук