22 грудня 2025 рокусправа № 380/17660/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо не розгляду рапорту від 26.07.2025 року військовослужбовця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за станом здоров'я за наявності інвалідності у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 , розглянути повторно рапорт від 26.07.2025 року військовослужбовця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за станом здоров'я за наявності інвалідності у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
Згідно ухвали від 11.09.2025 замінено відповідача у справі №380/17660/25, а саме військову частини НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .
Аргументи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 липня 2025 року ОСОБА_1 , подав повторно рапорт на командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення зі служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у зв'язку з наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Станом на 26.08.2025, тобто на день подання позовної заяви, даний рапорт був проігнорований, позивачу не було надано на нього жодної відповіді. Окрім того на день подачі позовної заяви рапорт відповідачем не розглянуто, питання щодо звільнення з військової служби не вирішено. Вказане послугувало підставою для звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, вказав, що 12.03.2024 позивач вибув з пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 на госпіталізацію, 13.03.2024 був на консультації у лікаря травматолога, але не був госпіталізований на підставі наданого направлення та не повернувся 13.03.2024 до пункту тимчасової дислокації 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), відсутній на службі з 13.03.2024 по даний час, службові обов'язки не виконує. За результатами службового розслідування командир військової частини НОМЕР_2 повідомив ДБР про виявлення в діях позивача ознак кримінального правопорушення, за результатами опрацювання повідомлення ДБР розпочало досудове розслідування кримінального провадження №62024170020006066 від 07.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.08.2024 №55-РС відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивача звільнено з займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України з 07.08.2024 у зв'язку з самовільним залишенням військової частини. Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.08.2024 №234 позивачу у зв'язку з призупиненням військової служби призупинено всі види забезпечення та виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 з 07.08.2024.
Відповідач повідомив, що позивач направив на адресу військової частини НОМЕР_2 рапорт від 27.07.2025 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю групи інвалідності. Військова частина НОМЕР_2 листом від 29.07.2025 вих.№1487/2028 розглянула спірний рапорт позивача та відмовила у його задоволенні. Окрім цього, військова частина НОМЕР_1 як правонаступник військової частини НОМЕР_2 , після надходження позовної заяви додатково розглянула спірний рапорт позивача та відмовила у його задоволенні (відповідь військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 вих. №1480/1/3/2962). Відповіді на спірний рапорт (військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2025 вих.№1487/2028, військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 вих.№1480/1/3/2962) надіслані на поштову адресу позивача, яка зазначена у рапорті, засобами Укрпошти цінним листом з описом вкладення (трекінг поштового відправлення №4185400331191).
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що станом на 26.08.2025, тобто на день подання позовної заяви, рапорт був проігнорований, позивачу не було надано на нього жодної відповіді. Лише після отримання військовою частиною ухвали Львівського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 01.09.2025 року у справі №380/17660/25, уповноважені посадові особи військової частини, з метою уникнення відповідальності щодо не розгляду в установлені строки рапорту, реєструють відповідь 05.09.2025 та нібито надсилають відповідь про результати розгляду рапорту на адресу ОСОБА_1 , тобто після спливу 38 днів, що є грубим порушенням вимог наказу Міністерства оборони України від 08 серпня 2024 року №531. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідь від військової частини про результати розгляду рапорту від 26.07.2025, станом на день подання відповіді на відзив, позивач ОСОБА_1 так і не отримав.
Відповідач у запереченні на відзив на позовну заяву вказав, що враховуючи, що спірний рапорт розглянутий, а відповіді на рапорт направлені на адресу позивача, яка зазначена у рапорті, окрім цього такі відповіді разом з відзивом військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву доставлені до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС представника позивача, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Обставини справи встановлені судом.
26 липня 2025 року ОСОБА_1 подав повторно рапорт на командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення зі служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у зв'язку з наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військова частина НОМЕР_1 як правонаступник військової частини НОМЕР_2 , після надходження позовної заяви розглянула спірний рапорт позивача та відмовила у його задоволенні (відповідь військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 вих. №1480/1/3/2962). До відповіді долучено також лист Військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2025 вих.№1487/2028 про відмову у задоволенні рапорту позивача.
Відповідь на спірний рапорт (військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2025 вих.№1487/2028, військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 вих.№1480/1/3/2962) надіслані на поштову адресу позивача, яка зазначена у рапорті, засобами Укрпошти цінним листом з описом вкладення (трекінг поштового відправлення №4185400331191).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду рапорту, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
ідповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції Українивстановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першоїстатті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі -Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону № 2232-XIIзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьоюстатті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XIIустановлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває й на дату розгляду справи судом.
Так, відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволенняпередає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Відповідно п. 2 розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 531 (далі Порядок) встановлено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
В розділі ІІІ Порядку вказано, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Згідно п. 2 розділу V Порядку керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.
Рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони "Армія+" (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України. (п.1 Розділу IV Порядку).
Пунктами 3 - 4 Розділу IV Порядку визначено, що створення рапорту в СЕДО здійснюється згідно з вимогами інструкції користувача.
Кожен користувач Державного вебпорталу має свій унікальний код - ID-номер. Кожен командир зобов'язаний довести до підлеглого особового складу свій власний ID-номер та ID-номер СЕДО підрозділу.
Позивач направив на адресу військової частини НОМЕР_2 рапорт від 26.07.2025 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю групи інвалідності.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні докази своєчасного надання або направлення ВЧ НОМЕР_2 позивачу відповіді на його рапорт від 26.07.2025.
Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 як правонаступник військової частини НОМЕР_2 , після надходження позовної заяви розглянула спірний рапорт позивача та відмовила у його задоволенні (відповідь військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 вих. №1480/1/3/2962). Відповідь на спірний рапорт надіслана на поштову адресу позивача, яка зазначена у рапорті, засобами Укрпошти цінним листом з описом вкладення (трекінг поштового відправлення №4185400331191).
До відповіді долучений також лист Військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2025 вих.№1487/2028 про результати розгляду рапорту позивача і відмову у його задоволенні, проте докази його направлення позивачу ВЧА7371 відсутні.
Отже, фактично звернення позивача розглянуто ВЧ НОМЕР_2 , проте не доведено до відома у встановленому чинним законодавством порядку та строки.
Відповідь позивачу на спірний рапорт надана та направлена ВЧ НОМЕР_1 після подання позовної заяви до суду, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність поведінки щодо недотримання порядку розгляду рапорту позивача.
Оскільки позивач у цій справі не оскаржує дії відповідача щодо відмови у задоволенні його рапорту від 26.07.2025 по суті, а спір виник у зв'язку з ненаданням відповіді на такий рапорт, який на дату вирішення спору розглянуто, тому суд не надає оцінки правомірності/протиправності дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту від 26.07.2025 ОСОБА_1 .
Водночас, у зв'язку з тим, що спірний рапорт розглянуто суб'єктом владних повноважень, підстави для задоволенні позову в частині зобов'язати відповідача розглянути такий рапорт повторно - відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених доводів та обґрунтувань, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорт від 26.07.2025.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: 20841, Черкаська обл., с. Вербівка, РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна