про залишення позовної заяви без руху
23 грудня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2441/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Білінського Богдана Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
18 грудня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Білінського Богдана Петровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання позивачу довідки про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) за 06.05.2023 з зазначенням таких діагнозів - вертеброгенна попереково-крижова радилукопатія з переважним ураженням L. S коріння зі статодинамічним порушенням, вертеброгенна торакалгія. правобічна ломбоішалгія. корінцевий с-м Lv-Sr справа, стійкий больовий с-м. м'язово-тонічний с-м, невроліз ліктьового нерву на рівні кубітального каналу справа з ендоскопічною асистенцією: невроліз ліктьового нерву на рівні кубітального каналу зліва з ендоскопічною асистенцією з помірним порушеням функції обох верхніх кінцівок за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 оновлену форму 100 під час захисту Батьківщини, зі зміною фрази з захворів на травма, так як евакуція згідно з виданою формою 100 проводилась з бойової зони у порядку бойової медичної евакуації через гострий травматичний епізод, а не з місця побутового захворювання;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн./міс (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з 06.05.2023 по 19.02.2025 за час перебування на лікуванні та реабілітації після травми, отриманої згідно форми 100 (первинна картка) 06.05.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000,00 грн./міс. (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з 06.05.2023 по 19.02.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану » від 28.02.2022 №168;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 30000,00 грн./міс (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з 06.05.2023 по 19.02.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову грошову винагороду у розмірі до 30000,00 грн./міс. (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з 06.05.2023 по 19.02.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування військового збору на грошове забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частими НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 безпідставно стягнутий військовий збір з його грошового забезпечення за весь період проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пунктами 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
До позовної заяви представником позивача додано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що про відмову у видачі довідки про обставини травми отримав виключно у відповіді на адвокатський запит, отриманоъ 31.10.2025. В даному позові не ставляться питання відносин у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а отже і не застосовується термін в місяць на звернення до суду. Не оскаржується позивачем питання мобілізації та прийняття до лав ЗСУ, її проходження чи звільнення. Оскаржуються протиправні дії та бездіяльність відповідача в контексті недотримання прав позивача у видачі довідок про обставини травми та належних йому до виплат грошових коштів. При цьому, позивач зазначає, шо військова служба не є публічною службою.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначеної норми дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Цією нормою установлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які своєю чергою не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Суд зазначає, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, спірні правовідносини стосуються проходження позивачем публічної служби, а саме: видачі довідки про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) за 06.05.2023.
Таким чином, процесуальним законом визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, в тому числі і військової служби.
Отже, позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, тобто протягом одного місяця, а не протягом шестимісячного строку, як зазначено представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, посилання представника позивача на застосування до заявлених вимог частини другої статті 122 КАС України є помилковими.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В даному випадку, спірні правовідносини виникли ще у травні 2023 року, що підтверджується представником позивача як у позовній заяві, так і у клопотанні про поновлення строку звернення до суду. При цьому, дата звернення з адвокатським запитом не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки спірні правовідносини виникли ще під час проходження позивачем служби у відповідача.
Крім того, позивач, отримуючи щомісячне грошове забезпечення був достеменно обізнаний з його розміром.
При цьому, суд звертає увагу, що сума у 100000 грн є достатньою для обрахунку та виявлення її при фактичному отриманні грошового забезпечення.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23 вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
У зв'язку з викладеним, вказані в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порушення зазначених вимог КАС України в позовній заяві не зазначено обґрунтування вимог щодо одночасного нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі до 30000 гривень та 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням положень постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Крім того, частиною першої статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).
З огляду на підстави позову та докази, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, об'єднаних в позовній заяві, вбачається, що позовні вимоги не пов'язані між собою, оскільки мають під собою різні підстави та правову природу виникнення, і підтверджуються різними доказами.
Тобто, позивачем по суті заявлено окремі позовні вимоги, по кожній з яких суд повинен надати оцінку та ухвалити відповідне рішення
При цьому, суд звертає увагу, що представник позивача не наводить обґрунтування наявності підстав для об'єднання вимог про нарахування та виплату позивачу стягнутого військового збору з його грошового забезпечення за весь період проходження військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 в межах однієї позовної заяви з іншими вимогами.
Суд зазначає, що фактично, звернувшись до суду з позовом у вищевказаній редакцій, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави виникнення спірних відносин, є різними.
Однак, наявність одного відповідача не є достатньою підставою для об'єднати в одне провадження декількох позовних вимог.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначену невідповідність, визначивши позовні вимоги, які мають єдині підстави їх виникнення, та доказування яких спирається на однакові докази, або ж навести обґрунтовані пояснення, що свідчать про пов'язаність заявлених позовних вимог та доцільність їх розгляду в рамках одного провадження.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 160, 169, 172, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву адвоката Білінського Богдана Петровича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів;
- уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160 та 160 КАС України.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця