Іменем України
23 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2088/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
27 жовтня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14.05.2022 №761-ОС «Про особовий склад», позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв'язку із звільненням з 15.05.2022.
Під час проходження військової служби позивачу у період з січня 2016 року по лютий 2018 року нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.0.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Проте, під час проходження служби не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, а відтак, нарахування та виплата щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка нараховується з місячного грошового забезпечення, проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
17.10.2025 відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 360/1053/25, здійснено перерахунок щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на суму 43323,54 грн, що підтверджується скріншотом.
Разом з тим, під час виплати заборгованості щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період з лютого 2016 року по день фактичної виплати 16.10.2025, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 18.11.2025 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби, проте не виявив бажання продовжувати військову службу та на підставі рапорту був звільнений за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 14.05.2022 №761-ОС «Про особовий склад» був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 15.05.2022.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 позовні вимоги задоволені частково, а саме:
визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016- 2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 201 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №360/1053/25, позивачу 17.10.2025, згідно платіжної інструкції №27155 від 17.10.2025 та розрахункового листа від 18.11.2025 №1372 проведено перерахунок і виплата грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 56264,34 грн (пдфо - 10127,58 грн та 5 % військовий збір - 2813,22 грн).
З твердження позивача про право на отримання компенсації втрати частини доходів у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, відповідач не погоджується з огляду на наступне.
Кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, на думку відповідача, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Враховуючи, що рішення у справі №360/1053/25 виконане, на думку відповідача, відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій.
Згідно з довідкою відповідача від 31.05.2025 № 08/3003, позивач з 01.02.2018 по 25.03.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), з 03.07.2015 по 31.01.2018; з 26.03.2020 по 15.05.2022 - у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі № 360/1053/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено:
визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі №360/1053/25 позивачу 17.10.2025, згідно платіжної інструкції №27155 від 17.10.2025, розрахункового листа від 18.11.2025 №1372 проведено перерахунок і виплату грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 56264,34 грн (пдфо - 10127,58 грн та 5 % військовий збір - 2813,22 грн), що також підтверджено випискою по надходженням по картці/рахунку та не заперечується сторонами по справі.
Невиплату відповідачем грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення позивач вважає протиправним обмеженням своїх конституційних прав, внаслідок чого вважає, що він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення за весь час затримки за період з січня 2016 року по день фактичного нарахування та виплати, а саме 17.10.2025.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону № 2050 компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, що не мають разового характеру, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення). У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі № 465/322/17, від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що «згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».
Також Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція уже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
Судом встановлено, що щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення), відповідач виплатив позивачу на виконання рішення суду у справі від 27.06.2025 у справі № 380/1053/25.
Суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата позивачу вказаної винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи періоди, за які щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, мала бути виплачена позивачу, та час її фактичної виплати, суд дійшов висновку, що відповідач порушив строки виплати позивачу вказаної щомісячної грошової винагороди.
Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, а також враховуючи, що відповідач здійснив її виплату з порушенням строків, суд висновує про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025.
Також суд враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
В даних рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 17.10.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян