22 грудня 2025 року м. Київ № 320/26685/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби ОСОБА_1 , ненаданні йому направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією; службової характеристики для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та пакету інших необхідних документів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, надати йому направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією за місцем реєстрації (м. Київ); службову характеристику для проведення медичного огляду військового-лікарською комісією та пакету інших необхідних документів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач повідомляв та звертався із рапортом щодо забезпечення надання йому законної можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби (у грудні 2023 року та у січні 2024 року), однак командуванням військової частини останні залишено без розгляду. Натомість, замість проходження військово-лікарської комісії, наразі військовослужбовця, солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , направлено у зону ведення бойових дій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Відзив на позовну заяву до суду не надходив, з огляду на що, розгляд спору здійснюється на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через значне погіршення стану здоров'я, після отриманої мінно-вибухової травми, отриманої при захисті Батьківщини, 16.08.2023, а саме: закритої черепно-мозкової травми та вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин правого плеча, проходив стаціонарне лікування, у період з 04.12.2023 по 15.12.2023, у медичному закладі - Комунальному некомерційному підприємстві "Київська міська клінічна лікарня №1".
Після отримання вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин правого плеча, видалення стороннього тіла, 16.08.2023, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4193 Первомайської центральної лікарні Харківської області, перебував на стаціонарному лікування у вказаній лікарні, у період з 17.08.2023 по 31.08.2023 (копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4193 додана до позовної заяви).
10.11.202023 позивач був поранений. Згідно даних первинної медичної картки НОМЕР_2 ЗСП Часів Яр діагноз - гостра реакція на стрес.
Після отримання травми, у позивача почалися проблеми зі здоров'ям (копія консультативного висновку спеціаліста невролога Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичного центру №2 Дарницького району міста Києва" від 25.11.2023 додана до позовної заяви).
Згідно консультативного висновку ДУ "Центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України (Клініка для дорослих)" від 29.11.2023, позивачу встановлено діагноз Стенокардія напруги ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба II ст., ризик 2. СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ 55%).
Згідно консультативного висновку ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова" від 30.11.2023 встановлено діагноз: Хронічний геморой III ст.
Згідно Виписки КНП КМКЛ №1 із медичної карти амбулаторного хворого № 24299 від 15.12.2023 позивачеві встановлено діагноз: Стан після перенесеної МВТ (16.08.2023) - ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді стійкого церебрастенічного, астено-невротичного синдромів, інсомнії. Цереброваскулярна хвороба. Дисциркуляторна гіпертонічна та атеросклеротична енцефалопатія ІІ ступеня з цефалгічним, вестибулярним синдромами, порушенням когнітивних функцій, інсомії. Тремор повік, пальців витягнутих рук.
Позивач зазначає про те, що неодноразово повідомляв усно і звертався із рапортом щодо забезпечення надання йому можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби (у грудні 2023 року та у січні 2024 року), які командуванням військової частини залишено без розгляду.
26.01.2024 рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 було направлено цінним листом з описом вкладення (копії опису вкладення і накладної додано до позовної заяви).
01.02.2024 під час бойового завдання ОСОБА_1 отримав травму, а саме: цефалічний синдром та продовжує знаходитися в зоні бойових дій. Однак, на проходження військово-лікарської комісії, станом на день подання позовної заяви, не направлений.
У відповіді на адвокатський запит, від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.02.2024, військовослужбовцю запропоновано звернутися до командування Військової частини НОМЕР_1 та/або до ІНФОРМАЦІЯ_3 та на електронну адресу зі скаргою. Однак, зважаючи на ігнорування вимог військовослужбовця з боку командування Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом, здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За нормами ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" військовослужбовці перебувають під захистом держави й мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Згідно вказаного Закону збереження і зміцнення здоровая, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку.
Піклування командира (начальника) про здоровая підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
Згідно ст. 59 Закону командир є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоровая особового складу.
Конституція України гарантує кожному громадянину право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49).
Права військовослужбовців закріплено у Розділі II Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Стаття 2 Закону вказує, що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їхніх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно з п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників, військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів (п. 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402).
Згідно з п. 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази. ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК
регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України п. п. 2.3.1 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.
Відповідно до змісту п. п. 2.3.3 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України (п. п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 глави 1 розділу II Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
З наведеного слідує, що військовослужбовець при проходженні військової служби, за наявності підстав, має право на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення дійсного стану здоро'я та придатності до військової служби.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо проходження ВЛК, суд вправі перевірити дій/бездіяльність в межах дотримання процедури, однак, суд не може здійснювати власну оцінку щодо стану здоров'я військовослужбовця, адже не є спеціалізованими установами в медичній сфері, що виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний/не придатний до військової служби.
Судом досліджено, що позивач звертався із рапортом щодо забезпечення надання йому можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, проте відомості щодо результатів розгляду його рапортів у матеріалах справи відсутні (рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 було направлено цінним листом з описом вкладення, копії опису вкладення і накладної додано до позовної заяви). Таким чином, наявна протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби ОСОБА_1 . Протилежного суду не доведено. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача направити позивача на проходження військово-лікарської комісії з наданням йому направлення на медичний огляд за місцем реєстрації (м. Київ) та службової характеристики для проведення медичного огляду військового-лікарською комісією та пакету інших необхідних документів, суд відмовляє, оскільки в межах розгляду даного спору судом досліджується наявність/відсутність бездіяльності військової частини щодо незабезпечення реалізації права позивача на медичний огляд, водночас, захист прав позивача здійснюється, шляхом зобов'язання направити на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, шляхом направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією за встановленою процедурою, а питання місця огляду та підготовки пакету документів, є дискрецією відповідача та медичних установ та не є предметом розгляду даного спору. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, за приписами КАС України, кожна сторона має довести обставини, на які посилається в обґрунтування своїх пояснень та вимог. Зазначене вище, в сукупності, свідчить про обґрунтованість доводів позивач натомість, відповідачем під час розгляду даного спору, так і не було надано доказів розгляду рапорту позивача та прийняття рішення по суті, з дотриманням вимог законодавства та встановленої процедури.
Натомість, прийняття рішення про направлення на медичний огляд громадянина України із категорії військовослужбовців, належить до компетенції командира військової частини.
Суд наголошує на тому, що право на повагу до здоров'я, є невід'ємним правом людини, закріпленим у Конституції та законах, що включає право на найвищий досяжний рівень здоров'я, захист гідності та приватності під час лікування, заборону дискримінації за ознакою здоров'я, та право на інформовану згоду (або відмову від) медичних втручань, що реалізується через системи охорони здоров'я та захищається судом, якщо порушується.
Водночас, повноваження щодо визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, його придатності/непридатності до військової служби за результатами медичного обстеження, належать військово-лікарської комісії. Надання оцінки стану здоров'я позивача та його діагнозам, що визначають ступінь придатності до військової служби, не входять до повноважень суду під час вирішення адміністративної справи, водночас, суд має забезпечити захист прав військовослужбовця на проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, шляхом направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією за встановленою процедурою.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.