Рішення від 22.12.2025 по справі 640/14748/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року м. Київ справа №640/14748/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІТ КОМПАНІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРІТ КОМПАНІ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві від 16.08.2022 №345217, від 16.08.2022 №345218, від 16.08.2022 №345219 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІТ КОМПАНІ».

В обґрунтування вимог позову позивач, описуючи зміст спірних відносин, зазначає, що постанови про застосування стосовно нього адміністративно-господарських штрафів у розмірі 8500,00 грн згідно кожної постанови, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки відповідач виніс спірні постанови за відсутності у діях позивача складу адміністративних правопорушень, оскільки перевезення вантажу ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» здійснювалось у відповідності до норм діючого законодавства без перевищення вагових параметрів транспортного засобу, що підтверджується товарно-транспортними накладними. А викладена в постановах суть адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак об'єктивної сторони складу правопорушення. Також позивач вважає, що постанови №345217 від 16.08.2022, №345218 від 16.08.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу винесено відповідачем з порушенням встановлених законодавством строків для розгляду справи про порушення - майже через шість місяців після виявлення ймовірного правопорушення, що суперечить пункту 25 Порядку № 1567. Крім того, позивач наголошує, що відповідачем належним чином не було повідомлено службових осіб ТОВ «Стріт Компані» щодо призначеної дати розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у його присутності, а тому останній не мав можливості навести аргументи в спростування висунутих обвинувачень щодо порушення норм законодавства. Також, відповідачем не враховано, що під час винесення оскаржуваних постанов відповідачем не було враховано властивості вантажу, який перевозився, що має можливість змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Також, позивач зазначає, що до позивача не може бути застосовано адміністративного-господарський штраф, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена. Позивач також вказав, що в силу системного аналізу норм Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника, а відповідно не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, на думку позивача, відповідачем прийнято постанови у відсутність належних і допустимих доказів, а наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, оскаржувані постанови не містять повного розкриття об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а тому відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2022 (суддя Донець В.А.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX), Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2025 року №246/0/15-25 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.

У зв'язку зі звільненням судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) Донця В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 адміністративну справу №640/14748/22 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, зокрема, що під час здійснення рейдових перевірок 18.02.2022, 23.02.2022, 19.06.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області була проведена перевірка транспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажу згідно ТТН, згідно даних яких, перевізником було зазначено саме ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ». Відповідач вказав, що жодним водієм під час перевірки не було надано заперечень з приводу визначення належного перевізника, а саме: ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ». А тому, твердження про те, що позивач не є автомобільним перевізником не відповідають дійсності. За результатами точного габаритно-вагового контролю транспортних засобів працівниками Укртрансбезпеки було встановлено, що навантаження на строєну та одиночну вісь транспортних засобів перевищувало нормативно допустимі значення, що є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та тягне за собою притягнення винної особи до відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій. Також позивач пояснив, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та безпосередніми бойовими діями у період з 24.02.2022 до 01.04.2022 у м. Києві, розгляд справи було призначено на 16.08.2022. На думку відповідача, перевізника було належним чином повідомлено про розгляд справи, а саме направлено рекомендований лист 04.08.2022 (0308305495799), листа від 12.07.2022 № 20447/29/24-22, від 15.07.2022 № 20994/29/24-22. Повідомлення отримане позивачем 09.08.2022. Як пояснив відповідач, хоча розгляд справи у зв'язку з цим відбувся не у межах двомісячного строку, проте адміністративно-господарські санкції накладено з дотриманням строків, встановлених частиною першою ст. 250 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних відносин), а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

У поданій до суду відповіді на відзив, позивач підтримав правову позицію, викладену у позові, додатково наголосив, що позивач є замовником транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів, а не перевізником на підставі Договору про транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів №17/11-1 від 17.11.2020, укладеного між ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до направлень від 15.02.2022 № 026540, від 21.02.2022 № 026542, від 13.06.2022 № 011/В на рейдову перевірку на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, 18.02.2022, 23.02.2022, 19.06.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проводились рейдові перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

18.02.2022 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , перевізником на момент перевірки було ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», про що зазначено в товарно-транспортній накладній № 044138 від 18.02.2022 в графі автомобільний перевізник.

23.02.2022 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , перевізником на момент перевірки було ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», про що зазначено в товарно-транспортній накладній №40100350 від 22.02.2022 в графі автомобільний перевізник.

19.06.2022 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_5 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 є ОСОБА_4 , перевізником на момент перевірки було ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», про що зазначено в товарно-транспортній накладній №54-21001787 від 18.06.2022 в графі автомобільний перевізник.

18.02.2022 за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 25,63 т при нормативно допустимій - 24 т, в результаті чого, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207, контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 18.02.2022. У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0070334 від 18.02.2022.

23.02.2022 за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_3 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,16 т при нормативно допустимій 11,5 т, в результаті чого, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207, контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 23.02.2022. У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0070427 від 23.02.2022.

19.06.2022 за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_5 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,34 т при нормативно допустимій 11,5 т, в результаті чого, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207, контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 19.06.2022. У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0056483 від 19.06.2022.

Відповідно до Акту проведення перевірки від 18.02.2022 №329146 ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» виконував вантажні перевезення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, а саме: навантаження на строєну вісь склало 25,63 т при нормативно допустимій 24 т, перевищення параметрів від нормативу 6,79%. За вчинення вказаного правопорушення начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 8500 грн.

Відповідно до Акту проведення перевірки від 23.02.2022 №329108 ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» виконував вантажні перевезення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 12,16 т при нормативно допустимій 11,5 т, перевищення параметрів від нормативу 5,7%. За вчинення вказаного правопорушення начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 8500 грн.

Відповідно до Акту проведення перевірки від 19.06.2022 № 329613 ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» виконував вантажні перевезення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 12,34 т при нормативно допустимій 11,5 т, перевищення параметрів від нормативу 7,3%. За вчинення вказаного правопорушення начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 8500 грн.

Вважаючи постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів необґрунтованими, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частинами 17, 18, 19, 20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 1567).

П. 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 , у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 у редакції на час виникнення спірних відносин, Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно да ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363 у редакції на момент виникнення відносин).

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно пункту 11.3. Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Відповідно до пункту 11.5 Правил № 363, у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (чинного на момент виникнення спірних відносин), зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадовою особою в будь-який час на маршруті руху.

Зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою: для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт; у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні:

- посадки (висадки) пасажирів у невстановлених місцях, порушення в розміщенні візуальної інформації на автобусах, перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах без надання їм місць для сидіння, експлуатації таксі з порушенням вимог законодавства щодо облаштування, експлуатації транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів з явними ознаками технічної несправності;

- характеру руху транспортного засобу, що викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка зміна напрямку руху та (або) швидкісного режиму);

- відсутності номерних знаків на транспортному засобі, наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Водій транспортного засобу зобов'язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюються Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Правила №30).

Відповідно до п. 3 Правил №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (чинними на момент спірних відносин).

Згідно пп. «в» «Навантаження на вісь» п. 22.5. Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують при максимальному навантаженні на одинарну вісь 11,5 т для автомобільних доріг державного значення та 7 т для автомобільних доріг місцевого значення; на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 т для автомобільних доріг державного значення та 13 т для автомобільних доріг місцевого значення; якщо відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра - 24 т для автомобільних доріг державного значення та 14 т для автомобільних доріг місцевого значення.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б» та “в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено точний габаритно-ваговий контроль.

Підпунктом 11 пункту 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття точний габаритно-ваговий контроль, визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Отже, позивачем були допущені перевищення значень нормативно допустимої ваги на вісь транспортних засобів, а саме: марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 - навантаження на строєну вісь 25,63 т при нормативно допустимій - 24 т; марки MAN, номерний знак НОМЕР_3 - навантаження на одиночну вісь 12,16 т при нормативно допустимій 11,5 т; марки MAN, номерний знак НОМЕР_5 - навантаження на одиночну вісь 12,34 т при нормативно допустимій 11,5 т. Тобто перевищення склали 6,79%, 5,7% та 7,3%, відповідно.

Судом встановлено, що зважування транспортних засобів під час перевірки проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від №35-02/4127 від 26.05.2021 (чинне до 26.05.2022).

Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412, зазначають, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Тому, суд приходить до висновку, що вказаний вище документ свідчить про те, що засіб вимірювання відповідав метрологічним та технічним вимогам.

Суд наголошує, що відповідно пункту 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Щодо позиції позивача про те, що він не є перевізником у спірних відносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Судом встановлено, що власниками транспортних засобів, якими перевозилися вантажі, є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , однак, дана обставина має значення для з'ясування питання законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Вагомим у даному випадку є встановлення судом статусу перевізника у товарно-транспортних накладних, які надавалися водіями зупинених транспортних засобів, де у графі «Перевізник» зазначено саме ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41760645).

Суд акцентує увагу, що у позові позивач зазначає: «Слід зауважити, що перевезення вантажу ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» здійснювалось у відповідності до норм діючого законодавства без перевищення вагових параметрів транспортного засобу, що підтверджується товарно-транспортними».

Проте надалі позивач відступає від своєї правової позиції з даного питання, зазначивши, що він виступає у даних відносинах замовником транспортних послуг, а не перевізником.

Варто зазначити, що положення статті 60 Закону України №2344-ІІІ застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною, і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Основним видом діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відтак, з огляду на викладене, позивач здійснював перевезення вантажу і транспортні засоби використовувалися ним з комерційною метою.

У поясненнях сторони зазначили, що відповідно до наданих водіями товаро-транспортних накладних перевезенню підлягав подільний вантаж - кукурудза та соняшник для перевезення у спосіб - «насипом».

Таким чином, як було встановлено судом вище, позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і несе відповідальність, передбачену абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Тому, застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів на підставі абзацу 14 частини 1 статті 60 цього закону є правомірним.

Щодо розгляду відповідачем справи з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком № 1567, суд зазначає, що дане порушення строків не є тим порушенням, яке має тягнути обов'язкове скасування прийнятої за результатами розгляду постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки такий штраф накладено з дотриманням строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України (діючого на момент виникнення спірних відносин), а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш, як через один рік з дня порушення.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.

Водночас, під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваних постанов, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем справи про притягнення позивача до відповідальності.

Стосовно твердження позивача щодо відсутності на дату зважування методики, у якій зазначені вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з такою методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, які наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який є чинним, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 2 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні який параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі -Порядок № 879, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: у редакції станом на 16.02.2022, підстава - Постанова КМУ №105 від 09.02.2022 (105-2022-п), наступні зміни були внесені 11.05.2023), «вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу».

Про необхідність застосування методики у даному підзаконному нормативно-правовому акті не згадується.

Тобто позивач у даному випадку посилається на норму, яка втратила юридичну силу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі №420/3371/21, зазначив:

« 54.Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

55. Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

56. Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Верховний Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

57. Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

58. Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах».

Щодо доводів позивача про те, що до нього не може бути застосовано адміністративного-господарський штраф, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена з посиланням на постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16, у якій зазначено, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, суд зазначає наступне.

У вказаній позивачем постанові Верховного Суду зазначено:

« 18. Відповідно до частин першої, четвертої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження у цій справі є дії щодо оформлення результатів рейдових перевірок, результатів здійсненого в їх рамках габаритно-вагового контролю транспортних засобів, визначення позивачу сум плати за проїзд згідно з розрахунками, а також постанови про застосування до ФОП адміністративно-господарських штрафів.

23. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 87 (далі - Порядок № 87).

34. У відповідності з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

45. Як зазначалося, у спірних відносинах, що склались у цій справі відповідач, відповідно до наданих йому повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників, параметри яких перевищують нормативні, за встановленою формулою здійснює лише нарахування плати за проїзд, що оформлюється розрахунком.

47. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом».

Крім того, відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (у редакції на момент спірних відносин), допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Суд повторно звертає увагу, що під час проведення габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення автомобілем перевізника габаритно-вагових показників, параметри яких перевищують нормативні, а саме: 6,79%, 5,7% та 7,3%, у зв'язку з чим останнього було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративно-господарські санкції у розмірі, встановленому чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством.

Щодо доводів позивача про те, що позивач не був належним чином повідомленим про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт та недотримання відповідачем приписів Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду актів перевірки, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справ, подати відповідні докази, висловити заперечення, суд зазначає наступне.

Як пояснив відповідач, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та, як результат, введення воєнного стану в Україні, що є загальновідомим фактом, розгляд справ за результатами перевірки від 18.02.2022 та 23.02.2022 не відбувся у двомісячний строк. У зв'язку з цим, розгляд справи було призначено на 16.08.2022 та перевізника було повідомлено про розгляд справ, а саме: направлено рекомендований лист 04.08.2022 (0308305495799), лист від 12.07.2022 №20447/29/24-22, від 15.07.2022 №20994/29/24-22 про те, що розгляд відбудеться 16.08.2022.

Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було отримано 09.08.2022 (а.с.80).

Тому суд погоджується з доводами відповідача, що у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення спірних постанов, жодних заперечень чи пояснень від позивача, або його представника, не надходило.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Суд звертає увагу, що згідно з абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені цією статтею, застосовуються до автомобільних перевізників.

Таким чином, в даному випадку саме позивач, який є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за такі порушення.

Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, зробленому Верховним Судом в пункті 53 постанови від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Отже, у спірних правовідносинах, які склались у цій справі підставою для накладення на позивача штрафів відповідно до оскаржуваних постанови від 16.08.2022 №345217, №345218, №345219 слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм від 5 % до 10% при перевезенні подільного вантажу.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувані постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.08.2022 №345217, №345218, №345219 про застосування адміністративно-господарських штрафів до ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8 500,00 грн за кожне порушення законодавства про автомобільний транспорт, є правомірними, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Решта доводів позивача не мають вирішального значення та висновків суду по суті справи не змінюють.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, враховуючи докази позивача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРІТ КОМПАНІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,