22 грудня 2025 року м. Київ справа №320/61779/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати прийняту Головним управлінням ДПС у м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28122 від 09.04.2024 на суму 401 868,36 грн,
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.04.2024 року № 2810224024, № 2797424024, № 2804524024 та № 2809124024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні рішення є незаконними, оскільки вони винесенні на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2024 за № 17919/5/26-15-24-02-02812806193, складеного за результатами перевірки, проведеної відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а відтак вказані вимога та податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 лютого 2025 року о 15:30 год.
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки податкова перевірка була проведена з дотриманням процедури та у відповідності до вимог податкового законодавства. Встановлені порушення за наслідком перевірки є обґрунтованими та не спростованими позивачем.
Підготовче засідання, призначене на 18 лютого 2025 року, відкладено у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному до 04 березня 2025 року о 15:30 год.
В підготовчому засіданні 04 березня 2025 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, оголошено перерву до 01 квітня 2025 року о 14:30 год.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, у якому наголошено, що податковим органом не надано документального підтвердження повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в 2024 році, не підтверджено факту надсилання листа-запиту про надання пояснень та документів, про який вказується в акті перевірки, що, в свою чергу, є обов'язковою передумовою для здійснення перевірки. Як наслідок, висновки за наслідком такої перевірки нівелюються з підстав порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, що є підставою для скасування прийнятих за результатом такої перевірки рішень.
В підготовчому засіданні 01 квітня 2025 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 29 квітня 2025 року о 15:00 год.
В судовому засіданні 29 квітня 2025 року судом оголошено перерву до 13 травня 2025 року о 09:30 год.
В судовому засіданні 13 травня 2025 року на підставі клопотання представника позивача та відсутність заперечень з боку представника відповідача, суд ухвалив здійснювати розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, п. 2 ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін змінами п. 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, унесеними Законом України від 14 липня 2020 року № 786-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців», відповідно до пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», наказу від 05.01.2024 № 35-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків фінансово-господарської діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 15.03.2021, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 15.03.2021.
За результатами зазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2024 № 17919/5/26-15-24-02-04/ НОМЕР_1 , згідно з висновками якого встановлено допущення наступних порушень:
п. 177.1 п. 177.2. ст.177 ПКУ, а саме: платником податків ОСОБА_2 не задекларовано та не сплачено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період у сумі 1 746 933, 93 грн., у т.ч. по періодах: за 2017 рік у сумі 591 859,06 грн.; за 2018 рік у сумі 609 519,58 грн.; за 2019 рік у сумі 500 801,62 грн.; за 2020 рік у сумі 44 753,67 грн.;
п.16 прим. 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями не нараховано та не сплачено військового збору всього у сумі 145 577,80 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік у сумі 49 321,58 грн.; 2018 рік у сумі 50 793,29 грн.; 2019 рік у сумі 41 733,47 грн.; 2020 рік у сумі 3 729,46 грн.;
абз. 3, ч. 8, ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 із змінами та доповненнями, в частині заниження єдиного соціального внеску, з урахуванням максимальної величини всього у сумі 401 868,36 грн., у т.ч.: за 2017 рік - 62 138,76 грн.; за 2018 рік - 137 435,40, грн.; за 2019 рік -147 595,32 грн.; за 2020 рік - 71 066,40 грн.;
п. 181.1 ст. 181, п.183.2 п.183.4 ст.183, ст. 187 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі зміна і доповненнями, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 342 511 грн., а саме по періодах: березень 2021 - 342 511 грн.;
п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині не надання документів на перевірку.
На підставі зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 2809124024 від 09.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 145 577,80 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 36 394,45 грн.;
№ 2804524024 від 09.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 1 746 933,93 грн за застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 436 733,48 грн.;
№ 2797424024 від 09.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у розмірі 342 511,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 85 627,75 грн.;
№ 2810224024 від 09.04.2024 року, за порушення п. 85.2 ст. 85 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та поповненнями) в частині не надання на перевірку документів, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.
В подальшому відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28122 від 09.04.2024, згідно з якої сума боргу становить 401 868,36 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, зокрема:
- представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;
- бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;
- вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
З системного аналізу наведених вимог податкового законодавства слідує, що позапланова документальна невиїзна перевірка платника податків ініціюється у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, шляхом прийняття про це керівником контролюючого органу рішення у вигляді наказу.
Визначені у статті 78 Податкового кодексу України підстави є вичерпними і довільному чи розширеному тлумаченню не підлягають.
Як вбачається зі змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2024 за № 17919/5/26-15-24-02-04/2812806193 контролюючий орган вказує на те, що 09.01.2024 на адресу позивача засобами поштового зв'язку направлятись повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 08.01.2024 №16/26-15-24-02-04 та копія наказу ГУ ДПС у м. Києві №35-п від 05.01.2024 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які повернуто поштою 05.02.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також в акті перевірки вказано, що для з'ясування дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог діючого законодавства щодо декларування доходів, встановлених податковим законодавством, та у зв'язку з отриманням від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платника податків, ГУ ДПС у м. Києві було направлено лист платнику податків ОСОБА_1 15.06.2021 № 15468/1/26-15-07-09-03-27 про надання документів пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності для завершення процедури зняття з обліку платника податків.
Дослідивши надані докази до матеріалів справи, судом установлено, що повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 08.01.2024 №16/26-15-24-02-04 та копія наказу ГУ ДПС у м. Києві №35-п від 05.01.2024 належним чином направлено рекомендованим листом у відповідності до ст. 42 ПК України за місцезнаходженням (податковою адресою) ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Окрім цього, суд зазначає, що лист 15.06.2021 № 15468/1/26-15-07-09-03-27 було належним чином вручено позивачу особисто 29.06.2021, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на втрату первинної документації внаслідок крадіжки майна, за наслідком чого було відкрито кримінальне провадження 12019100010008334, оскільки доказів на підтвердження направлення будь-яких повідомлень до податкового органу щодо вказаних обставин, як і доказів надання відповіді на лист 15.06.2021 № 15468/1/26-15-07-09-03-27 до суду не надано.
Проаналізувавши приведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність передбаченої законом сукупності обставин, за яких у даному випадку у відповідача виникло право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку з чим аргументи позивача щодо порушення процедури повідомлення про проведення перевірки є необґрунтованими.
Щодо суті спірних правовідносин суд не надає оцінку, оскільки позивачем в позовній заяві не викладалось заперечень з цих підстав.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 22 грудня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.