про відмову в забезпеченні позову
22 грудня 2025 року справа № 320/62971/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А. Б., розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису НАЗК № 37-03/74-25 від 03.12.2025.
Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію припису Національного агентства з питань запобігання корупції № 37- 03/74-25 від 03.12.2025 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Альтернативно, у разі відмови в задоволенні попереднього пункту:
- заборонити Фонду державного майна України та/або комісії з проведення службового розслідування вчиняти дії, спрямовані на завершення службового розслідування та прийняття рішень щодо притягнення позивача до відповідальності, до вирішення спору по суті.
Вказана заява мотивована тим, що зазначений припис безпосередньо породжує негативні правові наслідки для позивача, зокрема, створює реальну загрозу: завершення службового розслідування; прийняття дисциплінарного рішення; використання матеріалів розслідування проти позивача в інших провадженнях, ще до вирішення судом спору по суті.
У разі задоволення позову такі наслідки не можуть бути повністю усунуті, що свідчить про реальний ризик істотного ускладнення ефективного судового захисту. Оскаржуваний припис містить категоричні висновки про наявність порушення з боку позивача, що фактично є встановленням вини без рішення суду.
Представником НАЗК подано до суду заперечення на заяву про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Обов'язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).
Забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд 06.02.2019 у справі № 826/13306/18 зазначив: обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо очевидності ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, що неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог, адекватних та співмірних з позовними вимогами.
Суд повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, бо забезпечення позову -сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не наведено будь-якого обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У заяві представник позивача не зазначив у чому саме полягає істотне ускладнення відновлення його прав у разі не забезпечення позову до ухвалення судом рішення про скасування припису від03.12.2025.
Із копії спірного припису вбачається, що НАЗК вимагає від Фонду державного майна України провести службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що призвели до порушення вимог ч.ч. 1, 3, 5 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» директором Департаменту управління державними підприємствами Фонду державного майна України Ванченком В.О. та розглянути питання щодо притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
При цьому, в обґрунтування необхідності зупинення дії оскаржуваного припису, позивач вказує, на реальну загрозу: завершення службового розслідування; прийняття дисциплінарного рішення; використання матеріалів розслідування проти позивача в інших провадженнях, ще до вирішення судом спору по суті.
Водночас, суд зазначає, що завершення службового засідання та прийняття дисциплінарного рішення є, так сказати, стадіями службового розслідування і завершення судового розслідування не свідчить про існування загрози порушення прав чи свобод позивача.
Також позивачем не надано жодних доказів ймовірності використання матеріалів розслідування проти позивача в інших провадженнях, що свідчить лише про припущення настання певних наслідків, у разі притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином, подане клопотання позивача про забезпечення позову фактично ґрунтується на припущенні про порушення його прав та настання негативних наслідків, оскільки жодних обґрунтувань таких тверджень позивачем не наведено.
Інших обставин існування небезпеки порушення його прав або очевидної протиправності рішень відповідача, обґрунтованих відповідними доказами, позивачем не зазначено.
Крім того, сам спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису не може бути застосованим у даному випадку, оскільки фактично такий вид забезпечення позову вирішує позовні вимоги наперед, що не відповідає принципам адміністративного судочинства.
Заява про забезпечення позову не містить жодних доказів на підтвердження фактичних обставин спірних правовідносин та доказів на підтвердження того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони Фонду державного майна України та/або комісії з проведення службового розслідування вчиняти дії, спрямовані на завершення службового розслідування та прийняття рішень щодо притягнення позивача до відповідальності, до вирішення спору по суті, суд зазначає, наступне.
Суд зазначає, що в цій справі позивачем оскаржується припис НАЗК, яким виявлено порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3,5 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до п. 2 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950, службове розслідування може бути проведене в разі: внесення подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконанню вимог Закону в інший спосіб.
Пунктом 14, 15 Порядку визначено, що у разі коли рішення про проведення службового розслідування було прийнято на виконання подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства, суб'єкт призначення, якому його адресовано, інформує відповідно спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або Національне агентство щодо висновків комісії з проведення службового розслідування про причини та умови, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, пропозицій про усунення зазначених причин та умов, а також стосовно вжитих заходів за результатами службового розслідування.
За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законом.
Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено згідно із законодавством.
Таким чином, з огляду на заявлений предмет позову в цій справі, суд не вбачає підстав для забезпечення позову також шляхом заборони Фонду державного майна України та/або комісії з проведення службового розслідування вчиняти дії, спрямовані на завершення службового розслідування та прийняття рішень щодо притягнення позивача до відповідальності, до вирішення спору по суті, оскільки такі заходи не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та, як зазначено вище, за результатами службового розслідування, у разі виявлення вчинення позивачем адміністративного правопорушення, позивача може бути притягнуто до відповідальності.
Тобто притягнення до відповідальності не є обов'язковим, а лише за наявності на те законних підстав. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що застосування заходів забезпечення позову не може бути застосовано як інструмент ухилення від певного виду відповідальності, а встановлення вини у вчиненні правопорушення чи її відсутність не входить до кола завдань адміністративного судочинства.
Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. А сама лише незгода позивача (заявника) із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності припису відповідача, наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Діска А.Б.