22 грудня 2025 року м. Київ № 640/16297/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо завершення виконавчого провадження неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2022 № 64612595.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в оскаржуваній постанові про повернення документа стягувачу послався на п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» та на п. 9 ч. 1 ст. 37 цього Закону, однак, норма п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово забороняє у період дії воєнного стану вчинення дій з примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, а п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Станом на день винесення оскаржуваної постанови, не встановлено заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника або проведення інших виконавчих дій стосовно боржника; оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу.
У додаткових письмових поясненнях позивач звернув увагу на роз'яснення Міністерства юстиції щодо застосування виконавцями п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо заборони відкривати виконавчі провадження на підставі виконавчих написів нотаріусів до закінчення або скасування воєнного стану в Україні та про відсутність у зазначених положеннях заборони на вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі виконавчих написів нотаріусів до набрання чинності Законом № 2455-ІХ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 29.09.2022 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак, враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зареєстроване, як юридична особа з 17.05.2022; основний вид економічної діяльності 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.
Постановою Приватного виконавця Єфіменка Д.О. від 23.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64612595 на підставі виконавчого напису № 93860, виданого 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості.
Постановою приватного виконавця Єфіменка Д.О. від 12.09.2022, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ - виконавчий напис повернуто стягувачу. Постанова мотивована тим, що згідно п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.
Вважаючи дії відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачу та оскаржувану постанову протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно ст. 1 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).
Згідно приписів ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
При цьому, ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно норм п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Судом досліджено, що підставою для звернення позивача до суду стали обставини незгоди з діями приватного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.
Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
При цьому, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа, згідно з п. 9 ч. 1 цієї статті, є встановлення безпосередньо у законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.
Разом з тим, приватний виконавець також послався на приписи п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1404-VIII, яким встановлена заборона у період дії воєнного стану примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України було введено воєнний стан, який і надалі триває.
Таким чином, суд вважає, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, приписами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1404-VIII була чітко встановлена заборона на період дії воєнного стану та до моменту його закінчення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.
Отже, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України заборону щодо вчинення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов висновку, що відповідач, повертаючи оскаржуваною постановою виконавчий документ стягувачу без виконання, діяв правомірно.
Крім того, відповідно до положень ч. ч. 4-5 ст. 37 Закону № 1404-VIII про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача з боку приватного виконавця, оскільки, в даному випадку, строк пред'явлення виконавчого документа не закінчився та на даний час призупинений на період дії відповідної заборони щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, що свідчить про те, що в подальшому, після закінчення дії відповідної заборони, стягувач має право повторно його пред'явити до виконання без пропущення строків звернення.
При цьому, доводи позивача про відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є безпідставними, оскільки, як встановлено вище, у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, законодавцем було чітко встановлена заборона щодо вчинення виконавчих дій/примусового виконання виконавчих написів нотаріусів. Відповідних виключень не передбачено.
Поряд з цим, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості зупинення чи відстрочення виконання виконавчих написів нотаріусів на період дії воєнного стану на території України, а встановлена законодавцем заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів не диференціюється за часом відкриття виконавчого провадження або видачою виконавчого напису.
Також, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на роз'яснення Міністерства юстиції України, оскільки такі роз'яснення носять виключно інформаційний характер та можуть бути покладені в основу рішення суду по суті.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для вчинення спірних дій щодо завершення виконавчого провадження, шляхом винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2022 № 64612595.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.