про закриття провадження у справі
22 грудня 2025 року 320/61110/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Громадської організації «РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР-ЕПІЦЕНТР ЗМІН» до Українського інституту національної пам'яті про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Громадська організація «РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР-ЕПІЦЕНТР ЗМІН» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Українського інституту національної пам'яті, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Українського інституту національної пам'яті в частині внесення міста Павлограда Дніпропетровської області до Переліку назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики,
- зобов'язати Український інститут національної пам'яті виключити місто Павлоград Дніпропетровської області з Переліку назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики, та сформувати подання до Верховної Ради України про відповідність назви міста Павлоград Дніпропетровської області вимогам чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Громадській організації «РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР-ЕПІЦЕНТР ЗМІН» під час зборів учасників була отримана інформація про те, що на офіційному сайті відповідача розміщено Перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики, до якого віднесено місто Павлоград Дніпропетровської області. Однак, громадяни-учасники громадської організації, як і інші 82,9% мешканців міста, вважають рішення відповідача щодо віднесення міста Павлоград до такого Переліку безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, наголошено, що Українським інститутом національної пам'яті не доведено факту, що назва міста не відповідає вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні та деколонізазію топонімії».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснюючи, що ухвалення рішень про перейменування населених пунктів, у тому числі в передбаченому Законом порядку, належить виключно до компетенції Верховної Ради України, а головою експертної комісії інституту було затверджено фаховий висновок, згідно з рекомендацій якого назву міста Павлоград Дніпропетровської області віднесено до символіки російської імперської політики, оскільки місто було перейменовано на Павлоград на честь сина ОСОБА_1 , спадкоємця престолу та майбутнього імператора ОСОБА_2 .
При цьому, відповідачем наголошено, що створення останнім відповідного Переліку не суперечить вимогам законодавства України, який, в свою чергу, не породжує будь-яких правових наслідків, а носить виключно рекомендаційний характер. Таким чином, заявлені вимоги позивача не можуть бути предметом розгляду. Також наголошено, що права позивача діями та рішеннями відповідача не порушені.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
З наведеного вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує дії Українського інституту національної пам'яті щодо включення до Переліку назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» міста Павлоград Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що згідно з п. 1, 2 Положення про Український інститут національної пам'яті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 № 684, Український інститут національної пам'яті (далі - Інститут) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та інформаційної політики і який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу. Інститут у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно п.п.17-2-17-5 п.4 Положення №684 Інститут відповідно до покладених на нього завдань: 17-2) надає роз'яснення та рекомендації щодо реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»; 17-3) утворює експертну комісію для надання фахових висновків з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»; 17-4) надає рекомендації про відповідність або невідповідність об'єкта культурної спадщини вимогам частини четвертої статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 17-5) надає рекомендації щодо вилучення з Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкта, який є символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки або символікою російської імперської політики відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» чи містить таку символіку.
Частиною 2 ст.6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» 21 березня 2023 року № 3005-IX Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про злочини (репресивні заходи) російської імперської політики проти Українського народу, надає роз'яснення та рекомендації щодо реалізації норм цього Закону. Для надання фахових висновків з питань реалізації норм цього Закону, зокрема щодо належності об'єктів до символіки російської імперської політики, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, утворює експертну комісію.
Водночас, ст. 7, 8 Закону № 3005-IX органам місцевого самоврядування, військовим адміністраціям, військово-цивільним адміністраціям у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом у встановленому законодавством порядку провести консультації з громадськістю та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або присвячені особам/подіям, визначеним пунктом 6 цієї статті. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом у встановленому законодавством порядку провести консультації з представницькими органами корінних народів України та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів на території Кримського півострову, назви яких містять символіку російської імперської політики.
Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 цієї статті, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або присвячені особам/подіям, визначеним пунктом 6 цієї статті, з урахуванням пропозицій, поданих органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями населених пунктів, військово-цивільними адміністраціями населених пунктів, Кабінету Міністрів України та рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу. У разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або присвячені особам/подіям, визначеним пунктом 6 цієї статті, не подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що в даному випадку відповідач надає лише роз'яснення та рекомендації щодо реалізації Закону № 3005-IX та згідно яких оприлюднено відповідний Перелік назв населених пунктів, що містять символіку російської імперської політики.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач в даному випадку не здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і як наслідок спір не пов'язаний з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, суд приходить до висновку, що предмет позову у цій справі не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції.
При цьому суд враховує, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 30.03.2023 року у справі №990/15/23, від 11 квітня 2021 року у справі №800/400/16, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відтак, розгляд справи належним судом відповідає принципу ефективності провадження як механізму судового захисту.
Також з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у вищенаведених постановах, суд зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому, зазначені позивачем вимоги у даній справі не можуть бути вирішені в суді жодної юрисдикції.
Враховуючи викладене, суд не роз'яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених вище
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації «РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР-ЕПІЦЕНТР ЗМІН» до Українського інституту національної пам'яті про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати сторонам (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 22 грудня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.