про закриття провадження у справі
22 грудня 2025 року 320/26815/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокуратура щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації адвокату Гулько Ж.В. № 20/11 від 20.05.2024 року в інтересах ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора надати вичерпні відомості про повний перелік кримінальних проваджень, за якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, а також коли саме, за якими номерами, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.05.2024 в інтересах ОСОБА_2 адвокатом Гулько Ж.В. було направлено адвокатський запит № 20/1 на електронну адресу Офісу Генерального прокурора, однак останнім надано відповідь, яка не містить вичерпної інформації на адвокатський запит, чим допущено протиправну бездіяльність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача надано до суду відзив, в якому проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що запитувана позивачем інформація про внесення відомостей до ЄДРД є такою, яка має місце під час здійснення кримінального провадження, і може бути надана на запит лише і порядку, передбаченому КПК України. Таким чином, Офіс Генерального прокурора, як суб'єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах із адвокатом Гулько Ж.В. не міг здійснювати публічно-владних управлінських функцій. Як наслідок, відповідач зауважував на наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
У відповіді на відзив позивач зауважувала, що спір виник не в рамках кримінального провадження, а випливають зі здійснення публічно-владних управлінських функцій, натомість відповідачем невірно виснується, що спірні правовідносини відносяться до кримінально-процесуальних. На підтвердження своїх аргументів позивач посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 826/7244/18.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20.05.2024 позивачем в інтересах ОСОБА_2 було направлено адвокатський запит №20/1 на електронну адресу Офісу Генерального прокурора, в якому просила надати відомості про повний перелік кримінальних проваджень, за якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, а у разі якщо кримінальні провадження є чи були, то повідомити вичерпну інформацію про тип, дії, час та дату дії, ким саме проводилась, підстава проведення дії, інформація, яка вносилась та на підставі чого проводилось внесення відповідно до системи Єдиного реєстру досудових розслідувань у вкладках «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріпленні файли» у тому числі з підвкладками вкладки «Кримінальні правопорушення»: «Реєстрація», «Характеристика КП», «Правопорушники», «Потерпілі», «Збитки», «Наслідки», «Рух», «Файли», «Зміни»; та вкладки «Правопорушники»: «Особисті дані», «Відомості про особу», «Запобіжні заходи», «Рух», «Результат суду», «Зміни» з копіями документів, зазначених у вкладці «Прикріплено» за наявною інформацією в системі Єдиного реєстру досудових розслідувань, яка наявна в доступі відповідача.
На електронну адресу позивача надійшов лист від відповідача № 10/1/2- 10083-22 від 23.05.2024, в якому зазначалось, що відповідачем розглянуто адвокатський запит та роз'яснюється, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінально процесуальним законом. Таким чином, для одержання інформації, отриманої під час здійснення вказаних кримінальних проваджень, необхідно звернутися в порядку, передбаченому КПК України. Водночас інформується, що відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, облік осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які підозрюються в їх вчиненні, в інформаційній системі здійснюється з моменту набуття процесуального статусу підозрюваного. За результатами опрацювання масиву даних ЄРДР станом на 21.05.2024 встановлено кримінальне провадження № 62022080020000039, у якому обліковано відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, вважаючи, що Офісом Генеральної прокуратури допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні вичерпної інформації на адвокатський запит № 20/11 від 20.05.2024, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо наявності підстав для закриття провадження у справі з підстав віднесення спірних правовідносин до кримінально-процесуальних, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 19 КАС України встановлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював в своїх рішеннях позицію щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з оскарженням рішень, дій та бездіяльності органів та посадових осіб під час розслідування кримінальних справ, вирішення заяв і повідомлень про злочин.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 п.п. 4.2 п. 4 рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 № б-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами: КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до управлінської сфери.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 за № 19-рп, положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон).
Закон визначає адвокатський запит як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону).
За приписами ст. 24 Закону орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім Інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки, може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Офісом Генерального прокурора щодо зобов'язання надати відповідь на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/2106/17, від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 05.06.2018 у справі № 826/13340/15, Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1666а15, Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 826/645/16, від 05.09.2019 у справі № 821/429/17, від 22.07.2020 у справі № 826/645/16.
Як убачається з матеріалів справи, на запит адвоката відповідачем було надано відповідь, що за результатом опрацювання масиву даних ЄДРД станом на 21.05.2024 встановлено кримінальне провадження № 62022080020000039, в якому обліковано відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що решта запитуваної інформації, яку просив надати позивач, є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку адвокат може виключно в порядку, визначеному КПК України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Згідно із частиною сьомою цієї статті обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Частиною першою статті 8 Закону № 2939-VI визначено, що таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У частині другій статті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Таким чином, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.
Так, згідно з пунктом 5 глави 4 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 за № 298 (далі - Положення), надання інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.
Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу І Положення внесення відомостей до Реєстру здійснюється на підставі матеріалів кримінального провадження.
Тому інформація, що міститься в ЄРДР, є такою, яка має місце під час здійснення кримінального провадження, і може бути надана на запит лише в порядку, передбаченому КПК України.
Оскільки запитувана в адвокатських запитах інформація створюється в результаті розслідування кримінальних проваджень, то відповідно спірні правовідносини, що виникли, є кримінально-процесуальними.
Отже, інша частина запитуваної інформації, яку просив надати позивач, є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач, як адвокат, може виключно в порядку, визначеному КПК України.
Таким чином, позивач, маючи інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо ОСОБА_2 , як захисник останнього міг отримати всі необхідні для здійснення захисту документи в межах відомих йому кримінальних проваджень.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 290 КПК України, доступ до матеріалів кримінального провадження підозрюваному, його захиснику, законному представнику та законному представнику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, надається при завершенні досудового розслідування - слідчим, прокурором.
Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу І Положення надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.
Водночас пунктом б глави 4 розділу Г Положення Офіс Генерального прокурора уповноважено, як власника, надання відомостей з Реєстру виключно з додержанням вимог КПК України та Закону України «Про захист персональних даних».
Офіс Генерального прокурора не є ні стороною обвинувачення, ні реєстратором у запитуваних кримінальних провадженнях.
Крім того, відповідно до Положення облік в Реєстрі осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які підозрюються у їх вчиненні, здійснюється з моменту вручення їм письмового повідомлення про підозру.
За встановлених обставин, суд погоджується з аргументами відповідача, що Офіс Генерального прокурора, як суб'єкт владних повноважень, у правовідносинах з адвокатом Гулько Ж.В., яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , не здійснював публічно-владних управлінських функцій; у межах спірних правовідносин, пов'язаних із розглядом запиту адвоката про надання інформації, Офіс Генерального прокурора не вчиняв і не міг вчиняти дії або приймати рішення, які б обмежували права позивача або встановлювали для нього обов'язки та суперечили вимогам параграфу 3 глави 3 КПК України.
З огляду на зміст правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, та заявлених позовних вимог, оскарження дій Офісу Генерального прокурора, що не пов'язані зі сферою управлінської діяльності, має відбуватися в рамках кримінального провадження, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
На обґрунтування позову та підстав для розгляду справи в порядку адміністративного провадження позивач посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18.
При цьому, посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 826/7244/18 за спірних обставин суд вважає неприйнятними, оскільки Велика Палата, вказуючи на публічно-правовий характер спору щодо порядку оскарження дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури України як розпорядника публічної інформації щодо ненадання запитуваної за адвокатським запитом інформації, не вирішувала питання про належність інформації щодо особи реєстратора Реєстру, часу вчинення реєстраційних дій, тощо до публічної інформації.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду з огляду на положення статей 6, 8 Закону № 2939-VI та статей 3, 214 КПК України виснувала про те, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом установлених у кожній конкретній справі обставин справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності з урахуванням обставин конкретно зазначеної справи, суд резюмує про помилковість означених доводів позивача, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України та роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду у порядку кримінального судочинства.
Суд, також, роз'яснює позивачу, що згідно із частиною 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання представника Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що такий спір вирішується місцевим загальним судом у порядку кримінального судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч.2 ст.256 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кочанова П.В.